На серпень припадає розпал сезону плодоношення ожини садової, яка уже більше двадцяти років впевнено завойовує серця все більшої кількості українців. Її солодко-кислуваті великі ягоди їдуть на зміну малині і просто зачаровують своєю соковитістю і витонченим ароматом та високими врожаями. Сьогодні мова піде про те, що полюбляє ця садова красуня та чим вона корисна для людського організму.
Чим корисна
Сучасні садові сорти ожини в переважній більшості безколючкові, і це є цінним для зручності вирощування і збору багатих корисними речовинами ягід. Ожина багата важливими для організму людини пектиновими речовинами і біофлавоноїдами, органічними кислотами: лимонною, винною, саліциловою, яблучною. Вона містить вітаміни А, В1, В2, Є, С, РР, а також велику кількість вітаміну Р і мінеральних сполучень заліза, міді, марганцю, магнію, калію, кальцію. Ягоди ожини малокалорійні (100 г — 43 ккал), мають протизапальні, очисні і жарознижуючі властивості, а також допомагають підвищити імунітет та зміцнити нервову систему.
Ожина додає неперевершеного смаку десертам, салатам, морозиву та компотам. Її використовують для приготування ексклюзивних соусів і коктейлів, пирогів, класичного і сирого варення, наливок і лікеру, заморожують про запас у сирому вигляді.
Посадка та догляд
Виростити ожину нескладно, адже вона невибаглива до складу землі і непогано росте на різних типах ґрунтів при умові регулярного підживлення. Однак на ґрунтах з великою кількістю гумусу дає кращі врожаї крупніших ягід. Найкращими для неї є середні суглинки, слабокислі повітропроникні з pH 5,5-6,0. Вона полюбляє регулярний полив, але не витримує високого залягання ґрунтових вод.
Найкращий термін висадки саджанців ожини — жовтень або рання весна. Оптимально висаджувати у захищене від північного вітру напівтіньове місце, тому що останніми роками сонце просто спалює чорні ягоди, не даючи змоги налитися соком, і взагалі дуже пригнічує всю рослину, незважаючи ні на який полив. Альтернативою стає натягування захисної тіньової сітки над кущами.
У багатьох сортів ожини пагони стеляться, їх бажано підв'язувати на опору. Тож краще відразу зробити поряд із кущами таку опору (висотою 1,5 м), або садити її біля ажурного паркану. До опори прив’язують дріт діаметром 3-4 мм, який натягують на висоті 50, 80, 120 см. До нього навесні підв’язують стебла, залишені для плодоносіння, розташовуючи їх під кутом 30-60 градусів (оптимальна довжина пагонів не повинна перевищувати 1,5 метра, бо далі в умовах спеки рослина не в змозі доставити живильний сік, ягоди стають дрібними і в’ялими). Справа в тому, що безколючкова ожина родом з Північної Америки, де в дикій природі росте в регіонах з м’яким і вологим кліматом. До речі, США залишається лідером у промисловому вирощуванні і продажах ожини.
Кущ від куща висаджують на відстані 2 м, попередньо додаючи в посадкову яму до 5 кг перегною або компосту, 50-100 г суперфосфату та 30 г калійних добрив, які змішують з верхнім шаром землі і на 2/3 об'єму засипають у яму. Поверх насипають невеликий шар землі без добрив, висаджують рослину, акуратно розправивши коріння, наполовину яму присипають землею і щедро поливають. Коли вода всмокчеться, остаточно засипають яму і мульчують лунку перегноєм-сипцем або соломою. Після розпускання бруньок і потім ще 2 рази (в травні та червні) вносять лише азотні (20-25 г аміачної селітри на 1 квадратний метр) під обов’язковий полив.
Задля отримання високих врожаїв і великих гарних ягід під кожен дорослий кущ щорічно під весняне рихлення в лунку бажано досипати 4-6 кг перегною, або 1 кг курячого посліду, 50 г суперфосфату і 20 г калійних добрив.
Після збирання врожаю пагони, які вже відплодоносили, вирізають повністю, не залишаючи пеньків, а кожен кущ проріджують, залишаючи найміцніші та найтовстіші гілки. Деякі фахівці радять кінцівки молодих однорічних пагонів прищипнути в червні або липні, щоб затримати ріст і викликати їх розгалуження. Але з нашого досвіду найбільші кетяги (до 40-50 ягід) та найбільші ягоди ожина дає на рівному стовбурі (який іноді виростає діаметром 7-8 см) і на висоті до 1-1,2м, а не на розгалужених гілочках. Тому навесні при завершальному проріджуванні ми залишаємо 4-6 стеблин на один кущ, які обрізуємо, як правило, нижче розгалужень.
Деякі вітчизняні агрономи рекомендують молоді стебла пригинати до землі і вкривати будь-якою мульчею: торфом, стружкою, листям, а пізніше — снігом. Але, якщо ви придбали сорт ожини кущового типу, то швидше зламаєте гілку, ніж прихилите її до землі, хіба що зв’язати кілька гілок і накрити мішковиною, як виноград.
Боротьба зі шкідниками
Шкідники і хвороби у малини і ожини одні і ті ж. Так, ожина може постраждати від іржі, борошнистої роси, антракнозу, септоріозу або білої плямистості, від дідімели або пурпурової плямистості, ботритісу або сірої гнилі. У профілактичних цілях проводять обприскування ожини по брунькам, що розпускаються, розчином бордоської рідини (1%). Подібну обробку повторюють після того, як з рослин буде зібраний врожай. Обприскування рослин при температурі вище 16 градусів за Цельсієм розчином колоїдної сірки теж позбавить не тільки від різних грибкових захворювань, але і від кліщів та попелиць. Від шкідників застосовують препарати «Актеллік», «Карбофос», «Фітоверм».
Про сорти ожини
Останнім часом на ринку пропонують нові сорти ожини з ягодами по 8-10 грам і навіть 20-грамові, що просто вражають. З’явилися і ремонтантні сорти ожини, це одне з останніх досягнень світової селекції. У кожного сорту свої дегустаційні характеристики: одні цінні тим, що ягоди зберігають смаковий букет дикої ожини, інші мають фруктові нотки. Вміст цукру в ягодах доходить до 12 %. Кісточки у нових сортів ожини все дрібніші, є вже і зовсім безкісточкові. Зросла і морозостійкість садової ожини: кращі сорти витримують морози від -25 до -35 градусів.
Бажаю садоводам врожайних рослин і смачних ягід! Про застосування ягід і листя ожини в народній медицині і про розмноження ожини читайте на наступному тижні.
