Я вакцинувалася від ковіду і вважаю за потрібне розповісти про свій досвід.
Першу дозу вакцини вкололи мені 25 березня 2021 року, десь хвилин за 15-ть по першій дня. Тож кілька днів свій блог оновлювала, щоб докладно описати, як воно та що відчувала. Другу дозу отримала 15 червня.
Відступ для адептів світової змови
Вітаю! Ситуація така: або я, якій «вкололи якийсь шмурдяк», за кілька днів ласти склею, гигну, околію, загнуся, сконаю, квакну, дуба дам чи ще якось там, і тоді ви маєте рацію і повне право на моїх поминках станцювати хоч кадриль, хоч балет. Не хочете танцювати? Напишете під некрологом: «Я ж казав (ла)!»
Або права я і чекаю на вибачення.
Ні, насправді не чекаю. Просто позакривайте роти — досить зображувати з себе вірусологів світового рівня первомайського розливу і добивати й так не кращого рівня спроби держави організувати кампанію з вакцинації.
Як я потрапила на щеплення
До досягнень сучасної медицини ставлюсь із великою шаною. В тому числі — до наймогутнішого з них на мою точку зору: вакцинації від тієї чи іншої хвороби. Маю 49 років. У дитинстві вакцинована, як і кожна на той час дитина: щось не чула я, щоб нашим мамам давали вибір — щепити своє дитя чи ні. Вже дорослою свідомо щепилася від дифтерії та правця.
Як тільки з’явилися повідомлення про вакцину від ковіду, читала відгуки про неї не політиків, а медиків. Ухвалила для себе принципове рішення: вакцинуватися.
Наступний етап: держава похвалилася, що можна записатися на щеплення через додаток «Дія». Записалася. Пізніше з’ясувалося, що в цьому випадку «Дія» не дієва: вона досі не синхронізована з медичною системою, яку використовують лікарі на місцях. Можливо, колись воно запрацює, але я чекати не люблю.
Тут якраз первомайські медики заявили про те, що на щеплення можна записуватися через свого сімейного лікаря. Так і зробила. А вже через день мені подзвонили: «Ви готові прийти в четвер, 25-го, на 13-ту?» Готова, чому ні. Пішла.
Як відбувалася вакцинація
На вакцинацію мене запросили до сімейної амбулаторії «Фрегат-2» (вул. Толбухіна, 128). Близько першої я вже була там, на 3-му поверсі.
Якщо чесно, то я сама себе тут не взнаю, але на фото з оголеним плечиком не чекайте. Пальто моє, значить, в пальті я
На той час під кабінетом очікували людей з п’ятнадцятеро. Переважно поважного віку. Чекали зовсім недовго, але встигли поспілкуватися і посміятися.
До організації виникло одне запитання: чому всім сказали приходити на один і той же час? Навіщо збирати чергу? Чому не запрошувати з інтервалом у 15-ть хвилин?
До речі, всі, хто стояв на той час зі мною в коридорі амбулаторії, були обізнані, куди й для чого вони прийшли, і вибір свій зробили свідомо.
Одна з жіночок навіть показала мені переписку у вайбері зі своєю донькою, яка тепер живе в Копенгагені. Донька переконувала маму не боятися щеплення і наводила кілька аргументів на користь індійської вакцини.
Власне сам процес, задля якого чекали, зайняв всього кілька хвилин. Черга рухалася досить швидко, я навіть не встигла натеревенитися з цікавими людьми.
У кабінеті сестричка на мене заповнила відповідний папірець, далі — я підписала згоду на щеплення, далі — лікарка вислухала мої легені, далі — укол в руку, праву чи ліву — на ваш вибір.
Після уколу всім людям поважного віку рекомендували півгодинки посидіти у медзакладі. Мені чомусь ні. Образно! А так хотілося особливої уваги, або щоб хоч медаль яку видали за сміливість. Ні, нема ні медалей, ні орденів, зате є безкоштовне щеплення та обіцянка, що на другу порцію запросять тижнів за 12-ть.
25 березня 20.30
Льотчик би сказав: «Політ нормальний». Рука не болить, є невелике відчуття наче синця в місці уколу, але я не впевнена, що то не самонавіювання, бо прислухаюся таки до організму.
Ех, нема приводу профілонити. Пишу блог. Завтра зранку оновлю.
26 березня 8.30
Місце уколу таки відчувається: не те що болить, а якийсь дискомфорт.
Не хочеться йти на роботу, а хочеться смажити котлети, відкривши навстіж вікно та наспівуючи: «Весна прийде! Весна настане!» Але це навряд від щеплення.
27 березня 9.20
Місце уколу не болить. Якихось змін в самопочутті немає.
Думаю, на цьому оновлення блогу потрібно завершувати: не цікаво.
15 червня
Зранку зателефонувала медсестра і запросила вакцинуватися другою дозою. Що я й зробила. Без черг, без проблем.
Будьте здорові!
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
