Наталя погодилася поговорити з журналісткою про свою кредитну історію із однією умовою: жодної конкретики щодо її особи. Максимум інформації: їй 43 роки і працює вона у сфері послуг. За її словами, не хоче, щоб дитина чи батьки дізналися про реальну ситуацію. І це цілком зрозуміло, коли бачиш конкретні цифри. Про життя в борг дізнавався Гард.City.
Розповідає Наталя
Спочатку кредитки брала «про всяк випадок». Навіть не думала, що потім доведеться витрачати чи не більшу частину зарплати, аби погасити хоча б відсотки та вартість користування кредитом.
Як взагалі потрапити у кредитну халепу?
Кредитна карта — це майже пастка. Ти не відчуваєш, скільки саме витрачаєш. Коли із гаманця дістав гроші та поклав на касі, розумієш: більше уже немає, варто зупинитися. Кредитка ж дозволяє не обмежувати себе. Крім того, чим більше ти витрачаєш, тим більший ліміт надають банки. Скільки разів я бачила: ну ось, кредитний ліміт майже вичерпано, час зупинитися. Але незабаром надходить повідомлення: ваша кредитна лінія збільшена на таку-то суму. І дивуєшся: що ж це таке? Щоб зрозуміти розмах, достатньо зазначити: у 2010 році я отримала картку із лімітом у 2500 грн. Зараз на ній кредитний ліміт 51500 грн. Щомісяця лише за користування кредитом по ній я сплачую майже 800 гривень. А взагалі у місяць за кредитними картками я сплачую більше 2000 гривень лише відсотків.
Куди ідуть гроші?
Перш за все, продукти. За карткою трати на продукти харчування складають 7-8 тисяч гривень щомісяця. На що саме — не помічаєш. Ну як вам пояснити?Наприклад, треба вам кисломолочний сир перед Паскою. На ринку він коштує 50 гривень за кіло, у магазині — вдвічі дорожче. Щоб піти на ринок, потрібно зняти гроші із картки. Тож ідеш до магазину та купуєш без готівки. Завжди легше піти і розрахуватися карткою.
На що йшли кредитні кошти? На навчання дитині (особливо репетитори, адже у школі казали вчителі відкритим текстом: вам треба знання, ви й шукайте, де їх отримати). Багато грошей пішло на випускний, сукню, взуття. Взагалі одягти дитину так, аби не цуралися однолітки — велика стаття бюджету. Дуже дорого.
От взяти зимові чоботи. Це собі я можу щось дешевше. Дитину повели до магазину. Сподобалися. Зручні, якісні, її розмір. Ціна 7 тисяч. Чи я можу дозволити собі їх купити за свою зарплату? Дитина їхала вчитися. Самі розумієте. Придбати все необхідно, це майже, як до нової квартири перевезти, хоча й гуртожиток. Купити ноутбук, бо ж вчитися, домашній комп’ютер не повезеш із собою. А якщо озирнутися, друзі беруть переважно кредити на побутову техніку, телефони, автомобілі, ремонт. Кредитка чи не у кожного. А що робити?
Як бути, коли край треба щось купити, а грошей не вистачає?
Якщо вже край потрібно щось купити, обирайте оплату частинами. Там легше сплачувати. А взагалі, самі розумієте: як є можливість, не зв'язуйтеся з кредитками, складайте. Бо так чи інакше, ваша покупка вийде набагато дорожчою.
Кредитні картки — це така річ, що може відгукнутися, ще й добряче. Так, у чоловіка була картка. Ми її закрили, на своє щастя взяли довідку про закриття. Вона платна та досить дорога, та я раджу її брати. Чому? Бо через деякий час нам прийшло повідомлення про необхідність сплатити досить істотну суму грошей (уже у тисячах). Виявилося, що на картці буцімто залишилося кілька копійок, і банк нараховував гроші за користування карткою у мінус. Врятувала та сама довідка, яку й надали до банку: що картка саме закрита. А як не взяли б? Тому такий собі лайфхак.
Озираючись назад, скажу: виправдали себе кредити на навчання дитини та лікування. Все інше — ні. Дуже часто жалкую, що не можу вибратися із цієї пастки, проте поки що все залишається як є. Бо навіть зараз із вами розмовляю, а сама думаю, що грошей немає, а потрібно піти скупитися, бо готувати вечерю.
