30 листопада в Ошерслебені (Німеччина) українська команда виборола на міжнародних перегонах Eco Grand Prix першість серед 42 екіпажів електрокарів. Про свій шлях до перемоги та місця за кермом омріяної «Тесли» розповідає первомайчанин, учасник переможного екіпажу Юрій Арабаджи.
Любов до автомобілів у житті Юрія була завжди. І завжди він був шанувальником швидкості. В якийсь момент стало зрозумілим, що витрати на пальне — досить відчутні: автівка раптово стала ненажерою. Тоді й прийшла думка про електрокар. Щоправда, йшов 2012-й, електромобілі були занадто повільними та невитривалими, межа — пересування містом. Однак час минав, славнозвісні Tesla пересікли кордон у 500 км на одній заправці.
Перший електрокар, перші враження
Одного разу, прямуючи до Києва, Юрій побачив за зупинці саме електрокар. Обмінялись із власником контактами (ним виявився Володимир Ревера, засновник Revera Technology). Уже через лічені дні Юрій в Одесі знайомився із Сергієм Вельчевим, засновником відомої компанії EcoFactor, що працює у сфері розвитку та удосконалення зарядних станцій для електротранспорту. Там Юрій вперше сів за руль електрокара. Автівка вразила його безшумністю та темпераментом, адже швидкість у 50 кілометрів на годину набирала за 4 секунди. Тоді й було замовлено перший у житті Юрія та у місті Первомайську електрокар Nissan Leaf.
Друзі сприйняли новину досить скептично, бо занадто дивно виглядав автомобіль серед бензинових родичів. Перший місяць інтенсивної експлуатації приємно здивував власника: обійшовся він лише у 300 гривень против щотижневих 600. Після налагодження системи зарядки та встановлення двотарифних лічильників, вартість експлуатації знизилася ще більше. Зрештою виявилося, що за рік автівка обійшлася лише у 2 тисячі гривень. Звичайний бензиновий автомобіль за умов ритму життя Юрія коштував би йому близько 100 тисяч. Отже, остаточне рішення піти від ДВЗ було прийнято. І це — перший крок до здійснення заповітної мрії.
Мрії збуваються
Загалом у Юрія було 7 електрокарів, аж поки у листопаді 2018 року на аукціоні у США не була придбана Tesla. Авто продавалося у пошкодженому стані та вимагало вкладень, сил та терпіння. Подолавши всі перешкоди із доставкою та митниками, Юрій зустрів автомобіль своєї мрії у рідному місті. Довелося досить плідно попрацювати та витратити безліч нервів, аби довести автівку до ладу. Декілька місяців родина взагалі ходила пішки та користувалася транспортом загального користування, але до бензинових авто не поверталася принципово.
За цей час Юрій потоваришував із Сергієм Вельчевим та навіть отримав запрошення на чемпіонат електрокарів до Іспанії. Проте тоді не зміг приділити стільки часу, скільки вимагали змагання. Хоча думка про перегони вже виникла й не відпускала. Тож був обраний чемпіонат у Німеччині як у найбільш доступній країні.
Рішення про участь у Гран-прі прийнято
Запланували виїзд на 27 листопада. Цього разу Юрій збирався поєднати перегони із довгоочікуваною відпустко та подорожжю Європою.
Проте перешкод на шляху до Німеччини виявилося чимало. То виникли проблеми із реєстрацією (про що стало відомо чи не перед самим виїздом), то підготувати автомобіль до перегонів не встигали. Адже до участі у змаганнях планували залучити саме авто Юрія.
З реєстрацією якось вирішилося (екіпаж став учасником під № 43), але ж часу на інше майже не залишилося. Довелося похапцем зважувати диски, прибирати всю зайву вагу, аби можна було конкурувати на треку із автівками, які готують (ледь не створюють) для цього спеціально. Дороги у Первомайську змушують Юрія використовувати 7-кілограмовий захист, в той час як рідний «теслівський» важить всього 700 грамів. Електрокари, на відміну від бензинових авто, дуже важкі, тому на перегонах кожен грам може стати вирішальним. Крім того, організатори змагань вимагають, щоб у автомобілі все було стоковим.
