Боротьба українців за волю із підступним сусідом-ворогом триває століття, пам'ятаймо про це. І ми, українці, переможемо у цій боротьбі. А для того, щоби це не повторювалося знову, потрібно знати і пам'ятати свою історію.
Чому важливо знати історію і до чого тут казкові дракони
Пам'ятаєте ці рядки Ліни Костенко?
Фото: https://www.facebook.com/lina.kostenko.v
Декілька років тому натрапила на цикл фантастичних романів Енн Маккфері. До чого це я? А от послухайте.
Колись давно на планеті Перн у сузір'ї Стрільця оселилися люди. Вони почали освоювати планету, жили та раділи, доки не виявилося, що на перінітів чигає небезпека. Ворог, що знищував усе живе на планеті, не мав ні розуму, ні жалю. Раз на 200 років до планети наближався космічний об'єкт — Червона Зірка, яка несла на собі спори, що при потраплянні в атмосферу перетворювалися на білі Нитки. Падаючи на поверхню планети, ці Нитки спалювали усю органіку. Боротися з ними можна було тільки вогнем. Тоді перініти вивели із крилатих вогнедишних ящірок-файрів, що мешкали на планеті, справжніх велетенських драконів, які могли злітати із вершниками в небо та своїм вогняним диханням спалювати Нитки в атмосфері.
Вершника собі обирав кожен Дракон, коли вилуплявся з яйця, і між цими двома встановлювався міцний ментальний зв'язок на все життя. Разом вершник і дракон могли пірнати у незбагненний Проміжок — місце поза часом та простором, щоби уникнути атаки Ниток, та навіть подорожувати у часі. Вершники на Драконах відбивали атаки з космосу, рятуючи планету. Їх шанували та дякували їм, складали про них вірші та пісні.
Та одного разу Червона Зірка пройшла надто далеко від планети, і наступне Проходження сталося не через 200 років, а удвічі пізніше. За 400 років люди все забули. Вони перестали вірити у те, що планеті загрожує небезпека. Вони стали вважати, що це старі легенди, ніяких Ниток не існує, а драконів та вершників землероби годують дарма. Клан Крилатих зовсім занепав. І тут почалося чергове Проходження.
Щось це мені нагадує. Понад 300 років тому. Планета Земля. Запорізька Січ. Бугогардівська паланка. Підступний ворог, щоправда, у вигляді не космічних істот, а земних. І — російське забуття.
Радянські вигадки про нашу історію, які мали на меті змусити українців забути історію справжню. Забути наших Вершників, які не на драконах, а на конях захищали свій край. Вороги причаїлися. Вони хотіли приспати пильність. Змусити нас повірити в те, що ніякого ворога немає і не було, а є «сусіди-брати». І деякі українці, на жаль, повірили. Вони думати забули про те, що ворог чекає свого часу. І от тепер маємо те, що маємо.
Фото: https://www.facebook.com/lina.kostenko.v
Але! Так само як фантастичні перініти, українці прокинулися від забуття. Немовби пелена спала з очей. Розпач та страх змінилися рішучістю та відвагою, прагненням нищити ворога і відстояти життя у своєму краю. Згадали все: давні часи, колишні битви та повагу до Вершників і Драконів. Давні міфи виявилися правдою.
Помічаєте, як ця війна безмозких, як ті Нитки, росіян стала поштовхом для багатьох українців вчити свою мову, пісні, культуру, історію? Ми знову стаємо тими, ким були — сміливими вершниками, готовими боронити себе та свою країну, щоби щасливо жити у ній. І це правильно. Але надзвичайно шкода, що задля того, щоб позбавитися цього забуття, нація має пройти через стільки втрат. Якби ми пам'ятали свою історію та були напоготові захистити себе, цього могло не статися.
Тому дуже важливо знати історію. Дуже важливо пам'ятати. І коли ми переможемо ворога, пам'ятати. І коли пройде двісті, чотириста, тисяча років, — пам'ятати. Тоді наші діти матимуть щасливе мирне майбутнє.
Мурал у Маріуполі «Дух часу» художниці Олени Владимирської. Героїчні воїни від часів Київської Русі до наших днів. З боків від бійця АТО озброєний козак, солдати УПА й армії УНР та вояк князівської доби.
«Київ за три дні», — гадали вони. Але вже понад триста днів ми стоїмо, ми тримаємося, ми віримо у нашу перемогу. Україна є і буде. Нам допомагає весь світ, Бог, і всі горді, чесні й сміливі українці, котрі в усі часи жили на цій землі.
P.S. А перініти, після того, як відбили атаку Ниток, винайшли спосіб змінити орбіту Червоної Зірки, так що вона більше ніколи не наближалася до їхньої планети. Буде файно, якщо продовжити цю аналогію, і країна, одним із символів якої є червона зірка, після нашої Перемоги більш ніколи не становитиме загрози для нас чи будь-кого у світі.
Фото: https://www.facebook.com/lina.kostenko.v
Кому цікаво, прочитайте: Anne Inez McCaffrey, Dragonriders of Pern. І вірші Ліни Костенко, цитатами з яких починаю і завершую свій блог, почитайте теж.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
