Про Яна Островського редакція Гард.City дізналась з відеоролика у Facebook, який поширив хтось зі знайомих і відразу ж зацікавились. Ян створює борщ у банці, який вже став справжньою візітівкою країни і його зазвичай купують у подарунок для друзів-іноземців. Та це ще не всі сюрпризи — хлопець залишив кар’єру у столиці і повернувся до Первомайська, щоб побудувати тут успішний та перспективний бізнес.
Все почалось з волонтерства
Усе почалось ще на Майдані. Тоді про нас вперше заговорили на телеканалах, траплялись публікації в пресі та соцмережах. Діаспори перепощували публікації у своїх локальних ком’юніті. Писали мені, на сторінку проекту, і вже там ми знаходили шляхи співпраці. Відправляли їм 10 ящиків борщу, який вони продавали на благодійному аукціоні і пересилали нам гроші для армії, термобілизну чи ще щось. Такий собі волонтерський бартер. Організацій було багато в Канаді, Штатах і Європі, Нідерландах, Італії.
Для АТО ми робили все «по-дорослому», великі об’єми. Іноді завантажували не просто мікро-автобус, а велику вантажівку. Не лише продуктів харчування, будь-чого. Це було зроблено вже більш професійно.
Борщ у банці
Насправді це просто зручно. Ми розробили спеціальну рецептуру — людина на фронті могла висипати банку борщу в армійський казанок, проварити 10 хвилин і отримати готову страву. Такий був задум. І це сподобалось. Мабуть, сьогодні щось схоже вже роблять й інші виробники — сухі борщі чи такі ж. Може й на фронт передають. Зараз ніби налагодилась логістика і забезпечення армії, а тоді це все було просто на нульовому рівні, люди не мали що їсти. Завдяки такій допомозі вони якось виживали.
Далі почали думати про красиве упакування. Спочатку просто клеїли стікер на банку — «Воїну-герою від вдячного народу України». Напевно і це також гріло бійця, не лише продукт.
Далі з’явилась дизайнерська упаковка, зараз взагалі англомовна — ukrainian borscht.
Насправді борщ недооцінюють. Сало чи щось подібне підходить не всім, а борщ — універсальна страва, яка багатьом до смаку. Через те, що жодного промоушену (просування – ред.) борщу в світі не було останні 100 років, про нього просто ніхто не знає. Хоча є люди, які випускають щось подібне, але називають його по-іншому, по-своєму. Насправді це той самий борщ і він — наш.
Перспектива у такого продукту дуже хороша. Якщо його правильно промотувати у світі, налагодити бізнес продажів, то лише на одному борщі Україна може добре заробляти.
Не борщем єдиним
Крім борщу, ми виготовляємо мариновані овочі, консервовані закуски. Зараз тестуємо соуси та джеми. Причому соуси без цукру, з додаванням стевії — нові технології. Сьогодні це світовий тренд. Люди не хочуть споживати цукор, в тренді — натуральні овочі та фрукти. Джеми на стевії ніхто не робить. Я кажу своїм партнерам — «наступного року я дам вам джем зі стевією». І кожен намагається замовити чи забронювати їх наперед, тому що невідомо скільки його буде. Хвилюються, що їм не вистачить.
Це важкий шлях. Значно простіше зробити звичайний джем — технологія проста та відпрацьована. Нове вимагає довгих тестувань — зварив, закрив, через місяць відкрив і спробував — не те. І так десятки разів. Те саме стосується соусів — є соуси звичайні, є соуси без цукру, навіть без солі. Ці продукти ми тестуємо і буемо запускати наступного року.
Продукція «Стодола»
Найпопулярніша позиція в нашому асортименті, крім борщу — маленькі мариновані патісони. З ними пов’язана цікава історія. Я був в складі торговельної місії в Німеччині, нас привезли на переговори до органічного супермаркету. Це ціла мережа — близько 400 магазинів і вони торгують виключно органікою.
Я їм показую маленькі патисони, пояснюю — мені кажуть «йди за мною». Переходимо у відділ зі свіжими овочами, там лежать великі патисони — це воно? — Так, так, це воно. — А як ти їх збираєш? — Двічі на день ходить людина по полю і збирає їх ще маленькими. Якщо день пропустив, вони стають завеликими і ми вже пускаємо їх в рагу чи асорті. А якщо ще більші — то все, сусід бере кіз годувати. Німець в захваті, готовий брати цей продукт вже зараз — давай мені палетів 10. Я сміюсь — немає навіть 3 палети, я і так наобіцяв їх людям в Україні, а вони майже скінчились. Бо насправді цим ніхто не хоче займатись, це важко. Ручний збір, органіка.
