Протести підприємців у рамках руху #SaveФОП тривають. Журналістка Гард.City зустрілася із Сергієм Миргородським, підприємцем із Первомайська, напередодні 18 грудня — дня, коли він знову поїхав до Києва, щоб взяти участь у акції протесту. Ми розпитали Сергія, чому йому дома не сидиться.
Нагадаємо: протести підприємців проти законів 128-ІХ ТА 129-ІХ тривають із осені. Зазначеними законами (Закон №128 та Закон №129), зокрема, запроваджується низка новацій у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), механізм компенсації споживачу коштів, сплачених за придбаний товар (послугу), якщо такому споживачу було надано розрахунковий документ, інформація щодо якого відсутня в базах даних ДПС та збільшення розміру штрафних (фінансових) санкцій.

— Сергію Олександровичу, ви первомайський підприємець?

— Як взагалі сталося, що ви почали протестувати?
— Протести почали ще у листопаді минулого (2019-го — авт.) року. Тоді зародився протестний рух, тому що пан Гетманцев, очільник Податкового комітету, вирішив, що увесь бізнес — маленький чи великий — має бути повністю фіскалізований. На мою думку, на думку організаторів протестного руху, маленьких підприємців фіскалізація у такій формі просто знищить.
Відбудеться це з декількох причин. Найголовніша: не сам власне касовий апарат як гаджет, а порядок роботи з ним. Тобто, первинні документи — це найбільша біда сьогоднішньої України. Тому що таможня у нас працює абсолютно неправильно. Отримати правильні документи на таможні дуже важко, а то й неможливо.
Наразі товар в Україну відсотків на 80 заходить за так званою «сірою схемою». Вивантажується на «7 кілометрі», ми, підприємці, приїздимо туди зі всієї України, купуємо його, а продавці кажуть: з документів тільки накладна. Так, у ній написано номер контейнера, як звати, номери телефонів, але для податкової це не є документом.
Тому питання з первинними документами — на першому місці.
Друга проблема — наявність стабільного інтернету. Касовий апарат має бути підключений через Мережу до загальної бази податкової. Кожного для формується звіт і скидається на податкову. Якщо ти три дні не робиш звіту, тебе за це можуть покарати, це начебто ти просто не показуєш рух товару, тож — штрафи.
Фото із фейсбуку Сергія Миргородського
— І, наскільки я знаю, досить суттєві?
— Тисяч з 5 гривень чи скільки там. Зараз не скажу точно. Ось спілкувався я з людьми з нашого Центрального ринку, коли закликали їх їхати з нами до Києва. Розповідає жінка: у середу почину не було, сьогодні ще почину немає, а вже 12-та година дня, п’ятниця. Вже другий день, коли їй немає що показувати податковій. А поставите їй касовий апарат: вона заплатить за те, що не заробила.
Плюс, є моменти із самим касовим апаратом. Держава стверджує, що його можна скачати в телефон. Але! Далеко не на всі смартфони він стає. Не пам’ятаю, на якомусь із каналів телебачення, в програмі із обговорення нашого протестного руху, Тимофій Мілованов, розумна людина, економіст, просунутий в техніці, в минулому міністр, намагався в прямому ефірі поставити протягом програми у свій телефон РРО безкоштовне. У нього не вийшло, не зміг.
Крім того, ще проблема безкоштовних реєстраторів розрахункових операцій (РРО) — обмеженість кількості позицій, які ти можеш забити в нього. А у мене — тисячі найменувань, тільки ручок п’ятдесят найменувань в одному кольорі.
А ще ж далеко не у всіх людей є смартфони! Люди, особливо старшого віку, користуються кнопковими телефонами.
А ще є люди, і їх досить багато, які торгують на базарах без доступу до електрики: без опалення, холодно, гаджети розряджаються.
З усього цього я роблю висновок, що рішення Уряду необдумане: вводити обов’язкові РРО та штрафи сьогодні, коли в країні карантин. Карантин весняний, карантин вихідного дня, локдаун.
— Але ж Уряд наче щось відтермінував на рік?
— Відтермінували для невеликої групи товарів. Наприклад, залишили для складної побутової техніки. Мене це стосується теж, той же квадрокоптер, машинка на радіокеруванні.
Нас звинувачують у тому, що ми не даємо гарантії на проданий товар. Але ж це неправда: ми видаємо чеки. Будь-який продаж проходить через комп’ютер, який видає чек, у ньому написано найменування, ціну, дату.
— У Мережі можна зустріти звинувачення підприємців, на кшталт: «Ніяк не нахапаються», «Покупців обдирають», «Купують за три копійки, а продають за 100 гривень» і так далі.
