Підйом о 6 ранку, 4 чашки кави, 1 цукерка, 4 засідання та 6 годин 6 хвилин аудіозапису — таким видався день журналістки Гард.City, який вона провела з секретарем міськради Сергієм Бондарчуком.
Сергій Бондарчук — народився 3 вересня 1986 року в місті Северомуйськ, Семеро-Байкальського району, Бурятія.
Здобув вищу юридичну освіту.
З 2016 року — секретар Первомайської міської ради.
Одружений, виховує доньку та сина, обоє вже школярі.
Пан Сергій має квартиру 39,6 кв. м та дві земельні ділянки: 990 кв. м, садовий будинок 40,6 кв. м у с. Болеславчик. Легковий автомобіль ВАЗ 1988 року випуску.
За 2018 рік заробив 188 077 грн.
***
Мій день починається незвично рано. Вже о 7.40 під’їжджаю до будинку по вулиці Коротченка, де мешкає пан Сергій. На моє здивування, мене вже чекають — якраз прогрівається машина ВАЗ 2109.
— Сідай, на вулиці холодно. Зараз відкрию дверцята, бо вони відчиняються лише зсередини. Ще почекаємо двох моїх колежанок: вони живуть поруч і ми разом їздимо на роботу і назад. По дорозі ще малих відвеземо до школи.
На роботу мій герой дістається власним автомобілем.
— Від службового відмовився відразу. Подумав, скільки місць на день має відвідати мер, а скільки я — не порівняти. Та й пішки люблю ходити, їздити громадським транспортом, з людьми спілкуватись. Часом набагато легше поділитися своїми думками з людиною в розмові, ніж, скажімо, в переписці.
— Ваш звичний робочий день, який він?
— Взагалі непередбачуваний, запланувати щось просто нереально. Коли прийшов на посаду, ввів Google-календар. Дуже складно було змусити людей вносити туди зміни. Є план заходів, який затверджується на тиждень і на місяць. Якщо в ньому щось переінакшувалось, люди забували вносити правки. Пройшов час, поки звикли користуватись цим календарем.
— Чи легко потрапити до вас на прийом?
— Так, у будь-який день у робочий час. На прийом до мера потрібно записатись на першому поверсі у Центрі надання адміністративних послуг.
8.00
До міськради ми доїжджаємо о 8.01, спізнюємось. Тому хутко виходимо з машини і підіймаємось на четвертий поверх у кабінет. У приймальні сидять двоє чоловіків — технічний відділ.
Пан Сергій показує мені імпровізовану табличку: “Секретаря міськради в кабінеті немає, коли буде — невідомо”.
— Це хлопці роздрукували і виставляють, коли набридає пояснювати. Вже можна її відкласти, бо ж я вже тут.
— Ви щось змінювали у кабінеті?
— Нічого сюди не купував. Крісло отримав у спадок. Добре, що воно зручне, сидіти доводиться багато. З особистих речей: пару батьківських фотографій з Півночі. Треба їх забрати додому.
В кабінеті немає нічого від «господаря»: стіни пусті, на одній видніється дірка, колись тут висіла картина. На іншій — невелика ікона. Два чималих вазони, два столи — робочий та для перемовин, шафа з паперами, верхнім одягом.
Два вікна трохи оживляють атмосферу. З одного видно вхід у парк Дружби народів та вулицю Грушевського, з другого — парк Перемоги.
Жодних особистих фото я не бачу. Позаду робочого місця видно лиш сертифікати пана Сергія за пройдені тренінги та навчання.
— Чому не розповідаєте про свої досягнення?
— Бо я всерівно буду поганим. Для чого? Ось, подивись — простягає сертифікат англійською мовою. — Школа лідерства. Проходив навчання, сам писав проєкт з впровадження електронної демократії і захищав його у Страсбурзі.
Робочий день секретаря міськради починається зі стосу документів на підпис.
— У сучасному світі чиновник не має цього робити - підписувати, розписувати. Повинен бути електронний документообіг і він у нас є. Сподіваюсь, що скоро запустимо.
— Що входить в обов'язки секретаря міськради?
— У депутатського корпусу є свої повноваження, моя задача — забезпечити їх виконання та здійснення представництва у виконавчому комітеті. Я як секретар міської ради входжу до складу виконавчого комітету, де представляю інтереси депутатів.
— Як вдається знайти спільну мову зі всіма депутатами?