Успішний бізнес в Україні — реально
Бізнес тут має свою специфіку, її потрібно розуміти і шукати нові бізнес-рішення. Необхідно просто наполегливо працювати і намагатись здолати всі труднощі.
Нічого неможливого немає і в Україні. Багато хто дивується, як за рік нам вдалось зайняти частину ринку, зайти у великі супермаркети — «Сільпо», преміум супермаркети, зараз будемо заходити в «Ашан». Хіба це реально? Насправді ж, потрібно просто створювати якісний продукт і наполегливо, витрачаючи багато часу, просувати його на ринку. Якщо стукаєш, тобі відкриють.
Наша ментальність — все і відразу. Наприклад, у Європі рентабельність бізнесу 5% вважається дуже крутою, у нас за 5% ніхто бізнес не захоче будувати. Можливо, це пов’язано з більшими ризиками, у Європі все стабільно. У кожного свій шлях. Я вважаю, що десь потрібно менше взяти, щоб в майбутньому заробити більше.
Продукція «Стодола»
Я спілкуюсь з людьми і багато з них думають, що можна почати заробляти відразу — посипляться золоті гори і ми відразу маємо щось заробити, помножити на два і продати. Такого немає, і якщо ти хочеш заробити і дійти до якогось рівня, потрібно бути готовим до того, що за це доведеться боротися. Не один рік. Можливо, жити мрією і в чомусь собі відмовляти для її втілення — тоді це стане реальністю. Коли людина хоче все і відразу, нічого не вийде. Це велика помилка людей, які йдуть в бізнес. Доведеться три рази зупинитись і робити щось інакше. Десь впасти, підвестися і знову йти — тоді буде успіх. Все і одразу не буває ніде — ні в Україні, ні поза її межами. Хіба, якщо ти геній і розробив якесь айті-рішення, воно відразу зайшло і ти став мільйонером. Але в більшості випадків — потрібно багато років працювати, поки отримаєш результат і прийде успіх і золоті гори, які люди собі уявляють.
Закон про землю
Для нас з його прийняттям нічого не зміниться. Це більш актуально для великих підприємств. Взагалі ринок землі потрібен — землю все рівно продають і купують, але не зовсім законними шляхами. Однак до цього необхідно підготувати і власників землі, щоб це не стало другою приватизацією, коли в людей за безцінь скупили. Власники паїв мають розуміти справжню цінність і вартість землі. А земля для селянина — це ресурс, його хліб.
Ми зараз розглядаємо канадський проект, вони допомагають селянам, аграріям саме в овочевій сфері, по горіхах, меду. Я їм запропонував проект Органічної агрегації. Суть полягає в тому, що я приходитиму до селянина, який має пай 2, 3, чи 5 га. Людині просто потрібно трудитись на власному полі і він точно отримає більші гроші. Це хороша можливість для селян і мені зручніше, не потрібно десь шукати землю, інвестувати, налагоджувати менеджмент по цим землям — щоб урожай зібрали, не крали. Людина сама цим буде займатись і заробляти на цьому гроші. Наразі вже є один власник, який сертифікував і вирощуватиме овочі.
Закордонний ринок
Наша спеціалізація — органічне вирощування, переробка і створення органічних продуктів. В Україні цей ринок доволі вузький, тому що продукт на порядок дорожчий, ніж звичайний — більше ручної праці, більше витрат, дорожчі добрива, дорожче насіння без хімії. Саме низька платоспроможність українців не дає змоги продавати мільйони банок органічної продукції в країні. Ми плануємо дещо зменшити ціну за рахунок збільшення об’ємів виробництва.
Зараз це затратно, продукції невеликий об’єм, дехто через це не дуже охоче підписує з нами контракт. Є рекомендована роздрібна ціна по всій Україні і з цієї ціни магазини та супермаркети багато відкушують за рахунок того, що ми малі. В наступному році буде більше продукції, будемо більш конкурентними по ціні. Зараз вимірюється в пару десятків тисяч банок. По суті, це крафтове виробництво. В наступний рік хочемо вийти хоча б в сотні тисяч, а далі в мільйони. Чи більше — тим вигідніше: возити і виробляти, тоді можна опустити ціну. Зараз це неможливо. Тому український ринок ми наскільки зможемо закриємо цією продукцією, а решта піде на експорт.
Наш борщ у Дубаї
Ринок в Дубаї дуже специфічний. Місцевого населення тут тільки 10%. Тобто 90% це приїжджі — мікс смаків, культур споживання продукції. В супермаркеті можна зустріти що завгодно — на одній полиці представлені абсолютно різні продукти зі всіх куточків світу. Органіка — це тренд в усьому світі і в Еміратах так само, тому що місцеве населення доволі заможне і може собі дозволити все що завгодно. Але не всі продукти їм відомі.
