Ще 1996 року, ратифікувавши Бернську конвенцію, Україна взяла на себе зобов’язання впровадити Смарагдову мережу — мережу природоохоронних територій європейського значення. Детальніше про це розкажуть члени ГО «Українська природоохоронна група»: редакція отримала статтю, з проханням познайомити із ситуацією широке коло читачів.
Пишуть Дарія Ширяєва (Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного), Віктор Скоробогатов та Олексій Василюк (ГО «Українська природоохоронна група»).
На Миколаївщині було затверджено 15 територій Смарагдової мережі. Утім, необхідність збереження цих об’єктів та рідкісних видів, які їх населяють, полягає не лише в їхній унікальності на рівні Європи. Збереження останніх залишків природи сьогодні напряму впливатиме на добробут українців у найближчому майбутньому.
Що таке Смарагдова мережа?
Смарагдова мережа — це система природоохоронних територій, визначена на міжнародному рівні в рамках Бернської конвенції. Ця конвенція є головним документом, на основі якого базується охорона природи в країнах ЄС, у Європі й Північній Африці. Конвенція визначила види й оселища, які є рідкісними в межах всієї Європи та для охорони яких потрібна співпраця всіх країн. 1992 року для виконання Бернської конвенції ЄС створив на своїй території мережу природоохоронних територій Natura 2000. З цією ж метою Рада Європи створила Смарагдову мережу, яка діє як доповнення до Natura 2000 поза межами Євросоюзу. Україна приєдналась до сторін Бернської конвенції 1996 року. Проте розбудову мережі наша держава розпочала лише 2014 року, цей процес триває і досі.
Для чого зберігати природні оселища та рідкісні види?
Здається, дослідження та охорона «флори» і «фауни» — це забаганка дуже специфічного кола людей, науковців. Утім, насправді в цьому зацікавлений кожен з нас, адже якість нашого життя нерозривно пов’язана з тим, що нас оточує. Ми хочемо пити чисту воду, їсти корисну їжу, дихати чистим повітрям, менше хворіти та бути щасливими. А в довкіллі та екосистемах, які нас оточують, усе пов’язано з усім. Це відомо як «ефект метелика»: найменші зміни в складних системах іноді можуть викликати непередбачувані та серйозні зміни системи загалом. Екосистеми — надзвичайно складні, мають велику кількість складників і зв’язків між ними.
Саме від цього залежить якість нашого життя та життя наших дітей у майбутньому.
Які території включаються до Смарагдової мережі?
До Смарагдової мережі можуть бути включені території, які є важливими для збереження рідкісних видів та оселищ, які перелічені в додатках Бернської конвенції. Окремо також визначаються території, важливі для міграції птахів. Адже зберегти будь-який вид можливо за умови збереження його природного місця поширення. Такі цінні природоохоронні території можуть мати одразу кілька статусів: місцевого заказника, національного парку, території Смарагдової мережі. Це підкреслює їх значущість для збереження природи на різних рівнях — місцевому (обласному), національному, загальноєвропейському.
Деякі види з додатків Бернської конвенції поширені в різних країнах, але є рідкісними для території Європи в цілому через знищення більшої кількості їх природних місцезростань. В інших випадках охороняються вузьколокальні ендеміки — рослини або тварини, які існують тільки на невеликих територіях в одній країні, часто в дуже специфічних умовах. У випадку таких ендемічних видів, збереження їх природних оселищ в одній країні означає збереження виду в усій Європі, ба більше — у всьому світі.
До прикладу, на Миколаївщині наявні природні місцезростання ендемічних для басейну Південного Бугу видів — гвоздики бузької та мерингії бузької. Обидва ці види перелічені в додатку 6 Бернської конвенції та потребують особливої уваги на європейському та національному рівнях, а їх збереження можливе лише за умови збереження їхніх оселищ на гранітних скелях.
Гвоздика бузька
Адже більш ніде вони не можуть існувати! Мерингія бузька відома тільки з уривчастих скель у кількох місцях національного парку «Бузький Гард», а спроби вирощувати її в ботанічних садах завершилися невдачею — одразу після проростання з насіння проростки цієї рослини гинуть.
Мерингія бузька
Робота над розбудовою Смарагдової мережі в Україні
Протягом останніх 10 років українські вчені долучались до розробки Смарагдової мережі. У 2019 році Постійний комітет Бернської конвенції затвердив перші 271 територію, загальною площею 6.2 млн га, що становить близько 10% площі нашої держави.
Паралельно зі створенням Смарагдової мережі відбувається розробка закону «Про території Смарагдової мережі», що дозволить на державному рівні запроваджувати заходи менеджменту — охорони кожної території Смарагдової мережі. Наразі закон очікує на перше читання у Верховній Раді.
У 2016 році на території Миколаївської області було затверджено 15 територій — об’єктів Смарагдової мережі, більшість з яких також охороняються на державному або обласному рівні. Йдеться про:
- природний заповідник «Єланецький степ»,
- ділянки Чорноморського біосферного заповідника,
- національний природний парк (НПП) «Бузький Гард»,
- НПП «Білобережжя Святослава»,
- Дніпровсько-Бузький лиман,
- Тилігульський лиман,
- регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Приінгульський»,
- «Нижнє Побужжя»,
- «Михайлівський степ»,
- озеро Солонець-Тузли,
- Березанський лиман,
- «Кінбурнська коса»,
- «Христофорівські плавні»,
- «Рацинська дача»,
- Очаківський.
Бузький Гард
Миколаївщина є важливою в плані збереження рідкісних видів флори, фауни та оселищ. Тут існує велика кількість природних місцевостей, що за критеріями Бернської конвенції відповідають Територіям особливого природоохоронного інтересу. Частина таких територій вже досліджена науковцями, для них підготовані обґрунтування щодо включення в мережу й подані в 2019 році на розгляд Міністерства екології та природних ресурсів України. Тепер пропозиції розглядає Постійний комітет Бернської конвенції, вони мають бути затверджені найближчим часом. Зокрема пропонується включити до Смарагдової мережі в межах Миколаївщини додатково 18 територій:
- «Басейн річки Мертвовод»,
- «Басейн річки Чичиклія»,
- «Басейн річки Чортала в Миколаївській області»,
- «Манне»,
- «Кульбабкіно»,
- «Галіцинівські піски»,
- «Ольвійська хора»,
- «Вознесенське Побужжя»,
- «Миколаївське Побужжя»,
- «Нижня долина річки Інгул»,
- «Долина річки Сухий Єланець»,
- «Басейн річки Гнилий Єланець»,
- «Березансько-Солонинські степи»,
- «Долина річки Сасик в Миколаївській області»,
- «Тилігульські степи»,
- «Річки Бокова та Боровенька»,
- «Нижня долина річки Інгулець»,
- «Долина річки Синюха».
Річка Синюха
Незважаючи на унікальність та міжнародне природоохоронне значення цих територій, випадки знищення рідкісних видів та оселищ, зокрема розорювання степів та луків, частішають. Сьогодні, у порівнянні з іншими областями України, на Миколаївщині найменше природоохоронних територій та й природних територій як таких. Знищуються степи та луки, які надають безліч екосистемних послуг. Це призводить до зміни клімату, висихання річок, зниження родючості земель.
Тому збереження останніх залишків природи сьогодні впливатиме на економічний потенціал громад Миколаївщини, на рівень життя та здоров’я місцевих жителів у найближчому майбутньому.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
