Життя занадто коротке, щоб відкладати мрію на потім. Усвідомивши це, художниця, викладачка школи мистецтв з Первомайська Галина Білоус взялася опановувати нову професію. Як стати стилісткою у п'ятдесят років, розповідає Галина.
Професія стиліста мені подобалася завжди
З дитинства я була дуже сприйнятлива до краси. Могла годинами розглядати витвори природи: чи то незвичайний листок, чи квітку, чи пташине перо.
Моя прабабуся Анюта була чудовою рукодільницею. Вона вміла вишивати і в'язати прекрасні великі килими, картини, мережива, ткала дивовижної краси постілки.
А ще я дуже любила малювати, особливо людей. Краса зовнішності людини була дуже важливою для мене. Завжди, коли бачила жінку, яка невдало обрала одяг, відчувала дискомфорт, і, якщо питали поради, намагалася допомогти.
Торік грянув ювілей: мені 50 років. І я побачила життя під іншим кутом
І ось торік у грудні грянув ювілей: мені 50 років. Цієї дати я боялася! Вбила в пошуковик: «50 років мода і стиль». Випадково знайшла на Youtube відео засновниці міжнародної школи стилю Надії Агеєвої. Вразило небайдуже ставлення Надії до людей і бажання їм допомогти. Досі не знаю як, але я наважилася написати Наді невеличкий лист. У відповідь вона зробила мені подарунок – проаналізувала мій гардероб.
Надія запропонувала безкоштовно пройти курси «Персональний стиліст. Вищий пілотаж». Мені, звісно, було трохи моторошно, адже обсяг інформації, яку нам пропонували, був дуже великий! Крім того, тоді у мене виникли проблеми із зором, потрібна була операція. І ось на тлі всіх цих подій у мене виник шанс реалізувати себе у новій сфері.
Довелося в інстаграмі розповідати про свою роботу
Перший курс тривав пів року. Взагалі-то таке навчання можна назвати безперервним. Тенденції постійно змінюються, тож потрібно тримати руку на пульсі.
Для мене та декількох жінок, які дуже хотіли навчатися, курс надали безкоштовно, хоча вартість його невисока, близько 15-20 євро. Навчання проходило в онлайн-режимі. Однак потрібно ще дуже багато вчитися, щоб досягти рівня, який я поставила собі за мету.
Завдання були різні. Наприклад, мені довелося відкрити сторінку в Інстаграмі і вести її досить активно, відображаючи там покроково свої досягнення у навчанні. Потім ми робили дипломну роботу: мали визначити типаж запропонованої клієнтки, підібрати гаму кольорів та розробити так звані книги стилю.
Це був перший етап мого навчання.
На другому етапі я вже брала участь у проєкті в якості стиліста. Спочатку працювала з книжками стилю, потім з клієнтами. Зараз Надія пішла далі, відкрила Школу підприємців, а Школу стилю передала одній із кращих учениць, Каті Калугіній.
Катя надіслала мені запрошення на декілька вебінарів. Зараз я маю активно вливатися в команду. Крім того, виконую перші замовлення для своїх уже власних клієнтів.
Стиль — це не лише зачіска та одяг, це ще й посмішка!
Мені надсилають фото фігури в анфас, профіль та зі спини, фото обличчя при денному освітленні, волосся має бути ретельно пригладжене до голови. За допомогою фахової програми я підбираю кольорову гаму, стиль, макіяж та зачіски.
Ніде у світі жінки не ставляться до себе так, як у нас. Ви знаєте, що дивує найбільше? Для створення книги стилю мені потрібно декілька фото клієнтки. І ось жінки висилали свої фото, на яких вони були такі засмучені, що я змушена була телефонувати та просити: милі, зробіть фото із посмішкою! Адже стиль — це не лише зачіска та одяг, це ще й посмішка! У мене були клієнтки з Ізраїлю, Австралії, Прибалтики, тож повірте: наших жінок видно відразу, саме через їхню заклопотаність та втому. Різниця так кидається в очі, що потрібно кричати: «Караул» та рятувати наших жінок!
Тепер я знаю багато нюансів. Адже кожна жінка — це неповторна мелодія, і грубе втручання її паплюжить.
Поки що я працювала як стажер та потім у команді, але сподіваюся, що зможу далі розпочати самостійний старт.
Категорично не можна забувати про себе!
Багато що я переосмислила. Які я зробила для себе висновки? Все, що нам дано в житті, це добре, це досвід.
Спочатку мої рідні поставилися до моєї ідеї стати стилісткою дуже скептично, але поступово побачили різницю у моєму зовнішньому вигляді, тож почали звертатися за порадами. А от друзі підтримували завжди.
За минулий рік я змінила гардероб і зачіску. Позбулася речей, які не личили мені за фасоном та кольором. Довелося відмовитися від улюбленої сукні. Позбавилася зручних, але безформних кофтинок та светриків, одягу із принтами, що втратив актуальність.
Почала більше приділяти собі уваги, читати книги і дивитись фільми. А після курсу стилістики на всіх представниць жіночої статі стала дивитися вже з професійним інтересом. Захотілося допомогти всім тим, кому це необхідно, зробити їх красивими. Коли жінка красива, вона спокійна і впевнена, а значить — щаслива.