Однак ринок є, і в супермаркеті продукти подібні до мого є. Борщу немає, але органічні супи є. Консервації, соуси, джеми, все що ми робимо — все є.
На виставці в ОАЕ
Хоча є пара з Південно-Африканської республіки, яка пропонує такий самий продукт. Я розмовляв з трейдером, він сказав, що продукт класний, дорогий, але треба буде посувати конкурентів. Там трейдери — наші хлопці. Я дивно на них вийшов. Мені пообіцяли дати їхні контакти — «якщо будеш туди їхати, в мене є людина яка цим займається». Просто познайомились з дівчиною, яка займається безглютеновими тістечками, яка теж намагались туди вийти. Вона створила у WhatsApp групу, додала мене і цього хлопця — виявляється він вчився зі мною в інституті на курс старше і ми добре знайомі.
Він готовий брати нашу продукцію вже у вересні. У конкурентів не органічний продукт, тому можливо ми посунемо їх за рахунок органіки та ціни. Ринок там дуже специфічний. Самі закупники не розуміють, що саме піде, треба пробувати, бо ринок дуже швидко змінюється.
Цього року на виставці була представлена безпрецедентна кількість українських компаній — три великі павільйони. У інших країн переважно по одному. Україна намагається агресивно увійти на цей ринок, тому що він перспективний і багатий. Плюс, це країна яка відправляє товари на весь регіон — з порту на Близький Схід і Африку. Ми знайшли декілька партнерів, плануємо з ними співпрацювати, можливо вже восени почнемо відправляти туди товар.
Чому тут?
Можливості виїхати за кордон в мене були завжди, тому що кар’єру я будував у міжнародному бізнесі. Були пропозиції — не захотів. Навіть студентом, коли перебував у Штатах на стажуванні, була можливість залишитись, мав хорошу пропозицію роботи. Можна було залишатись і жити, але хочеться тут, тут цікавіше.
У світі ринок дуже стабільний і в ньому важко себе знайти, потрібно боротися. В Україні ринок не настільки розвинений, майже у всіх сферах.
Потрібно просто робити добре — і все у тебе вийде. Немає різниці де займатись тим, чим я займаюсь — можна працювати в Україні, можна в Дубаї, Нью-Йорку, Парижі. Просто потрібно знати, що ти робиш, мати досвід і якісь контакти.
Можна говорити і про патріотизм: «мені тут більше подобається», «я люблю свою країну», але до таких висловлювань я ставлюсь з великим скепсисом. Насправді такі мотиви мають одиниці, більшість тримає тут щось інше. Коли мені говорять «я так люблю свою країну і тому не роблю щось» — комусь я повірю. Але в більшості я не вірю в таку щирість. Можливо, це все разом — і те, і те, і те складає комплекс причин, чому я не виїхав. Мені дуже часто задають це питання навіть ті, хто знають мене і мою кар’єру, знають що я робив і можу робити те саме в іншій країні і заробляти хороші гроші, жити під сонцем. Але, якщо я тут — значить щось мене тримає. Всюди добре, де нас немає.
Ян Островський
Помилок у бізнесі не уникнути
Основна помилка — відсутність знань та інформації про бізнес. Це породжує помилкові рішення, за які доводиться багато платити. Це і моя основна помилка. Тому що в бізнесі органічного вирощування я нічого не розумів. Більше того, я не зміг знайти людей, які б розумілися на цьому. Тому мені довелось вчитись самому та вчити свою команду, по підручниках.
Якщо подивитись зараз, то перший рік ми взагалі не зрозуміло чим займались. В переробці якісь продукти робили за поганою рецептурою, або ті, які не потрібні ринку. Але це все досвід, за який доводиться платити і ці помилки безцінні.
Я впевнений, що людина, яка прийде на ринок зараз, навіть мій, їй доведеться ще набити багато шишок, щоб вийти навіть на мій рівень. Щоб зрозуміти ринок, дізнатись, що робити, як робити, як вирощувати, як переробляти. Це основні помилки, але без них ніяк. Якщо заходиш на цікавий ринок і робиш новий продукт, помилок не уникнути. Ти ще не профі, лише вчишся.
Зміна клімату — не проблема
До змін клімату ми рослини не адаптуємо, адаптують виробники насіння. Наприклад, якщо це томати, то дають насіння для південнішого регіону, ніж давали раніше. З цим проблем немає. Навпаки, це ще й нові можливості — я можу вирощувати те, що в нас ніколи не росло. Ще 10 років тому у нас ніхто не міг виростити бамію чи мексиканські огірки кавунові, а зараз клімат дозволяє.
З посухами боремося крапельним зрошуванням. Мені дощ не особливо потрібен, бо після нього, така специфіка органічного виробництва, нам потрібно знову проходити і наново обробляти рослини — захищати. Це затратно. Якщо ти обробляєш хімією — дощі не страшні. Органіка — це важка ручна праця.
