Я щиро вітаю із Днем медичного працівника всіх, хто має стосунок до медицини, а особливо свій рідний колектив КНП «Первомайська ЦРЛ».

Хочу висловити глибоку вдячність лікарям, медичним сестрам, молодшим сестрам, які стали на захист нашого населення в боротьбі з коронавірусом. Не знаючи, що це за вірус і не зважаючи на особистий страх (адже ніщо так не лякає, як невідомість), ви змінили свій вид діяльності і тримали оборону.

Так, цей рік був жорстоким для багатьох. Увесь рік ми вчилися боротися із напастю, та вірус змінювався, і все починалося спочатку.

Саме ви всі були у найважчий для хворих і їхніх родин час опорою, тим місточком, що давав змогу утриматися на боці життя та не піддатися смерті, теплими руками надії на одужання. Дуже хочеться, щоб ви запам’ятали це відчуття, бо з часом ми схильні до вигорання, яке робить байдужими. Ми справимося. 

Вірус навчив нас працювати командою. Адже ми такий собі механізм, де в кожного своя важлива функція. Так багато лікарів в інфекційному відділенні ніколи не працювало.

Ми разом вистояли дві хвилі. Я вам усім вдячна.

Адміністрація забезпечувала весь менеджмент, логістику з іншими установами, розробку та оновлення всієї медичної документації (а це вкрай нелегка робота), погоджувала алгоритми дій.

Лікарі, абсолютно різні за спеціалізаціями, вийшли у відділення, де лікувалися хворі на коронавірус.

Старші сестри чітко та вчасно скеровували дії всього персоналу, не допускаючи жодних зволікань або простоїв.

Медичні сестри, вам мій уклін. По шість, а деколи і більше годин в «скафандрі», крапельниці, маса ін’єкцій… Ви всі знаєте, що саме ви — руки, а іноді і влучні думки лікарів.

Молодші сестри, хоча ви й не є офіційно медичним персоналом, та як можна вас не привітати? Ваш вклад важливий та вагомий: ви стражі чистоти для медицини, а для пацієнтів — розрада, тепле слово та підтримка, найпотужніша допомога лежачим хворим.

Сьогодні вас вітаю з професійним святом і бажаю найважливішого: не бути знеціненими ані в медицині, ані в повсякденному житті .

Всі ті грамоти, подяки, хрести, медалі — то формальність. Жоден папірець з печатками не замінить вдячних сльоз в очах пацієнтів, які були на межі життя та врешті одужали, перемогли хворобу.

Будьте людяними, не втрачайте свого запалу. Щиро сподіваюсь, що заявлені мінімальні заробітні плати 2022 року будуть реальні, бо медицина — це покликання, але обов'язку сплачувати комунальні послуги воно не позбавляє.

Ми — велика родина, і хоч навіть в люблячій сім’ї бувають непорозуміння, проте давайте чути і поважати один одного, бо якщо не ми — то хто?!

Із безмежною шаною, вдячністю та повагою, ваша Олена Масалітіна