Первомайчанка Алла Степанівна Косман — надзвичайно творча й неординарна жінка. У свої 78 років вона не лише виготовляє різні сувеніри й доробки та працює у більш як 20 техніках, а й бере участь у міських виставках до свят. Але найцікавіше те, що бабуся Алла, як її лагідно називають діти, вже більше 20 років навчає юних виконувати і розробляти різні сувеніри, спонукає їх до творчості, підтримує бажання творити самостійно.
Мене і мою подругу Олену Орляк, яка познайомила мене з майстринею, бабуся Алла запросила на чаювання, під час якого й розповіла про себе. На долю жінки випали важкі воєнні роки, вона народилася у 1942 році в Алма-Аті, її батько загинув у перші дні війни. Мати була військовим медиком, а відтак весь час віддавала роботі у шпиталі. Найріднішими людьми для маленької Алли стали дідусь і бабуся, у яких було 13 дітей, 43 онука і 23 правнука.
Алла Степанівна вийшла заміж за юнака, який виховувався в дитячому будинку, у шлюбі народилося троє діточок. Життя було нелегким, жінці доводилося важко працювати, крім своїх, няньчити ще й чужих діточок. Родина ледь-ледь зводила кінці з кінцями. У важкій праці, у взуттєвій майстерні військторгу, в чоловічому колективі, пройшов 21 рік її трудової діяльності. Після цього працювала двірником, робочий стаж жінки склав 43 роки. Свого часу вела гурток «Рукоділля» на Достоєвського, куди могли завітати всі бажаючі.
Так і поєднувала все життя родинні обов’язки та важку роботу з творчим натхненням. Алла Степанівна в’яже гачком, вишиває нитками, стрічками та бісером, виготовляє сувеніри з пайєток, паперу, клаптиків тканини, природного матеріалу — рослин, квітів, грибів, мушлів, пуху, гілок, шишок, ягід. Робить аплікації з гудзиків, макарон, риб’ячих кісток та луски, шкіри, яєчної шкаралупи, апельсинової шкірки, серветок, туалетного паперу, пластикового посуду, шнурків, соломи, солоного тіста, пір’я, скла. Всього й не перерахуєш, бо у її колекції більше 500 робіт. А скільки роздаровано за ці роки, майстриня не пам’ятає. Якщо якась її саморобка сподобалася дитині, бабуся легко з нею розлучається. Свої роботи дарувала дитячим садочкам, школам, церкві. Вміє майстриня й ткати, вишиває українські сорочки, подушки, серветки.
Найцікавішими роками свого життя вважає ті, коли до неї почали приходити місцеві дітлахи, які, захопившись роботами бабусі Алли, бажали навчитися малювати, шити, вишивати, створювати сувеніри та картини у різних техніках. І вона абсолютно безкорисно передавала їм свої знання та вміння. Перші учні бабусі Алли вже дорослі, більшість роз’їхалася світом. У день спілкування з рукодільницею я познайомилася з її юними друзями: Софією Лященко, Каріною Широкінскою, Даніїлом Крамарем, Назаром Шабельником, Микитою Ладониним, Владиславом Філоненком, всі вони учні ЗОШ №№15 та 16.
Творча дітвора розповіла мені багато цікавого. Наприклад, Софія і Каріна вже 5 років ходять до бабусі Алли і вже навчилися робити троянди з тканини, вишивати, робити сувеніри з різних матеріалів, найбільше Софійці подобається малювати. Каріна поділилася, що найбільше їй подобаються роботи з яєчної шкаралупи і з фарбованого туалетного паперу. Назар нині захопився мистецтвом орігамі, доробки він дарує своїй матусі, ще любить малювати. Даниїл у творчій майстерні всього рік, його привела Софія, Владислав — 3 роки, Микита — 2 роки. Хлопці навчилися навіть вишивати, і, звичайно, робити сувеніри. Діти до квартири своєї наставниці приходять у будь-який вільний час, ніякого розкладу немає, двері творчої майстерні для них завжди відчинені. А помешкання Алли Степанівни нагадує виставкову галерею з сотнями робіт.
Учні дарують сувеніри рідним та беруть активну участь у шкільних творчих виставках.
Олена Орляк розповіла, що її донька Марина свого часу теж дружила з бабусею-чарівницею та бігала до неї, коли потрібно було підготуватися до уроку праці.
«Я вже людина немолода, та й здоров’я підводить, але мене спонукають працювати і постійно вигадувати щось нове мої діти. Мистецтво допомагає мені забути проблеми, з нетерпінням чекати кожного нового дня, зосередитися на важливому. Коли людина творить щось своїми руками, то передає витворам частину своєї любові, характеру, енергії. І коли моя праця приносить людям радість і задоволення і стає в нагоді дітям — то це і є сенс мого життя», — розповідає майстриня.
День народження Алли Степанівни припадає на 1 червня, День захисту дітей. Тож вона, звертаючись до своїх учнів, подякувала їм за співпрацю. «Мої дорогенькі сонечки, дякую вам за підтримку, за те, що ви справжні і ніколи не підводите і не зраджуєте. Я від щирого серця бажаю вам і всім діткам країни міцного здоров’я, миру, радості від життя і щасливого яскравого дитинства, щоб збулися ваші бажання, а в серці завжди панувало добро».
Ми в свою чергу приєднуємося до найкращих побажань до Дня захисту дітей і бажаємо підростаючому поколінню щасливого дитинства, приємних несподіванок долі, веселих та надійних друзів, радісного та змістовного відпочинку під час літніх канікул. А їхній наставниці Аллі Степанівні — довгих років плідної творчості.
