Все про міопію: консультує лікар

03 грудня 2021 13:00

У 2013 році майже 22 відсотки населення планети, тобто 1 450 000 000 осіб, страждали на короткозорість (або міопія, як її називають офтальмологи та оптометристи). Що це за хвороба та як з нею жити розповідає лікар-офтальмолог Ольга Пантєлєєва.

— Отже, наскільки поширена короткозорість та як вона виникає?

— На початку 21 століття було проведено низку спеціалізованих досліджень, пов'язаних зі збором інформації про зір людини. За результатами стало зрозуміло, що короткозорість поширюється величезними темпами. Страждають від неї, перш за все, діти і підлітки. За найоптимістичнішими даними, кожен четвертий із тих, хто належить до європеоїдної раси, є короткозорим.

Початок міопії, як правило, спостерігається у дітей молодшого віку. Вона впливає на здоров'я, є істотним соціально-економічним тягарем для особистостей, сімей та суспільства в цілому.

У 1611 році Іоганн Кеплер, німецький математик, астроном, фізіолог, запропонував теорію, згідно з якою короткозорість розвивається через тривале напруження очей на близькій відстані. На той момент така теорія здавалася очевидною, адже короткозорість більш характерна для людей, що несуть великі зорові навантаження, багато читають та пишуть тексти.

Вважали, що внаслідок цього напружуються внутрішньоочні м'язи (циліарні) і відбувається надмірний ріст очного яблука. Але будь-яка теорія чудова, якщо підтверджується достовірними практичними спостереженнями. На практиці ж, ані вправи для циліарного м'яза, ані численні тренажери, що розвивають акомодацію, не продемонстрували ефективності. Так яка ж причина короткозорості?

Короткозорість є найбільш поширеним захворюванням очей у всьому світі і темпи її розповсюдження зростають. За оцінками спеціалістів, гени пояснюють до 80% випадків міопії, але в поєднанні зі змінами у навколишньому середовищі. Зараз ми спостерігаємо у підлітків інтенсивні навантаження у школі в поєднанні з обмеженим часом на відкритому повітрі.

Так, звичайно, схильність до короткозорості успадковується. За будову і зростання ока відповідає дуже велика кількість генів. Іноді з якихось причин очне яблуко подовжується і продовжує зростання (що і складає суть короткозорості). Батьки або брати-сестри з короткозорістю — це фактор ризику. Однак ми не можемо вплинути на роботу генів. Все, що ми можемо зробити, — змінити спосіб життя.

— То які рекомендації?

— Зорові навантаження, що вважалися основною причиною короткозорості, як з'ясувалося, не змогли пояснити зміни, що відбуваються із оком при міопії через велику кількість нестиковок у фактах.

Так, протягом декількох років вивчалася група дітей (у деяких дослідженнях вона досягала кількох тисяч). Робилися спроби визначити, чим параметри здоров'я та способу життя дітей із короткозорістю відрізнялися від тих дітей, які не страждали на міопію. В результаті було встановлено цікавий зв'язок: чим більше часу діти проводили на прогулянці, тим рідше виникала прогресуюча короткозорість. Зрозуміло, з урахуванням спадкової схильності.

Надалі було виявлено, що природне сонячне світло сприяє виробленню сітківкою допаміну, який блокує зростання очей та запобігає розвитку короткозорості.

При інтенсивних шкільних навантаженнях очей та наявності достатньої кількості прогулянок розвиток міопії припинявся

— Як тоді впливають на зір навантаження і гаджети?
— Так ось, для утіхи (або обурення) батьків, кажу: переконливі докази того, що зорові навантаження, дисплеї і відеоігри ведуть до розвитку (прогресування) короткозорості, відсутні. Швидше за все, виникнення та прогресування короткозорості пов'язано з тим, що наші діти практично не гуляють на вулиці. Якщо навантаження і мають відношення до короткозорості, то точно стоять не на першому і навіть не на другому місці. Спадковість і час, проведений на вулиці — більш важливі фактори.

— А як же такі розповсюджені гімнастики, тренування і вправи для очей?

— Відповідаю, що дані методики «лікування і профілактики», ви не зустрінете в рекомендаціях жодної клініки США чи Європи. Очі людини знаходяться в постійному русі і роботі, навіть під час сну. Тому наївно вважати, що додаткові «за особливою схемою» рухи очей є цілющими.

Внутрішньоочні (циліарні) м'язи влаштовані не так, як всі інші м'язи нашого тіла. Їх взагалі неможливо тренувати або «накачати»

Ці м'язи включаються в роботу мимоволі, просто при переведенні погляду з далекого на ближній об'єкт, це відбувається рефлекторно і ми не можемо контролювати цей процес. Тому улюблені нашим населенням методики «накачування» очних м'язів мають скоріше ефект плацебо.