Екіпаж формувався також перед самим відправленням. До Юрія та Сергія приєднався Олександр Дем’ян. Як виявилося, він все життя віддавав перевагу елітним спортивним авто, тож із спорткаром познайомився чи не вперше. Юрій в цей час з урахуванням практичних навичок будував стратегію перегонів.
З‘ясувалося, що автомобіль на швидкості 100 км/год споживає 238 квт/год. На швидкості 77 км/ год споживання складало 122, а на швидкості 40-50 — менше 100 квт/год. Отже, була вирахувана оптимальна швидкість за умови найбільш економного споживання електрики.
Нарешті проблеми більш-менш вирішили та виїхали до кордону. Часу було обмаль, а черга — чи не в кілометр. Ось тут і знадобилося красномовство Олександра, який миттєво умовив водіїв пропустити — бо ж, мовляв, на Гран-прі запізнюємося. Навіть суворі митники не чинили перешкод. Що ж до зарядки авто, то подорож Європою, за зізнанням Юрія, виявилася казковою. Адже підзарядка на суперчарджерах «Тесли» для багатьох моделей цього авто взагалі безкоштовна. Сама швидкість зарядки авто приємно здивувала — вистачало менш як півгодини проти 3-х годин зазвичай.
До міста Ошерслебен прибули о 3.30 ранку, поставили авто заряджатися, а самі — спати до готелю. Аж чотири години. Бо о 10-й мали вже бути на попередніх зборах.
Гонка Eco Grand Prix «24 hours of Germany» мала відбуватися на гоночній трасі Motorsport Arena Oschersleben 29-30 листопада. Взагалі Юрій визначив ці змагання, як «Єко-гран-прі швидкісних черепашок». Триває вона 24 години, беруть участь екіпажі з 4 пілотів, проте жоден не може бути за кермом більш як 8 годин. Виграти мав той екіпаж, що за наданий час зробив якнайбільше кіл. щоб створити всім авто рівні умови, надавався зарядний пристрій на 22 квт.
Суперниками українців виявилися такі маститі команди, як Jaguar I-Pace, Tesla Model S 75, Kia e-Niro, Tesla Model S 70, Hyundai Ioniq, Tesla Model S 90D, Volkswagen e-Golf, Mitsubishi i-MiEV, KIA Soul E, Opel Corsa-e, Tesla Roadster, Tesla Model S 100D, Tesla Model 3, Renault Zoe. Останні були постійним лідером протягом трьох років. А найбільш вірогідним та очікуваним переможцем був Тesla Roadster.
Підготовка до старту
А далі події відбувалися поза межами розуміння та за дивовижним ланцюжком обставин. По-перше, розмовляли організатори саме німецькою, а її ніхто з українців майже не розумів. Якось досягли згоди, отримали направлення до 5-го боксу та виїхали на трек, «придивитися». Повернулися, а у боксі вже розташувався німецький екіпаж через те, що збільшилась кількість учасників. Довелося якось миритися.
Отже, німецька команда поважно встановлювала столи, розкладні крісла, ноутбуки. Обачливі німці навіть привезли із собою людину, що відповідала за харчування, а крім цього у команді було підготовлено два запасних пілоти.
Українці розташувалися на автомобільному килимці, підклавши під спини згорнутий одяг. Розчулившись, сусіди навіть позичили їм матрасика.
Старт!
О 16.00 за кермо сів Сергій. Вже за перші три години він став двадцять третім, а на четверту годину й взагалі увірвався до трійки лідерів. Але ж за кермом він провів 4 години та 20 хвилин. Це одразу ж помітили сусіди, почали пояснювати — мовляв, не можна, загалом 8 годин, а за раз не більш як 4. Місце за кермом зайняв Олександр, а сусіди тим часом уже встигли проінформувати організаторів про порушення. Українці отримали перший штраф.