Маленькі патісони
І так у всьому — ти не можеш використати гербіцид, щоб знищити бур’ян. Потрібно вручну прополювати чи механічними способами. Боротись зі всіма шкідниками, шукати нові методи. Наприклад, минулого року з тлею ми не змогли справитись жодними сертифікованими органічними препаратами. Всіх комах прибрали, а малу тлю не змогли. Довелось шукати дідівські методи, заварювати лушпиння цибулі, доводити до певної концентрації і шукати нові рецептури. Ми знайшли — нам допомогло. Це і на користь компанії, яка виробляється органічний захист рослин. Ми комунікуємо, вони почули мою проблему і завтра щось придумають, додадуть щось у свої засоби проти малої тлі. Разом ми вчимось.
Команда
Якщо говорити про дизайн продукту, брендинг, то є компанія, якою керують мої друзі і вони розуміють мене з півслова, розуміють, що хочу я і вміють створити з цього дизайн. Ми давно співпрацюємо.
Дистрибуцією, логістикою теж займається мій друг, у вільний від всього іншого час. Що стосується роботи тут — люди дізнавались, що ми щось робимо і за це добре платимо і приходили самі. Щодо оплати праці — я маю зрозуміти, скільки за щось подібне в принципі платять і просто даю більше. Це мене страхує від браку кадрів.
Процес виробництва їжі — дуже відповідальна справа. Якщо ти зробиш стіл не якісно і він впаде — це не страшно, а якщо виготовиш неякісну їжу — результати будуть плачевними. Тому ці повноваження можна делегувати тільки дуже відповідальним людям. А їх знайти важко. Та ми намагаємось.
Відпочинок
Останні декілька років я дуже мало відпочиваю. Переважно у відрядженнях — їжджу по світу. До обіду займаюсь бізнесом, після можу відпочити. Якщо це можна назвати відпочинком. Більше поки що можливості не маю.
Не скажу, що в мене настільки стресова робота, що потрібно на щось переключатись. Насправді, якщо ти робиш класно те, що тобі подобається — ти і на роботі відпочиваєш. Якщо говорити про вихід на природу — в мене робота на природі. Я виїжджаю в поле дивлюсь, як люди щось збирають. Стою біля озера і окей. Можу в гори поїхати на декілька днів на лижі.
Джерело натхнення
Є мета і до неї потрібно йти. Це і надихає. Надихає динаміка — справа росте, ти розумієш — працюй, і вона виросте ще. Поставлена мета, як це має бути, наприклад, через 5 років — надихає те, що я до цього все ближче і ближче. Може не настільки швидко, як хочеться, але динаміка є. Рухаємось в правильному напрямку. Щодня про нас хтось дізнається, є якісь контакти.
Ти посадив насінину і потім приходиш з продуктом з цієї насінини — показуєш в Німеччині, Еміратах і це надихає. Цього б не було, це ти дав імпульс: з насінини виріс продукт, в крутій банці, який розглядають німці у своєму супермаркеті. Ти розумієш, що ще трохи і ця співпраця досягне не якихось разових домовленостей, а вийде на систематичний рівень і до цього рівня треба рухатись. Він все ближче і ближче.
Що далі
Якщо за 5 років встигнемо побудувати підприємство, на якому працює чоловік 150-200 і зможемо їх працевлаштувати на хороші гроші — це чудовий результат для бізнесу, для міста, для всіх.
Я бачу конкурентоспроможне підприємство, на якому задіяно багато людей та технологій. Воно виробляє великий об’єм якісних, крутих продуктів, які користуються попитом у всьому світі.
Асортимент «Стодола»
Для цього потрібно пройти всі сертифікації виробництва, а це дуже довгий і складний шлях. Набагато простіше робити щось абияк, продавати абияк за дві копійки. Багато так і працює. Складніше зробити щось якісне, класне, дороге і конкурентне в світі.
Через 5 років я бачу підприємство, яке буде сертифіковане за всіма світовими нормами. Цього року ми будемо намагатися запустити нове виробництво і сертифікувати його. Наступного року, можливо, це будуть американські норми. Це дасть мені можливість побудувати правильний бізнес, не одноденку, а бізнес з філософією — з якісним товаром та іменем, яке ми цінуємо понад усе.
Побудувати таке виробництво складно та довго, але це буде довготривалий бізнес, який лишають дітям у спадок. Це можливість дати робочі місця з хорошої зарплатою. Рівня не Первомайська, а Києва чи навіть Польщі, щоб людям не потрібно було виїздити на заробітки, бо вони зможуть це саме заробити тут. Якщо ми цього досягнемо — теж дуже круто.
