Навіщо засновувати фестиваль Вінграновського?

Олександр Висоцький

12 жовтня 2023 08:30

«Вінграновський ART FEST». Чи на часі він посеред війни на прифронтовій Миколаївщині? Хочу з вами про це поговорити вже, щоб потім не розводити зайвої демагогії. Кожна подія сильна своєю актуальністю. Вона або дає нам відповіді на наші питання, або її не варто починати.

Так от, Фестиваль Вінграновського — це не оберемок поетичних вечорів для вузького кола і не захід для позування інтелігенції. Це дзеркало для яснішого розуміння себе. Це спроба знайти відповідь на принципове запитання нашого часу, яке спершу поставив нам геніальний друг Вінграновського художник Андрій Антонюк, а тепер його ставить війна.

Учителю, хто ми?

Ми українці, малороси, купка ностальгуючих за соціалізмом, чи ті, хто не визначився?
Наше місто совєцьке чи руське-козацьке?
Миколаївщина — це Україна чи «єкатерининська новоросія»? Звідки ми починаємо відлік своєї історії і з чого вона витікає?

Вінграновський відповів: «Я — син Зорі, що з Кобзаря росте».

Він відчуває зв’язок з Шевченком і багаторазово про це говорить у своїх творах, та навіть називає світ «дніпророжденним». Але не так для нас цінний особистий україноцентризм Миколи Степановича, як той факт, що феномен Вінграновського формується саме у колонізованому, багатонаціональному, випаленому комуністичною та іншою пропагандою українському степу.

Градус національної свідомості і гідності Вінграновського такий високий, що він сам є доказом, що південь України — це не просто український регіон, а він є беззаперечною архаїчною Україною, яких ще пошукати.

В інакшому місці Вінграновські не виникають.

Тому сьогодні для нашого краю Вінграновський є маркером, що позначає собою питому Україну. І це вже не та культура, що вірші та пісні. Це вже культура-світогляд, культура-зброя, культура-ідентичність — основа національної безпеки.

Як південь України більше не можна вважати «диким полем», так і майбутній Первомайськ — це не місто згущенки, розкрадених заводів чи втраченої ядерної зброї. З цього ми вже виросли.

Маємо стати містом геніїв: Вінграновського, Антонюка, Різниченка… Звісно, якщо хочемо жити своїм розумом, в українському і європейському майбутньому.

Без геноцидів та окупацій.

Настасія Євдокимова з українського Інституту книги назвала Вінграновського поетом-візіонером, з чим ми однозначно погоджуємося. І фестиваль імені Миколи Вінграновського безперечно має цю його візію транслювати всім, хто здатен сприймати.

На цьому я мав би поставити крапку, але не виходить. Є ще одна важлива річ, яка є непомітною на перший погляд, але вона є ключовою в емоційному та естетичному сприйнятті «Вінграновський ART FEST».

7-й клас, Микола Вінграновський у верхньому ряду п'ятий зліваФото: архів Гард.City

Микола Степанович народився 1936 року між Голодомором і війною. Він дитиною пережив румунську окупацію, і більшість років прожив у окупації совєцькій. Але його життя, що мене вражає, пройшло не під знаком травми чи образи.

Усе зло, яке зустрів Вінграновський, він перетворив на красу та любов.

Думаю, теперішньому поколінню варто знати, що крізь цей жах можна пройти, залишившись собою, і перемогти.

Доведено Миколою Вінграновським.

P.S. Будь ласка, підпишіться на сторіночку Фестивалю, лайкніть і підтримайте нас!

Нагадаємо: «Вінграновський ART FEST» відбудеться 4 листопада і зараз ще можна доєднатися до волонтерів фестивалю. Як це зробити, читайте за посиланням.

Читайте також: «Кава з Тарасом» у Первомайську: Ше.Fest-2023 завітав до нашого міста