— Було декілька політичних осередків. Один з них висунув мене на цю посаду, щоб я лобіював їх інтереси. Коли зрозумів, що стабільності в житті немає: сьогодні — одна політична більшість, завтра — інша, просто почав виконувати свої обов’язки. Депутати звертаються до мене, бачать, що є зворотній зв’язок, проблеми вирішуються, є доступ до всієї інформації і більше між нами питань не виникає. Звісно, з молоддю мені працювати легше, разом ми можемо багато проєктів реалізувати. До прикладу, запросили до «Школи Молодої демократії», в мене час не збігався і я направив туди Лілію Філіпішину та Павла Мамотенка. Перші два етапи вони пройдуть, на третій я вже сам поїду — вчитимемось складати інвестиційний паспорт міста з закордонними представниками. Четверте завдання, моє — потрібно буде написати цей паспорт.
— З чим найчастіше звертаються до вас люди?
— Просять гроші на лікування. А загалом, все хвилеподібно. Минулого тижня активісти приходити стосовно проблеми бродячих собак, відразу з’явились звернення про напади. Хоча до цього їх не було. Ще звертаються з приводу освітлення, води. Ситуація з водою дещо покращилась. Нам вдалось замінити труби на лінії Коротченко — Цукровий завод. Принаймні тут не буде перебоїв з водопостачанням. Постійно йдуть заяви на опалення, на компенсацію 12 000 грн. Ми вже майже половину запитів покрили цього року. Думали, що взагалі не вдасться, оскільки дефіцит в бюджеті. Однак кожного місяця по 30-40 чоловік на фінансування ми пропускаємо.
В цілому ж понеділок — день планових робочих засідань. Зазвичай вони закриті, без преси, тому я вже готуюсь чекати під залою. Однак ми йдемо до кабінету міського голови Людмили Дромашко.
— Доброго ранку. Людмило Григорівно, це — Тетяна і вона житиме з нами.
— Поки я на лікарняному, ти вже нових дівчат нам приводиш?! — сміється пані Людмила.
Далі Сергій Олександрович розповідає хто я і просить допустити мене на засідання, отримує згоду.
На столику стоїть ваза з цукерками.
— Я приходжу сюди, щоб поїсти цукерок (сміється).
— Так, їдять вони, а наповнюю її лише я, — відповідає Людмила Григорівна.
9.00, 10.00
Робочі засідання міського голови з керівниками відділів та заступниками. Розглядають проблемні питання. Наприклад, скаргу жителів мікрорайону Дроздовка на неприбране листя, в Дитячій музичній школі №2 та Будинку культури досі холодно, скарга зі школи №15 на напад бродячих собак, проблема перевезення дітей (Шкільний автобус). Порядок денний сформовано зі звернень громадян.
Зимно і в самій міськраді, тому я не знімаю верхній одяг увесь день. Опалення ввімкнули лише минулої п'ятниці. По присутніх відразу помітно, у кого в кабінеті холодно, так само у верхньому одязі.
З заступниками обговорюють проєкт з переобладнання Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), який щойно отримали. За пропозиціями, увесь перший поверх міської ради має бути відведений під ЦНАП.
11.00
— Ти кажеш: планувати. Не мав їхати на похорон, а вже їду. Щойно намірились виїжджати о 12 — маємо їхати вже.
Збираємось на похорон Олександра Человського, який загинув в зоні операції Об’єднаних сил. Єдиний син у родині.
Вирушаємо власною машиною пана Сергія, він же й кермує. З нами ще Наталія Ельсон, заступниця начальника управління соцзахисту. По дорозі купуємо квіти та вінок. Говорити якось не хочеться. Тишу перериває Сергій Олександрович, якраз в’їжджаємо в мікрорайон Фрегат:
— Бачиш латки на асфальті? Вони на місці, а ями з’являються біля латок. Весь ямковий ремонт, який проводимо — тримається. Вся проблема наших доріг у погодних умовах: то жарко, то холодно. А щоб капітальний ремонт провести, потрібні гроші, і то не малі.
Зупиняємось біля однієї з багатоповерхівок. Тут у подвір’ї прощаються з загиблим. Людей зібралось багато. Мама Олександра працювала вчителькою. Недалеко стоїть автобус з військовими. Сергій Олександрович поклав квіти на труну. Поки стоїмо серед людей, позаду пошепки перемовляються дві жіночки:
— Хіба це такі великі гроші, могла б міськрада і виділити на похорон?
Стоїмо ще пів години. Час повертатись.
— Чому міськрада не виділила гроші на похорон?
— Як виявилось, загиблий прописаний в Одесі, відповідно за всіма виплатами слід звертатись саме туди. Однак, ми ще розглядатимемо це питання.
12.00-13.00
Обідня перерва. Однак для пана Сергія це час на інші робочі питання: переглянути документи, скарги та звернення від жителів.
У міськраді немає столової чи буфету. То ж і мені доводиться лишитись без обіду. Добре, що кави є вдосталь, пан Сергій заварює мені чергову.
— А де ви обідаєте зазвичай?
— А я не обідаю, зовсім. Може, тому що добре снідаю. Вже звик так. Можу інколи попросити дружину зробити бутерброд. Коли заводжу дітей після школи додому, вона мені його віддасть. Поки доїду до роботи, поїм. Але це швидше виняток.
