Поговоримо про сучасну українську літературу. Андрій Кокотюха «Адвокат із Личаківської».
Відразу оговорюся — я не надто великий знавець сучасної української літератури, і щось підказує мені, що це у мене спільне з багатьма нашими читачами. Однак в такій справі починати ніколи не пізно, тож поїхали.
Знайомство з автором детективу «Адвокат із Личаківської» відбулося у Миколаєві, на Південному Медіа Форумі, де Андрій Кокотюха був одним із спікерів. Там же і вдалося придбати три його книжки із серії «Ретророман».
Сам пан Андрій представляє «Адвоката» так, і краще не скажеш: «Ретрокнига «Адвокат із Личаківської» переносить читача на початок ХХ століття, а саме 1908 рік та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань царської влади до Львова. Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство — чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць…»
От про вулиці — саме те. Ми з вами, в крайньому разі ті, хто взагалі читає детективи, знаємо вулиці Лондона і Парижу, а наше? Наше де, спитаю я вас? А ось і наше, тільки візьміть.
Пан автор проведе вас містом Лева початку ХХ століття, і ця екскурсія — пізнавальна.
Видно, що в підготовці до написання детективу попрацьовано, та ще й як попрацьовано. Перед очима, як на світлинах, постають вулиці і площі, люди в тогочасному вбранні, львівські кав’ярні, навіть кухня.
А ще в «Адвокаті з Личаківської» ви зустрінете все те, що й має бути в порядному детективі: головного героя — інтелектуала, його розумного та щирого друга та порадника — ледь карикатурного львівського єврея, прекрасну пані та жорстокого вбивцю. І — атмосферу давнього Львова. Цікаво!
Сподіваюся, ви теж придбаєте собі примірничок, у Андрія Кокотюхи є власний сайт, де можна замовити книжку.
Так і мріється, що автор захоче написати щось і про наші місця, адже вони досить легендарні. Чого вартує лише те, що від нас родом Мішка Япончик. Чи, наприклад, про славетного отамана Лихо, він же – Кирило Бондарук, який загинув у віці 24 роки в 1922-му, намагаючись вибороти незалежність Української Народної Республіки (про нього до Дня Соборності буде цікавенний блог завідувачки Первомайського краєзнавчого музею Оксани Дорошенко).
Але досить слів. На мене ще чекає продовження серії: «Привид із Валової» та «Автомобіль із Пекарської». Я — за книжку. А ви?