— У дитини виявили короткозорість. Що робити?

Однозначно не панікувати і не шукати сумнівних методів «вилікувати» або зупинити хворобу. Для початку трохи теорії.

Короткозорість вимірюється в діоптріях. Діоптрія — це зворотна величина фокусної — до об'єкта — відстані. Отже, можна легко порахувати, на якій відстані короткозора людина бачить чітко. Для цього треба 100 см (1 метр) поділити на ступінь короткозорості в діоптріях. Стає очевидно, що навіть при короткозорості 0,5 діоптрій фокусна відстань становить два метри (при короткозорості 1 дптр — один метр, 2 дптр — 50 см, 10 дптр — 10 см), тобто це відстань, в межах якої дитина бачить чітко. Звідси висновок: короткозорість — це стан, коли не «краще видно близько та не видно далеко», а коли видно гірше на певній, що залежить від ступеню короткозорості, відстані.

За будь-якого ступеню короткозорості дитина не може бачити добре далеко. Якщо треба бачити далеко, слід застосовувати окуляри або контактні лінзи. Одягнувши окуляри або лінзи, дитина умовно позбавляється від короткозорості.

Окуляри та/або контактні лінзи дають зоровий комфорт і не впливають на зростання короткозорості, оскільки не можуть впливати на ріст і розмір очного яблука

Чому короткозорість виявляється не одразу? Тому що зростання очей і зниження зору відбувається поступово. Більшість дітей народжуються далекозорими. В міру росту дитини зростає і очне яблуко, і у деяких діток, на жаль, цей процес не зупиняється у належні 4-5 років.
Коли падіння зору стає істотним, батьки помічають, що дитина примружується при погляді вдалину, низько нахиляється при читанні і писанні, ближче сідає до телевізора.

— Наступний привід для тревоги батьків — збільшення ступеня короткозорості.

— Так, припустимо, на черговому прийомі виявили, що короткозорість збільшилася. Хто винен? Чи можна було зупинити процес? Може, ми неправильно лікували? Чи тому, що носили окуляри і не робили гімнастику? Або занадто сильні окуляри?
Відповідь така: короткозорість прогресує у більшості дітей за рідкісними виключеннями. Навіть методи стабілізації та контролю короткозорості з доведеною ефективністю в більшості випадків лише сповільнюють її ріст. Темпи зростання коливаються в залежності від пори року і віку дитини. Короткозорість швидше зростає взимку — це пов'язано з тим, що тривалість дня коротше, і знижується час впливу природного світла на око. Влітку зростання повільніше, адже є більше часу для прогулянок при збільшеній тривалості дня. Тому в осінньо-зимовий період рекомендую дитині більше гуляти, мінімум 400 хвилин в тиждень.

— Так все ж таки методи стабілізації та контролю короткозорості з доведеною ефективністю існують?

— Так! Найбільш ефективним на сьогоднішній день вважається застосування в вигляді очних крапель низькодозованого атропіну. Але, на жаль, в нашій країні цю методику можу рекомендувати тільки «off-label use», тобто без дозволеної інструкції. Інструкція та протоколи застосування в Україні не розроблені. Тому відповідальність за побічні ефекти ляже на плечі батьків.

Високу ефективність мають також нічні, або ортолінзи. Вони активно застосовуються в Україні і призначаються короткозорим дітям. Але на сьогоднішній день ця методика досить дорога і клопітка, вимагає ретельного контролю безпеки. Проте, якщо ми стикаємося з проблемою значного збільшення ступеня короткозорості у дитини, однозначно рекомендуємо застосування ортолінз.

Добре себе зарекомендувало використання спеціальних мульти- або біфокальних окулярів або контактних лінз. Підбір їх не простий, вимагає певних навичок і спеціальної апаратури. Але у мене є необхідний досвід та обладнання для застосування цієї методики.
У більшості випадків короткозорість не треба лікувати, оскільки ми не дозволяємо їй рости до того рівня, коли починаються серйозні проблеми. Під «не треба лікувати» розуміється ще й те, що іноді легше змиритися з незначним зростанням короткозорості, ніж постійно проводити непотрібні та неефективні лікування. Дослідження короткозорості постійно оновлюються, тому, сподіваюся, я зможу ще більше та ефективніше допомагати своїм пацієнтам.

Записатися на прийом можна за телефонами: +38 (05161) 5-40-75; +38 (066) 988-02-03, м. Первомайськ, вул. Шевченка, 15 («Оптика»).

Читайте також: Як працювати з комп'ютером, щоб зберегти зір: консультує офтальмолог