Герой нашої оповіді – отець Михаїл Довбня, 31-річний настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці у селі Лисій Горі. Він надзвичайно цікава неординарна особистість, поєднує служіння Богові і людям із улюбленою справою свого життя — садівництвом. А ще пасічник і квітникар, успішна і щаслива людина, яка з великою любов’ю розповідає про свою нелегку працю.
«З дитинства мріяв стати садівником, свій перший сад посадив у 12 років»
— Отець Михаїл, розкажіть про себе. Звідки ви родом, хто за професією і як стали священиком?
— Родом я із села Бандурки Первомайського району, де народився у 1989 році. Тут проживаю і нині у батьківській хаті. Після 9-ти класів навчання на станції Бандурка, вступив до Мигійського аграрного коледжу, закінчив із відзнакою за спеціальністю агроном-рільник, спеціалізація «польові культури». Потім вступив на третій курс Уманського національного університету садівництва, закінчив його теж з відзнакою. Після навчання почав створювати своє садівниче господарство у селі Бандурці. У віці 28 років став священиком. Як сказано у Святому Писанні: «Не може людина нічого приймати на себе, якщо не буде дано їй з неба». Так Богу судилося, що вже два роки я настоятель Свято-Покровського храму в Лисій Горі.
— Що для вас найважче в служінні священика?
— Як і для решти професій: вчителів, журналістів, так і для священика, найважче — це взаємодія з людьми, важко знаходити спільну мову, особливо у цей безбожний вік, коли люди забувають про людяність, любов до ближнього, потребу робити добро.
— Які роботи проводяться зараз у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці? Який вік храму?
— На даний час проводимо зовнішні роботи, парадну стінку фасаду, 65 квадратних метрів, вже оштукатурили, зараз штукатуримо північну стіну. Внутрішні роботи поки призупинені, там більш-менш порядок — пошпакльовані стіни, розписаний центральний купол площею 317 квадратних метрів. Храм заснований ще в 1856 році, через його вік у нього дуже серйозні пошкодження часом. Роз’їдена ерозією цегла сиплеться, дах довгий час затікав, ситуація дуже плачевна.
— Наскільки мені відомо з розповідей ваших прихожан, ви вкладаєте у відбудову Храму власні кошти?
— Доводиться і свої кошти вкладати. І люди допомагають, я не кажу, що все завершиться дуже швидко, але робота триває.
— Садівництво — це поклик серця?
— Я з дитинства мріяв стати садівником, свій перший сад посадив у 12 років. Читав багато літератури, на цьому садку і вчився, це був мій «піддослідний кролик». На ньому виправляв свої перші помилки в процесі набування знань та практичних навичок. За 6 років навчання у коледжі та університеті знання поглиблювалися, йшли в ногу з практикою, бо, як казали наші професори, теорія без практики є мертвою. Мені в цьому плані було легше, бо всю теорію я відразу застосовував на своєму садочку. У 2009 році заклав власними саджанцями великий сад, тільки яблунь більше 300 штук, підбиралися сорти, які мені подобалися, і які підходять до нашої зони.
Вже є декілька сортів, які я вивів сам, вони ще не запатентовані, тому що сорт вивчається 25-30 років, а саме: наскільки він буде стабільний в умовах нашого регіону. Потім можна буде його запатентувати, отримавши на нього авторські права. Взагалі у садівництві та вирощуванні культур завжди проходять якісь експерименти, впроваджуються ноу-хау.
«Садівник, як музикант, натискає на потрібні клавіші, щоб мати найкращий посадковий матеріал і найкращі врожаї».
— Скільки дерев у вашому саду, яких найбільше?
— Приблизно до двох тисяч тільки дерев, а ще саджанців більше трьох тисяч.
У мене великі колекції фруктових дерев: близько 20 різних сортів черешень, 50 сортів яблук, а дерев яблунь більше тисячі, близько 20 сортів груш, і так по всім культурам. Загалом більше 300 сортів плодових дерев, це величезна кількість, бо кожен сорт, як людина, потребує уваги і піклування, має свій характер, свій ріст, своє плодоношення, свої недоліки і переваги. І садівник, як музикант, натискає на потрібні клавіші, щоб мати найкращий посадковий матеріал і найкращі врожаї.
— А як щодо модних декоративних плакучих, кулястих дерев?
— Є й такі, шовковиця, яблуня, починаю переходити на декоративні рослини — туї. Є лісові породи: липи, берези, ясені, акації.
— Ваша робота потребує постійного поповнення знань. Звідки їх черпаєте?
— Найкраще знання поповнюються саме під час постійної практичної роботи, бо досвід ні за які кошти не купиш. Коли ти працюєш з десятками сортів кожної культури, маєш 18 років практичного досвіду, це і є найкраще джерело знань. Їздив багато свого часу по Україні, є друзі, однокурсники, з якими обмінюємося знаннями і досвідом. Виписую сучасний, на мою думку, найкращий журнал «Садівництво по-українськи». Постійно веду метеоспостереження, тому що рік на рік не приходиться. Садівництво і агрономія — це щорічні зміни. Рішення доводиться ухвалювати миттєво, орієнтуючись на досвід попередніх років. Якщо ухвалиш неправильне чи невчасне рішення — все, біоорганізми цього не пробачать. Залишишся без врожаю, або ж дерева захворіють. В умовах нашого спекотного посушливого клімату це важка специфічна робота, кожен сорт показує примхи. Зараз з Європи хлинув потік сортів, в нашій зоні вони не досліджуються, ніхто не знає, як вони себе поведуть. Наприклад, опис чудовий, гарні плоди, а вони у нашій зоні такого результату не дають, але щоб у цьому переконатися, потрібно 4-5 років вивчення і аналізу.
— Який урожай у цьому році, як боролися з посухою?
— Як кажуть досвідчені садівники, ніколи не саджай сад в одному місці. Як приклад, два села, які недалеко одне від одного: Лиса Гора і Бандурка. А мікроклімат різний. В Лисій Горі тепліше, там вирощую саджанці шовковиці і винограду, а в Бандурці прохолодніше, але там є більше вологи. Врожай у цьому році гірший, ніж у попередні. Початок сезону був багатообіцяючий, але холод у травні та червні і аномальна двомісячна літня спека зробили свою справу.
— Вирощування троянд — недавнє ваше захоплення? Які ваші та вашої дружини улюблені квіти? Скільки сортів маєте і яких?
— Троянди почали розводити з 2014 року, вже 6 років. Це мої улюблені квіти, а от дружина любить хризантеми. Колекція троянд налічує близько 60 сортів. Але у розсаднику на реалізацію близько 35. Тому що є такі сорти, які люди мало беруть, бо вони не мають естетичного вигляду, але у мене, як селекціонера, повинна бути вся колекція. Їх теж доводиться постійно вивчати: як живуть, як переносять зиму, чим хворіють. Найбільше користуються попитом сорти «Абракадабра», «Глорія», «Анастасія». Якщо у садівництві людям важливо знати сорт, то у троянд — важливий зовнішній вигляд квітки. Коли троянди цвітуть, люди приїжджають, обирають, позначають, яка квітка сподобалася і за зовнішнім виглядом, і за запахом. Що стосується вибору по інтернету, то там часто використовують фотошоп, і взагалі квітка з Європи, де достатньо опадів, в наших умовах південного сонця може відрізнятися кольором. При 40 градусах спеки через кілька днів квітки вигорають.
«Головне - любити свою справу, інакше це буде каторга»
— Скільки часу забирають у вас садові справи? Яку надію подає для рослин ця осінь?
— Садівництво — це як будинок. Якщо ти правильно його заклав, з міцним фундаментом, і утримуєш у належному стані, щоб не протікав, не тріщав, то він служитиме тобі все життя. Так і сад. Часто в період обприскування, коли день спекотний, працюю до опівночі. Є сезони, коли менше роботи, наприклад, взимку. Але і зимою є проблеми: зайці, миші, мороз. Важливо, щоб деревинка була здоровою, тоді вона легше переносить стреси зовнішнього середовища. Найгірше для дерев – це різкий перепад температур. Як люди хворіють простудними захворюваннями, так і рослинки.
Щодо цієї осені, то дощі — це спасіння для рослин, якщо протримається така м’яка, лагідна, волога погода, то дерева зайдуть в зиму без проблем, морози не завдадуть значної шкоди.
— У вас ще й велика пасіка?
— Так, 50 вуликів, для неї вирощуємо медоносні рослини, насіваємо і розповсюджуємо природні медоноси.
— Все це фізично важка робота. Де берете сили і енергію? Дайте кілька порад читачам.
— Мені допомагає сестричка Надія, на рік від мене менша, вона теж закінчила Уманський університет садівництва. Ми з нею разом працюємо. Не знаю й сам, де беру сили, зранку молюся Богу, він мене укріпляє. Сила Божа в немочі звершується. Головне — любити свою справу, інакше це буде каторга. А порада — вірити, молитися, працювати. Живіть з вірою в серці, кажіть: «Боже, допоможи мені, Боже, благослови мене на цю роботу». І все у вас буде гаразд.
— О котрій годині починається ваш робочий день?
— Коли встає сонце, тоді й починається мій робочий день.
— Де люди можуть побачити й замовити вашу продукцію?
— На інтернет у мене немає часу, мені важко мати справу з неживими предметами і неживим спілкуванням, тільки люди, дерева, бджоли. Є постійні клієнти, які нас знають більше 10 років, вони розповідають своїм знайомим, рідним, виїжджаємо на ринки, у села району, в багатьох є наші візитки. До речі, я їжджу і обрізаю сади людям. Спілкуюся, розказую, як доглядати за садом, рослинами, даю рекомендації, поради. Намагаємося тримати марку.
— Що б ви побажали людям на велике свято – Покрова Пресвятої Богородиці?
— Якомога частіше призивайте святу Богородицю собі на допомогу. Вона наша молитвениця, наш друг, ми до неї звертаємося, коли нам погано. Я був на грані життя і смерті, ніхто не міг допомогти, а Богородиця зцілила важку хворобу. Не говорити до Неї, не молитися, я не можу. Вона нас всіх любить і допомагає всім укріпитися і духовно, і фізично, вчить бути щасливими, бо щастя — це духовне поняття.
Гард.City вітає всіх читачів із святом Покрови Святої Богородиці і приєднується до всіх найкращих побажань. І хоча ця стаття не є рекламною, ми, з дозволу отця Михаїла, публікуємо його телефон: можливо, комусь знадобиться. Номер: +38 (098) 844-70-50.