13.00
Разом з паном Сергієм їдемо до школи, де навчаються його діти. Уроки вже скінчились і ми відвозимо їх додому.
Минаємо колишній Будинок офіцерів. Зараз тут кінотеатр, магазини і ятки.
— Чи можна якось вирішити питання з засиллям цих яток? Або принаймні змусити всіх мати типовий фасад?
— Всі власники мають відповідні документи. Конкретно ця територія належить Ракетному музею і міська рада вплинути на них не може. Стосовно фасадів, так, це хороша ідея. Однак спершу потрібно, щоб архітектори розробили цю «типовість». Взяли за основу архітектуру міста і розробили. Те саме стосується бордів. Я проти нового, однак і ламати старе, вже побудоване, не буду.
Дорогою назад заходимо на центральну площу, щоб придбати каву та булочку для мене.
— Ти собі щось візьми, і я кави смачної вип’ю. Але спочатку зніму з картки гроші. Не ношу з собою готівку. Щойно гроші з’являються в гаманці, хочеться їх витратити.
Однак, банкомат не працює, тому каву п’ю лише я.
— Як можна вирішити питання з бродячими собаками?
— Є два важливих моменти, які потрібно робити вже зараз і через років 5-6 побачимо результат. Перший — припинити стерилізувати котів та кішок, в місті немає проблем з бродячими котами. Другий — вирішити, кого стерилізувати псів чи сучок, для чого витрачати гроші на стерилізації і тих, і інших. Так ми зекономимо гроші і зможемо стерилізувати більше особин. З часом це дасть відчутний результат.
Добре, що каву почала пити по дорозі, щойно ми повертаємось у кабінет, мусимо вже виходити на наступне засідання. Сьогодні всі наради проходять в Малій залі.
14.00
Нарада міського голови з керівниками комунальних підприємств. Обговорюють скарги жителів на роботу комунальників та проблемні питання, які стосуються безпосередньо роботи комунальних підприємств. Наприклад, жителі знову скаржаться на сміттєзвалище за адресою вул.Коротченка, 1 — сміття звідти вивозять, однак зовсім скоро люди зносять знову.
Вимоги вивозити лише роздільне сміття викликає бурхливу реакцію серед комунальників. З одного боку містяни, які поки ще поняття не мають, що сміття потрібно сортувати і як це робити. З іншого — комунальники, які не мають необхідної техніки і місця, куди б власне це сортоване сміття звозити.
15.00
Обговорення проєкту реконструкції ЦНАПу відбувається довго і бурхливо. Врешті вирішили — повернути авторам цей варіант з проханням розглядати лише вільні приміщення.
16.00
Поки ми були на засіданнях, до кабінету принесли ще документів на підпис. Протягом дня, періодично заходять з проханням підписати те чи інше.
— Ходи, покажу тобі інсайдерську інформацію.
Підходжу до столу, пан Сергій демонструє мені вже підписані документи на будівництво у Первомайську “Епіцентру”.
— А де ж його планують будувати?
— Коли їдеш на вулицю Рожеву від АТБ, ліворуч.
— Чи готовий вже проєкт бюджету на 2020 рік?
— Я ще не бачив інформацію, що Президент підписав держбюджет. Коли підпише, його мають опублікувати і от з цього моменту ми маємо ще два тижні на ухвалення нашого. Чорновий варіант бюджету вже є, однак, що там, навіть я не бачив. В цілому ж, нічого хорошого там не має. І він буде тимчасовим. Оскільки потрібно довести реформу децентралізації до кінцевого етапу, бо без цього не можна провести місцеві вибори. А після укрупнення громад буде новий бюджет, спільний.
— Тобто реформа децентралізації не завершена?
— Громади сформувались навколо комерційних структур — великого фермерського господарства, наприклад. Децентралізація ж передбачає об’єднання всіх сіл та селищ, навіть неприбуткових. Первомайську пропонують об’єднатись цілим районом, або з Грушівкою, Кінецьполем, Кам’яною Балкою, Пдгороднею та Чаусовим. Політикам не вигідно завершувати цю реформу, бо здійметься ґвалт більший, ніж від продажу землі.
— Яку зарплату отримують наші депутати?
— Жодної. Всі депутати місцевих та районних рад зарплати не отримують.
— Чи доводилось вам ночувати у кабінеті?
— Скажімо, коли минулого року місто засипало снігом. Під час виборів ми до оголошення результатів живемо на роботі.
17.00
Робочий день скінчився. Пан Сергій їде додому з дружиною та дітьми і двома колєжанками, тому мені місця в машині вже не вистачить. Прощаємось у холі міськради: Сергій Олександрович йде до машини, а я на зупинку, чекати на своє маршрутне таксі.
