А ви, шановні читачі, знали, що більше десяти вихованців театральних гуртків із Первомайська обрали акторський фах? Ні? Тепер будете знати. Таке невеличке провінційне містечко, але таке театральне! Знайомтеся з тими, хто присвятив своє життя театру і кіно, кого ми нерідко бачимо на наших екранах. Гард.Сity спілкувався зі Світланою Брагіною.

Про акторку Світлану Брагіну

Світлана Брагіна — молода, креативна, цілеспрямована й талановита актриса, яка майстерно вживається в образи своїх героїнь, передає різні грані їхніх характерів.

Глядачі знають актрису за ролями у більш як 20 фільмах та серіалах, серед яких «Папаньки», «Жіночий лікар», «Здамо будиночок біля моря», «Пес-3», «Черговий лікар», «Поганий хороший коп», «Відділ 44», Бар «Дак», «Реаліті», «Таксі», «Зустріч далеких родичів».

У 2011 році закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського за спеціальністю «актор театру і кіно» (майстерня Л. В. Садовського). У 2014-2016 роках працювала актрисою у Київській майстерні театрального мистецтва «Сузір'я», а в 2016-2017 роках — у театрі PostPlay. Вже 8 років керівник і педагог дитячої театральної студії Світлани Брагіної у місті Києві.

Перша роль у фільмі — про жертв концтабору

— Світлано, у якому віці ви точно знали, що станете актрисою?

— З дитинства я любила вірші і гарно їх читала, тож часто збирала сусідських дітей та організовувала самобутні концерти. Мама підтримала моє захоплення і привела до Дитячо-юнацького центру національного відродження. Я з цікавістю спостерігала за репетицією вистави «Муха-цокотуха, Тетяна Пилипівна Гаврилюк так все образно показувала і розповідала, що мені захотілося бути схожою на неї. Тож з 4 до 11 класу навчалася на кількох напрямках в театральному гуртку під її керівництвом. Декламувала вірші й виразно читала художню прозу, виконувала ролі в театральних виставах. Крім того, брала участь у театрі дозвілля, який вела Ксенія Миколаївна Іщенко. Практичні знання, отримані в театральному гуртку, мені й досі допомагають. Усвідомила, що моє життя буде пов’язане з акторською діяльністю, вже у старших класах.

— Ваша акторська кар’єра розпочалася ще у студентські роки?

— Так, на останніх курсах Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського. Перша роль — у короткометражному фільмі про жертв Освенциму. Частково це було документальне кіно, де ми, молоді актори, розповідали монологи людей, які пережили нацистський концтабір. Більш потужне й активне кіношне життя розпочалося вже у Києві.

— У вас велика фільмографія. Яка улюблена роль?

— Улюбленої немає. Мені цікаві різні мої роботи, найлегше мені даються характерні, комедійні ролі, найважче — драматичні. Пам’ятаю, знімали серіал про жертв насилля з багатьма трагічними епізодами і сценами насилля, доводилося долю кожного героя пропускати через себе. Я потім довго від нього відходила. Іноді хочеться відмовитися від психологічно важкої ролі, але розумієш, що ця робота важлива. Домашнє насильство — це ближче, ніж можна уявити. Фільм допомагає жертві побачити себе зі сторони, зрозуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації, куди звертатися, а головне — це рятує життя.

— Яка театральна роль вам запам’яталася?

— Люблю творчість Достоєвського, і мені пощастило грати Аглаю у виставі «Ідіот».

Знімальний майданчик — це єдиний механізм

На знімальному майданчикуНа знімальному майданчику

— Що таке знімальний майданчик?

— Це єдиний механізм, де у кожного є чітко визначена роль і робота. Ти можеш геніально зіграти, але якщо оператор знімає неякісно, весь процес доводиться повторювати. Знімальний майданчик нагадує організм людини: якщо легені працюють погано, то погано всьому організму. Тобто важливо, у якій команді ти працюєш, а це багато людей — оператор, освітлювач, режисер, другий режисер, звукорежисер, костюмер, гример, актори. Якщо команда працює злагоджено, то виходить крутий творчий проєкт.

— Розкажіть про курйозні випадки під час зйомок?

— Ми знімали містичну сцену на кладовищі, де з могили мав йти дим. Для того щоб встановити освітлення на дно могили, поставили драбину, підпалили порошок для досягнення димового ефекту. Вже йдуть зйомки, всі працюють в кадрі і раптом крик: «Драбина горить». Довелося групі спробувати себе в ролі пожежників.

— Якими навичками повинен володіти актор?

— У будь-якій професії, щоб досягти успіху, потрібно багато працювати, досліджувати, самовдосконалюватися, але головне — любити те, що робиш. Знімальний день триває 12 годин, якщо ти не отримуєш задоволення, не підживлюєшся творчою енергією, ти просто не витримаєш. Поразки актору треба сприймати як досвід, вчитися на помилках, і йти далі. Голлівудський актор Дастін Гоффман в акторських уроках розповідає, що коли завершується навчання у вузі, то ще 10 років актор навчатиметься на знімальному майданчику. Це професія, якій ти повинен вчитися щодня, особливо зараз, в часи технічного прогресу.

Моя любов: про дитячу театральну студія

— Розкажіть про власну дитячу театральну студію.

— О, це моя любов, про яку я можу розповідати довго. Працюємо вже восьмий сезон. Якби в моєму житті не було театрального гуртка ДЮЦНВ, я б ніколи не організувала власну студію. Я з дитинства отримувала любов в родині, в театральному гуртку, мене цінували як особистість. Мені хочеться віддавати все це своїм дітям, а вони ділитимуться любов’ю і добром із іншими. Мої учні пішли навчатися на режисерів, акторів. Навіть по завершенню навчання я підтримую з ними зв’язок.

У студії втілюємо серйозні проєкти, які піднімають соціально важливі теми булінгу, безпритульних тварин та інші.

— Останнім часом у Києві з’явилося багато невеликих молодіжних театрів-студій. Звичні нам великі національні театри не втрачатимуть глядача?

— Я за будь-який театр — актуальний і цікавий для глядача, що піднімає проблеми, необхідні для розвитку суспільства, для формування нації. Камерний театр є і буде, це жива енергія, місце, де досліджують суспільство. Є різні форми театрів. Як сказав Немирович-Данченко: «Ось вийдуть на площу два актори, розтягнуть килимок, почнуть грати, і, якщо вони талановиті, — це вже театр». Форма не важлива, важлива суть.

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися