Так сталося, що минулого тижня мені довелося побувати в різних частинах України. Серед усього і південь та моя улюблена Одеса. Вона моя давня любов ще зі студентських часів. Там на Приморському мій рідний філфак, по місту — мої однокурсники, друзі та рідні. Цього разу була проїздом, якраз в середині грудня. Попри війну Одеса живе своїм життям та залишається колоритною красунею. Втім, сьогодні не про це. На трамвайній зупинці познайомилася з військовим.
Випадкова зустріч із військовим
Його звати Віктор і він боєць третьої штурмової. В Одесу приїхав на реабілітацію і шукає, як дістатися до санаторію. Біля зупинки ставить військовий рюкзак та ще — величезну чорну валізу. Дістає цигарку і затягується. Поки чекаємо трамвай, запитую: «Поранення?» «Так», — відповідає боєць. «Скільки років тобі?» — цікавлюся. «Дев’ятнадцять», — відповідає. «Добровольцем пішов?» — «Ні, мобілізували. Рік відслужив, і тут ось поранення, – довірливо розповідає боєць. — На нозі ще шрами і ось, чуєте...»
Віктор говорить не дуже голосно і заїкаючись. На якусь секунду замовкаємо.
— Як там? – знову запитую.
— Непросто, — каже, — луплять п…ри, але ми не здаємося. Буває по-всякому.
— Зброї вистачає? — запитую.
— Вистачає, — каже боєць, — проблемніше з людьми. Нам би бійців побільше.
— А що, дівчина є? — знову питаю.
— Була, — відповідає Віктор, — розлучилися.
— Через війну? — запитую вже зовсім тихо.
— Так, не захотіла чекати, — зніяковіло відповідає юнак.
Аби розрядити ситуацію, звертаю свій погляд на чорну валізу.
— А то що у тебе, гітара? – показую на вантаж.
— Ні, то бронік, — сміється. — Хочете спробувати його на вагу?
Підходжу, пробую підняти. Роблю висновок: непідйомне для мене.
— Так, непросто бути бійцем, — наче вибачаючись, промовляю.
Подумки приміряю на себе: чи змогла би сама таку ношу носити.
Віктор усміхається і каже: «Це ще не все. Амуніція у нас серйозна».
— Коли перемога? – запитую.
— Буде, обов’язково буде, — твердо відповідає боєць.
Секунду — і під’їхав трамвай. Кожен поспішив у своїх справах. А я услід бажаю бійцю, щоб повернувся живим і дякую йому за захист.