— Зараз великої націнки (маржі) в Україні немає. 10-50% в залежності від групи товару.
Згадаємо весняний карантин, коли певні торгові мережі продовжували роботу, а закрили виключно звичайні ФОПи, малий бізнес. Чому так відбувається? Якщо карантин, то чому не для всіх?
Я прихильник того, щоб у людини був вибір. Комусь подобається купувати в маркеті, хтось віддає перевагу базару. Хочеш іти в супермаркет — будь ласка, але умови роботи та умови карантину мають бути однаковими для всього бізнесу. Якщо це локдаун — то закриваємо все.
— Скільки разів ви вже були в Києві на маршах протесту?
— 1 грудня, 4 грудня, 15-16 грудня — залишався на 2 дні. Завтра знову їду.
Фото із фейсбуку Сергія Миргородського
— Як там було? Ви бачили сутички?
— Так, наші первомайці навіть постраждали.
— Хто почав сутички?
— На нас напала поліція.
— Що значить «напала»?
— Для маршу у нас був чітко визначений маршрут. Наш організатор Сергій Доротич оголосив: йдемо такими й такими вулицями і повертаємося через Майдан до Верховної Ради. Коли голова колони дійшла до Майдану, два підйоми були перекриті автозаками і поліцією. Тобто, вони не дали колоні піти до Верховної Ради, всі зійшлися на Майдані. Розпочався імпровізований мітинг. Хотіли поставити палатку. В той момент, коли почали її ставити, на нас почала нападати поліція і відбирати її. Так і почалися сутички. Труїли людей газом, кидали світлошумові гранати, відтягнули та спалили ту палатку.
Наступний момент був вже 15 грудня. На Майдані залишилося 3 палатки, маленькі, дитячі. Їх теж украли: підбігло кілька поліцейських, схопили їх і втекли. У фейсбуці є відео, можете подивитися (сміється — авт.)
— Ще звинувачення: це не ФОПи, це спеціально, щоб дискредитувати Уряд та Президента.
— Жодного політичного лозунгу до 15 грудня, до обіднього часу, не було озвучено ніким. Жодної політичної партії, жодних прапорів у нас не було. Це те, що я бачив на власні очі. Ми були і є абсолютно аполітичним рухом. Ми, українські громадяни, боремося за свої права.
— Ще кажуть: проплачені.
— Це безглуздо. Кожен, хто туди приїхав, це ФОП, це людина, яка приїхала боротися за себе.
Я звернув увагу на одну деталь: приїхали культурні відповідальні люди, які поважають себе. Після нашого маршу не залишилося бруду: куп сміття чи ще якогось непотребу. Майдан не потребував додаткового прибирання.
— Чого ви хочете добитися? Яка ваша мета? Адже рано чи пізно, але країна прийде до повної фіскалізації.
— Зараз ми вимагаємо, щоб нас залишили в спокої. Щоб ми могли працювати так, як і працювали. Є законопроєкти, які розроблені на скасування законів №128 та 129. Суть законопроєктів проста: залишити спрощену систему оподаткування, якою вона була до 2017 року.
Нагадаю: з 2017 року почали вводити РРО, але робили це м’яко. Не викручували руки, а пояснювали. Хто мав можливість — ставив. Крихітні магазинчики, ринок — відповідно, не ставили. Але їх за це й не чіпали. Всі розуміли: немає можливості.
— До якого часу? На скільки років ви хочете, щоб залишалося, як раніше?
— Ми не проти фіскалізації. Ось кажуть: за кордоном все фіскалізовано, а ви не бажаєте. Та наведіть лад на таможні, щоб з’явилася первинна документація, щоб з’явилися сертифікати. Адже вимоги до підприємців, що має бути, — є, а механізму, як отримати, — немає. Тобто, почали знову з хвоста. Спочатку душать, а потім вигадають щось. У цьому вся суть.
Буде порядок — будь ласка, нехай будуть касові апарати, я не проти. Тільки ж давайте однакові умови для торгівлі для всіх.
— Завтра на скільки днів їдете?
— До понеділка.
— Холодно.
— Вже звик.
— А коронавірус?
— А не звернули увагу? 95% людей в масках.
Ми не хами, не радикали. Дехто в соцмережах пише: чому ви не почали давати здачі поліції, битися? Та подивіться на мене! Я не хочу ні з ким битися, я хочу просто нормально працювати. Ми всі не хочемо ламати щось, вв’язуватися в бійки, крушити. Найбільше, що ми робимо, — гудимо в дудки, щоб привернути до себе увагу. Я пацифіст, я проти радикалізму. Але іншого виходу, як робити великі збори людей на Майдані, я не бачу.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
