Редакція Гард.City поспілкувалася з двома первомайцями та однією первомайчанкою, яких не лякають погана погода та зима. Їх захоплення стало стилем життя. Вони бігають, плавають у річці та катаються на велосипеді дванадцять місяців на рік.
Олександр Душенко, 29 років
По-перше, я не вважаю себе спортсменом. Радше відношу до тих, хто веде активний спосіб життя. Мої пробіжки більше схожі на активну фізичну діяльність, на кшталт вирощувати картоплю. Тільки я займаюсь бігом. Окрім цього, час від часу їжджу на велосипеді, але взимку рідше. Бігом займатися просто будь-де і будь-коли.
Моє життєве кредо — брати з собою кросівки будь-куди: у відрядження чи коли їду в гості в інше місто. Коли повертаюся з карпатського походу через Київ, бо там мешкають мої друзі, то бігаю Києвом. На щастя, тайфуни, цунамі та селеві потоки Первомайську не загрожують, а дощ, сніг, мороз, туман приносять лише задоволення, при умові правильного підходу і відповідного настрою.
Одяг та взуття окрема і велика тема. Звичайно, я маю спеціальний біговий одяг та взуття. Але, у жодному разі, не можна казати — я хочу, але не бігаю, бо в мене не має спецодягу.
Біг взимку, як і влітку, нічого мені не дає в глобальному сенсі. Це просто в кайф. Вже три роки бігаю протягом року без перерв на зимові канікули. Не бачу ніяких перешкод для активного відпочинку взимку, просто все трохи інакше.
Світлана Літвіна, 50 років
Коли мені було 35, то відчувала я себе на 50, а можливо і більше. Зараз мене нічого не турбує. А в 35 мій сніданок складався з жмені пігулок. В той час я страждала від запаморочень та слабкості. Мені не вистачало життєвої енергії. Одного разу восени мені підпали невеличкі книжки про правильне харчування та обливання холодною водою. На той час я працювала педагогом у школі. Прочитавши їх, вирішила не зволікати і спочатку змінити своє харчування: купила селеру, буряк, гарбуз та інші овочі, а натомість позбулася всіх некорисних продуктів. Вже за декілька днів почала обливатися холодною водою. Трохи згодом, пройшло менше тижня, мені стало цього замало і я почала їздити на річку. Тоді зрозуміла, що покращувати здоров'я та імунітет краще такими засобами, ніж медичними. Звичайно, ми не можемо виключити медицину взагалі, бо вона має свою низку переваг. Але іноді зміни раціону харчування і способу життя достатньо, щоб позбутися багатьох проблем зі здоров'ям.
Мої друзі швидко помітили зміни, що стали відбуватися зі мною. Хтось шуткуючи запитував, чи раптом я не хочу прожити 100 років. Але, ні. Хочеться прожити стільки, скільки відведено, як-то кажуть, але не думати, що в мене болить, не витрачати кошти на медикаменти.
Спочатку чоловік спостерігав за мною і не хотів долучатися. Він тільки щоранку відвозив мене на міський пляж. Але раптом почав скаржитися на високий тиск. Тоді вже вирішив спробувати обливання та купання разом зі мною, адже він бачив, що я стала себе почувати значно краще. "Ти в двадцять так не бігала, як бігаєш у сорок", — часто повторював він. Відтоді вдвох плаваємо.
При температурі води 12-13 градусів плаваємо поки комфортно. А коли температура сягає восьми та нижче градусів, то не більше двох хвилин. А як крига з'явилася, то обливаємося крижаною водою на подвір'ї. Робимо це босоніж, без гумового взуття, на землі або траві. Наша донька з чоловіком позитивно ставляться до такого способу життя, але приєднатися до нас хоче тільки старший онук. Він проживає не з нами, тому в нього немає системи в цьому. Проте, коли гостює у нас і проявляє бажання облитися крижаною водою чи зайти в річку восени, ми йому не забороняємо.
Дмитро Завадський, 41 рік
Дванадцять місяців на рік я їжджу на велосипеді для задоволення і по справах. Щодня добираюся велосипедом на роботу — і для мене це комфортніше, ніж автобус чи маршрутне таксі.
У моєму гардеробі переважно велосипедний і трекінговий. Це важливо, адже в такому одязі відчуваєш себе зручно та комфортно. Він добре пропускає повітря, відводить вологу та швидко висихає. Такий одяг синтетичний або з мембранної тканини, щоб захистити від негоди.
Звичайно, на роботу я їду сам. Але у вихідні можемо покататися разом з дружиною та друзями. Не всі люблять кататися, навіть пізньої осені. Але моя дружина любить, тож компанія є завжди, аби був вільний час. Вона також має одяг на будь-яку погоду, тому я не хвилююсь, що їй некомфортно. Під час відпочинку можемо розпалити багаття, зварити каву або чай. Відстань велопрогулянки залежить від настрою та вільного часу. Буває, що їдемо за місто, аби поспілкуватися наодинці на природі. У нас четверо дітей, тож вдома тиша буває не часто. А буває, що хочеться проїхати трохи більше і прогулянка може сягати 70-80 кілометрів.
Мені це підіймає настрій і дозволяє бути у гарній фізичній формі. Займатися спортом взимку на вулиці звик ще в дитинстві, коли захоплювався веслуванням. Я навчався у спеціалізованій спортивній школі у Миколаєві. Тож, ми займалися поки річка не замерзала, а потім їхали у Севастополь і тренувалися там. Взимку, коли ожеледь, велоспорт чимось нагадує катання на лижах.
