Бо не можна порахувати те, чого нема! Але я все ж намагалася.
У лютому перед редакцією постало завдання: скласти рейтинг найгірших тротуарів Первомайська, щоб вчергове окреслити існуючу проблему. Нагадаю: рейтинг найгірших доріг Гард.City з допомогою читачів вже складав.
Перше, що робить журналіст, поставивши перед собою завдання: вивчає матеріал. Побігла я, побігла, побігла. Подивилася. Замислилася. Як скласти рейтинг того, чого нема? Ні, не можна сказати, що тротуарів зовсім немає, але якщо взяти загальну довжину доріг у Первомайську та вирахувати, на яких із них є тротуари, то картина вимальовується печальна.
Тоді я вирішила перевернути завдання догори дригом і скласти рейтинг найкращих тротуарів. А про всі інші визнати: топчемося болотом. Власне, щоб це визнати, мені не потрібно було далеко бігти — мандрівка моєю Лермонтова перетворюється на заплив після кожної краплі дощу. Хіба я раз бачила, як жіночки ноги обгортають пакетами, чалапаючи багнюкою? Щоб сама — так ні, підкотила джинси вище, і вперед, які там пакети. Але ж мають бути все-таки в місті тротуари, які гідні звання пристойних?
Першим ділом зі сторінки Гард.City я звернулася до читачів: а похваліться! Читачі похвалилися. Але не тротуарами. Почали мірятися, біля кого дорога гірша.
Що ж, журналіста, як і вовка, ноги годують. Побігла, побігла, побігла. Подивилася. Замислилася. Впала в ступор. Бо нема. А що є?
Є грунтові дороги (добре, що підсохло) без ознак будь-яких тротуарів. Є дороги, трохи підсипані щебнем або відсівом, збоку яких натоптано доріжки. Є тротуари, збудовані ще за радянських часів, але ніщо не вічне. Асфальт на них або перекопаний тими, хто прокладав чи ремонтував комунікації, або підірваний коренями дерев, або просто потрісканий чи провалений. Таке провалля, наприклад, чатує на школярів біля 11-ї школи: там провалилося біля неробочої водяної колонки.
Тротуар біля ставка на «Фрегаті». Осінь 2019 року
Біля ставка на «Фрегаті» є новенький тротуар — гарний, мій улюблений, однак починається він калюжею і калюжею ж закінчується.
Є шматки якісних тротуарів біля окремих магазинів, однак загальна картина — то ковдра з клаптів, якою прикрито жебрацьку натуру.
Або така картина: начебто й непогана пішохідна доріжка, яка веде від перехідного мосту з центру до базару, однак нарід наш, побазарувавши, так закидає все навколо тієї доріжки сміттям, що які там рейтинги.
Або ще так: ідеш собі вузеньким, але все-таки тротуаром на вулиці Кооперативній, аж тпрууу — впираєшся в стовпа, який стирчить посередині. Злізай на дорогу.
А ще є хазяйновиті господарі, які насипають купи будівельного матеріалу посеред тротуарів, і це в Первомайську непоодинокий випадок, а норма. І лежать ті купи піску роками, заростають травичкою. Казали, наче десь у місті адмінкомісія є?
Перед самісіньким первомайським «білим домом» гарний тротуар, гарні люки, однак його дуже мало і закінчується він теж асфальтом не кращої якості.
Так що, земляки, забуваймо про рейтинги та підбори. К дідьку.