В той же час з‘ясувався ще один конфуз. Коли реєстрували авто, організатори переплутали Ukraine та UK, тож першу частину змагань наш екіпаж їхав як британський.
Юрій віддав своє право вести перегони більш досвіденому пілоту. Тож третім мав бути Руслан Скулімовський, який опинився у Германії проїздом та саме прямував до треку. Але близько півночі він раптом перестав виходити на зв‘язок. Вже чекали найгіршого, проте, коли Сергій «відкатав» другу зміну, а саме авто поставили заряджатися, з‘явився Руслан, похапцем схопив пропускного браслета. Ось тут і з‘ясувалося, що він таки має величезний досвід керування Tesla, але ж не Tesla 3! Майже на ходу йому пояснили, що й до чого. А в цей час виникла чергова проблема під час заряджання. Автомат, наданий українцям, почав перегріватися, швидкість заряда катастрофічно впала.
Довелося терміново шукати компресор. Його люб‘язно надали сусіди з іншого боксу... та швиденько проінформували організаторів. Ті із сумнівом спостерігали, як українці «обдувають» обладнання, аби охолодити та відновити заявлену швидкість зарядження. Довелося на пальцях пояснювати, що із зарядним пристроєм проблеми, що він гріється. Якось зрозуміли. А тим часом стало очевидним й інше. Українці упевнено йшли першими, й толерантні господарі траси намагалися всіма силами дотриматися букви регламенту, повідомляючи про кожне, як їм здавалося, порушення. При цьому до порушень аж ніяк не входила командна тактика деяких екіпажів, що свідомо не давали можливість їх обігнати іншим учасникам, пошикувавшись у щільненький рядок. За той самий компресор, що дозволяв охолодити зарядне, німці бігали до організаторів кілька разів. Врешті-решт, українців таки оштрафували на 15 кіл. Потім чесно зізналися: якби не це, побили б світовий рекорд.
Розуміючи, що «проблеми тільки починаються», екіпаж вирішив зробити ривок: доїхати весь час, що залишився, без технічної зупинки, зарядивши автомобіль повністю, та лише замінивши пілота. Задумка спрацювала! Суперники були упевнені, що українці ще як мінімум раз мусять заряджати авто, то й не чекали такого швидкого піт-стопа. У підсумку екіпаж EcoFactor виборов перемогу у перегонах, обігнавши найближчого суперника — Renault, а загалом проїхавши 487 кіл
Перемога!
Перемога українців викликали справжній шок. Прибігали знайомитися представники Tesla, розпитували. Та як виявилося, навіть візитки ніхто із учасників EcoFactor із собою не взяв, бо й збиралися нашвидкоруч. Наступного року сподіваються не забути, бо відтепер братимуть участь у змаганнях постійно. Принаймні Сергій навряд чи відмовиться від своєї мрії, адже зараз він опрацьовує декілька великих проектів, серед яких — електрокар для людей із інвалідністю. Тож перегони продемонстрували, що сучасні електромобілі можуть повністю замінити авто з двигуном внутрішнього згоряння.
На думку Юрія, для нашого міста електрокари стали б справжньою знахідкою. Адже вартість кілометра на такому авто складає 10-15 копійок за умови зарядки за звичайним тарифом та 6 — за нічним. Одне таке авто уже працює у таксі та зарекомендувало себе якнайкраще.
Загалом електрокар 2015 року можна придбати за 10-11 тисяч умовних одниць.
Переможна Тесла повернулася до Одеси, провівши у дорозі 38 годин та подолавши 2262 км, а загалом — 5694 км за 124 години.
Що ж стосується зарядки, то для цього створений чудовий додаток PlugShare, що дозволяє визначити, де знаходиться найближча зарядна станція. Юрій уже встановив безкоштовну станцію біля магазину «Фенікс», що на Богополі.
