Не хотілося б розпочинати так, як усі наші президенти у новорічному зверненні, але рік таки був дуже важким — точно важчим від попереднього і, здається, таки легшим від того, що настане. І це не відчай, а просто адекватне сприйняття усіх викликів, які чекають на нас далі. Але не хочеться на цьому зосереджуватись. Не знаю, як кому, а от мені пережити цей рік допомогли люди, котрі були поруч. І мій підсумок 23-го фокусується саме на цих людях і на вдячності до них. Мене так ще з дитинства мама привчила: «Не забувай дякувати», — говорила вона маленькому Сашку.
Радий, що цьогоріч був дотичний до благодійних акцій і концертів. Разом із однодумцями за цей рік ми змогли награти і наспівати чимало грошей для Збройних Сил. За це я дякую колегам-музикантам, команді Criptex, колективу пабу «Пивниця» та її очільникам Олексію та Ользі Мурзі.
Дякую людям, котрі продовжують приходити на наші виступи і невпинно класти свої гроші у благодійну банку. Зрозуміло, що грошей у народу не більшає, але якимось дивовижним чином нам таки вдавалось збирати більше, ніж ми очікували.
Усе це також було б неможливим, якби я не познайомився з неймовірною людиною, волонтером Ігорем Будаком. Саме спільно з Ігорем виникла, а потім і втілилась у життя ідея проводити благодійні виступи. Цей парубок, бо дядьком його точно не назвеш, своєю активністю і витримкою дивував і надихав мене — це без перебільшення. Дякую Ігорю та Ірині Будакам — непереможні! Із подружжям Будаків цього року я провів багато часу і більшу його частину ми присвятили корисним справам. Сподіваюсь, що наступного року нам ніщо не завадить продовжувати працювати у нашому напрямку.
Цей рік познайомив мене ще з однією доброю і надійною людиною, з чоловіком, котрий багато в чому мені допоміг. Петро Миколайович — безмежно вам вдячний!
Хотілося б, звісно, написати декілька теплих рядків про команду, з якою маю честь працювати — видання Гард.City. Цьогоріч мені довелось опановувати ази журналістики. Чесно кажучи, думав, що це буде простіше. Я «бив у штангу», «наступав на граблі», «тупив» і таке інше. Але усе це з неабияким терпінням і розумінням зустріла команда Гарду: по сто разів пояснювали, допомагали, підтримували і мотивували — дякую, колеги!
А ще хочу сказати: ви інформаційний стовп, який тримає на собі притомну аудиторію — це факт і він безцінний. І взагалі колектив Гард.City – це точно щось більше, ніж колектив, колеги — це друзі. І я дякую вам за це, друзі! Наша головна редакторка Галина Петрівна читатиме й редагуватиме це і, мабуть, подумає: «От, Сашко, серце моє розтопити надумав. Гурський, коли закриєш хвости по матеріалам?!» Закрию, Галю. Обов’язково.
На цьому, мабуть, я закінчу. Не хочеться писати про негативний досвід, емоції і таке інше. Усі й без того розуміють, який загальний стан більшості українців. Немає тут про що й говорити. Бажаю нам з піднятою головою зустріти і витримати полум’я дракона 2024 року. Дуже сподіваюсь, що матиму можливість написати підсумок 24-го. Дякую за цей рік Збройним Силам, волонтерам, родині, друзям і надійним людям! Дякуйте й ви. Будьте вдячними — це найменше, що ми можемо робити одне для одного. Віри, витримки і добрих нам новин у прийдешньому році!
Раніше ми писали: волонтери БФ «Азовсталь» із Первомайська відвідали села деокупованої Херсонщини. Це далеко не перша поїздка подружжя Будаків у ці населені пункти, але на цей раз місія була особливою — роздати дітям подарунки від святого Миколая. Цього разу до волонтерської місії долучився журналіст Гард.City.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
