Розмноження ожини, як і багатьох садових ягідних рослин, — це цікава і творча робота. В ній садовод — творець і батько кожної юної рослинки. Він її ростить і плекає, дарує своє тепло і любов. Він терпляче чекає звичайного чуд—- урожаю смачних ароматних ягід. Це дуже захоплююча і благородна справа. Сподіваюсь, що якійсь із методів розмноження ожини з однієї маленької гілочки стане в пригоді для отримання бажаного нового сорту ожини на вашій ділянці. Тож сьогодні поговоримо про розмноження та ще раз — про користь ожини.
Кілька способів розмноження ожини
Багато сортів ожини схильні до розмноження кореневою порослю. Кількість дочірньої порослі залежить від сорту ожини, вологості та родючості ґрунту, а молоді порослеві пагони досягають до осені висоти 0,5-1 метри. Такі молоді рослини від високоврожайного сортового маточного куща можна використовувати як посадковий матеріал, пересаджуючи їх на нове місце восени (в жовтні) або весною. Серед них вибирають найбільш розвинені кущі з розгалуженою кореневою системою, більш слабкі дорощують у розсаднику. Гілки викопаних саджанців обрізують на рівні 30-50 сантиметрів від поверхні ґрунту (навіть якщо вони мають паростки до 1 метра довжиною). Це робиться задля того, щоб молода рослина на витрачала свої сили на плодоношення в перший рік самостійного життя, адже це пригнітить ріст молодих пагонів заміщення, кущ ослабне і захиріє. Але трапляється іноді так, що ваш дорослий плодоносний кущ дає забагато непотрібної порості. Таку порость протягом весни і літа регулярно видаляють, викопуючи.
Практикується і такий спосіб розмноження ожини, як укорінення верхівок пагонів. Для цього методу використовують цьогорічні зелені пагони ожини довжиною від 60-70 см, верхівку яких обережно нагинають і пришпилюють до рихлої землі з невеличким заглибленням, зверху присипають пухким родючим ґрунтом (можна з перегноєм-сипцем або торфом) і регулярно поливають. До осені верхівки гарно обростають корінцями, формують бруньку розвитку. Тож восени, а ще краще — весною, таку молоду рослинку відрізають від материнського куща на висоті 10-15 сантиметрів від землі, обережно викопують кореневу систему з грудкою землі та пересаджують на постійне місце або на дорощування в розсадник. Такий метод розмноження дає дуже міцні і життєздатні рослини.
При методі розмноження ожини відводками використовується майже вся довжина пагона. На вибраному для розмноження пагоні, під бруньками, роблять легкі насічки лезом і вкладають пагін, не відрізаючи від материнського куща, в борозенку з пухким вологим ґрунтом. До осені з бруньок виростуть пагони, які вкорінюються при умові постійного зволоження і мульчування борозенки торфом. Тільки весною (тому що коренева система продовжує наростати до початку зими) стебло акуратно викопують і розділяють на окремі саджанці. Як правило, такі саджанці потребують дорощування в розсаднику.
А ще для цінних сортів ожини застосовують класичний метод розмноження зеленими живцями.
Живці нарізуються на дві бруньки, нижній лист видаляється, а верхній — укорочується. Їх замочують в укорінювачі, а потім висаджуються в парничок з вологою пухкою землею з додаванням піску. Парничок розташовують в напівзатінку, накривають над плівкою агроволокном, в перший місяць щоденно збризкують. Якщо дощова осінь, то накриття не прибирають аж до початку заморозків. На початку зими рослинки укривають плівкою і агроволокном. Вересневі живці весною починають активно рости і до осені виростають гарні міцні рослинки.
Розмноження ожини поділом куща теоретично можливе, але в нашому кліматі це не дуже гарна ідея, на мій погляд, рослина отримає великий стрес, із яким посушливої весни може не впоратись. Та й втрата врожаю при діленні куща неминуча.
Особливих вимог до ґрунту в ожини немає, вона адаптується до різної кислотності, а от на відкритих сонячних ділянках її не варто висаджувати: тільки напівзатінок, та й до поливу ожина дуже чутлива. Хоча корінь в неї і добре розвинений, але більшість корінців росте на глибині до 25 см, тому поливати кущі слід регулярно, а лунки — мульчувати. Важливо пам’ятати: від спраги і сонця ягідки присихають, суттєво слабне наростання нових пагонів.
Кілька слів про користь ожини
Загалом вирощування ожини вдячне й нескладне заняття. Її варто вирощувати в своєму саду тим, хто дбає про своє здоров’я, і для продажу ягід.
Застосовують її у свіжому вигляді, ягоди можна заморожувати, готувати компоти та варення, желе, сиропи і настоянки, прохолодні напої.
В народній медицині ягоди ожини в будь-якому вигляді рекомендують як загально зміцнюючий організм засіб, вони поліпшують склад крові. Ожина корисна при атеросклерозі. Ожиновий сік допомагає при ангіні, тонзиліті, стоматиті, фарингіті, харчових отруєннях, хворобах легень. Недостиглі ягоди ожини дають закріплюючий ефект, а перестиглі — легкий послаблюючий. Чай зі свіжих ягід корисний при клімактеричних неврозах.
Бактерицидні властивості листя ожини застосовують у компресах і примочках, що сприяють очищенню і швидкому загоєнню ран. Свіже подрібнене листя ожини накладають на лишаї, нариви, забиті місця, екземи. Настій з листя ожини допомагає заживляти застарілі трофічні виразки на ногах. Листя ожини входить до складу багатьох протидіабетичних чаїв і є відмінним кровоочисним засобом. Наприклад, рекомендується 2 чайні ложки подрібненого листя залити склянкою окропу, настояти півгодини, пити тричі на день.
Відвар коренів ожини використовують як сечогінний засіб при водянці. Відвар коренів або листя використовують при сечокам’яній хворобі, коли тип каменів не визначений.
Увага! Ягоди ожини небажано вживати при підвищеній кислотності шлунку, захворюваннях нирок і тонкого кишечника. Замість ягід краще пити ожиновий сік.
