Його писали мільйони і скрізь: в окопах, бліндажах, авдиторіях, в різних країнах і за різних умов. Писали і студенти та викладачі НУК імені адмірала Макарова та Первомайського навчально-наукового інституту, організувавши перед цим флешмоб з однойменною назвою «Радіодиктант національної єдності 2022».

Мені цьогоріч випала честь не просто писати, а й стати модераторкою флешмобу. Скажу відверто: хвилювалася. І не тому, що боялася відповідальності чи допуститися помилки, ні! Пишу диктант щорічно і знаю, що впораюся. Правда, буває усіляке: допуститися помилок можна, бо ж ми не роботи. Цього разу, знаєте, було якесь внутрішнє відчуття хвилювання і тремтіння, яке словами важко передати.

Одягла вишивану сукню, причепурилася, переглянула сценарій і завчасно намагалася доєднатися до платформи, звідки мали вести мовлення

Коли нарешті всі були в зборі і старт відбувся, напевне, тоді вже прийшло полегшення. Ба, ні, напруга не відпускала. І тільки тоді, коли завідувачка кафедрою журналістики НУК, докторка філологічних наук, професорка Оксана Філатова оголосила про старт і надала слово модераторам, тоді вже було не до хвилювань.

Оксана ФілатоваОксана Філатова

Оксана Філатова, завідувачка кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін НУК:

«Приєднуємося, вмикаємо камери. Ми хочемо побачити ваші обличчя, ваші очі. До того ж ми робимо спільні фото. Не забувайте вимикати звук. Влаштовуйтеся зручно, робіть фото, селфі, надсилайте їх нам на адреси, зазначені в чаті. Найкращі будуть опубліковані у ЗМІ, на офіційних сторінках у соціальних мережах. Пропоную також розміщувати їх на власних сторінках з хештегом #радіодиктантНУК_2022».

Ми в ефірі! Перед нами сотня молодих людей — представників різних куточків Європи та Миколаївщини, а саме: Снігурівського та Баштанського ліцеїв, Миколаївського юридичного, економічного та 22 ліцеїв, Первомайських ліцеїв «Лідер» та «Ерудит», студенти журналісти та психологи. Поруч у віртуальній авдиторії колеги та ще один модератор, наш студент-третьокурсник Максим Місайлов. Гарно поставленим голосом і з артистичними навичками, бо ж має за плечима досвід акторського мистецтва, Максим віщає: «Радіодиктант національної єдності — перш за все акція єднання, до якої може долучитися кожен українець, незалежно від того, у якій точці земної кулі він перебуває у цей непростий для нас усіх час».

студентки і сєнкевичЮлія Голокоз, Мирослава Соловйова та Олександр Сєнкевич

Паралельно з нами, тільки в бомбосховищі, готуються до написання диктанту наші студентки Юлія Голокоз та Мирослава Соловйова. Разом із ними миколаївські журналісти, міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич, нацгвардійці, лікарі, бібліотекарі та учнівська молодь.

Далі для всіх інструктаж, і ми перемикаємося в студію національного каналу, де уже чуємо голоси колег і бачимо, як розгортаються події в студії. Бачимо і чуємо Героя України, народну артистку Аду Роговцеву — і від того стає ще трепетніше. І ось нарешті сам текст «Твій дім». Перше речення і я розгубилася, бо: «Розкажи мені про свій дім», — прозвучало як заклик і захотілося відразу дати відповідь. Втім, опанувавши себе, далі розумієш — це і є текст диктанту. Акторка читає, як відчуває — серцем і душею — і це дещо збивало з ритму. Але ж головне — говорила душа і далі уже був важливим лише зміст — душевний і щемливий. «Дім — це місце сили і пам’яті роду», «Я точно знаю: він вистоїть, виборсається, дочекається твого схвильованого вигуку: «Я вдома!» Кульмінаційний момент стихає, ми заспокоюємося і ділимося враженнями.

На зв’язочку ті, що з бомбосховища. Там у нас працює студентка-журналістка Юлія Голокоз. Вона передає.

«Сьогодні нацгвардієць Дмитро Мартишко вперше писав диктант національної єдності».

«Ми зараз воюємо не лише за збереження наших територій, ми воюємо за збереження нашої української ідентичності. Для себе вирішив, це було для мене важливо, щоб долучитися до цього радіодиктанту», — зазначає Дмитро.

Студентка-журналістка Мирослава Соловйова писала диктант вдруге: «Текст, як на мене, був не складний, але слово «креденс» викликало у мене труднощі. Можливо, з пунктуацією є декілька помилок, але, я гадаю, що в принципі все написала правильно. Взагалі відчуття загального єднання всієї країни дуже надихнуло мене».

Також своїми враженнями поділилася і Юлія Голокоз: «Кожен із нас сумує за рідною домівкою, тому написання диктанту допомогло зануритися у теплі спогади з довоєнного життя».

Коли закінчився ефір і стихли емоції, ми, напевне, лише тоді зрозуміли усю глибину тексту письменниці і режисерки Ірини Цілик. І так захотілося, аби мільйони наших українців, які змушені були полишити свої домівки, повернулися в свій дім, а ті, хто залишився без дому, — змогли б знайти прихисток в рідному краю. Сумно і світло водночас. Це наші реалії. Наше життя. І наше непереборне бажання Перемогти і жити в Мирі. Україна була і буде! І я її люблю ще більше, ще трепетніше, ще святіше. Тепер і хвилювання можна пояснити. Обіймаю усіх душею і серцем.

Нагадаю: що радіодиктант національної єдності започатковано у 2000 році. Вже 22 роки поспіль його проводять у День української писемності та мови. Перевірити можна на Українському радіо, на телеканалі «Суспільне культура» та в соцмережах «Суспільне новини».

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися