Хтось піклується про стан здоров'я, іншим не подобаються відчуття після, а хтось просто не розуміє, для чого він потрібен. Гард.City зібрав реальні історії тих, хто не вживає алкоголь.
Анастасія Пачкова, вчителька, сертифікований дієтолог
Не вживає: 4 роки
Виключила алкоголь з 2015 року, коли почало підводити здоров'я, плюс мала зайву вагу. Почала дотримуватись правильного збалансованого харчування, а туди алкоголь не входить. Також вважаю, що алкоголь шкодить майбутнім діткам. Уникаю його ще й тому, що в майбутньому планую ще народжувати.
Рідні на таке моє рішення відреагували позитивно, а родичі чоловіка досі мене не розуміють і намагаються вмовити. Друзі ж вже звикли і не пропонують випити. Однак, якщо таке й трапляється, кажу, що за кермом або ж відповідаю, що не вживаю.
Олександр Шумілін, рандоннер
Не вживає: 10 років
До армії взагалі не пив. В армії лише одного разу напився — відзначали 100 днів до наказу, бо неможливо було не пити. Потім, коли працював на заводі, всі були переконані, що я не вживаю. А це було не так, трішки випити міг.
Чому перестав пити? Вийшло так: я вважав, що на відміну від усіх інших можу контролювати процес випивки і себе в ньому. Тобто, я знаю, коли зупинитись, можу місяць не пити. Однак в якийсь момент я зрозумів, що це казочки — ніхто не може це контролювати. Колись напився до такого стану, що частину подій просто не пам'ятав. Саме це і насторожило, бо ж я був переконаний, що зі мною такого бути не може.
З того часу в мене так змінилось оточення, що ніхто й не думає пропонувати алкоголь. Загалом для мене свято і їжа — це різні речі. Свято для того, щоб веселитися. А це не обов'язково в ті дні, що позначені у календарі. Насправді це майже ніколи не збігається. Коли мені добре, це може бути навіть не вихідний, а, скажімо, понеділок.
Веселощі з алкоголем не пов'язані, задоволення також не пов'язане. Плюс, я почав більш активно кататись на велосипеді.
Наталя Гаврилюк
(Пані Наталя історією поділилась, однак побажала, аби опублікували без фото)
Не вживає: 9 років
Власне, як такої історії немає — вік. Десь після 28 років припинила вживати алкоголь. Виходить, вже 9 років точно обхожусь без нього.
На початку друзі вмовляли випити з ними, зараз вже всі знають і навіть не пропонують. Однак, якщо трапляються аж дуже наполегливі гості, можу дати відсіч. Відповідаю, що мій характер дозволяє мені бути веселою з «Буратіно» чи «Пепсі».
Денис Чемерис, front-end розробник
Не вживає: все життя
Не вживав ніколи. Хоча пам'ятаю, як у дитинстві бігав в магазин за пивом для дідуся і він дав мені спробувати. Навіть «дало в голову», в перший же раз. Це відчуття мене так здивувало: не міг зрозуміти, що зі мною та що робити далі. З часом сам усе зрозумів.
Ні на свята, ні просто так не вживаю. Хіба, як хворію, можу випити трохи вина з медом.
Мені просто не подобається. Не розумію, як можна пити, скажімо, горілку. У дідуся завжди є пляшка самогону. Юнаком, коли натрапляв на неї, відкривав пляшку, нюхав, пробував язиком з кришечки і все. Навіть пів ковтка ніколи не зробив би і не робив. Здається, що помру, якщо зроблю, настільки вона бридка. Не розумію, як це взагалі можна пити. Якийсь технічний смак, ніби кислота в машинних акумуляторах чи щось аналогічне, що взагалі не придатне до споживання.
У інших алкогольних напоях принаймні є смак. Хоча, і їх я не вживаю.
Друзі та рідні добре відреагували на таке моє рішення. Хтось підтримує, навіть якщо сам вживає. Інші нейтрально ставляться. Коли ще навчався в коледжі і пропонували випити, завжди відповідав, що мама не дозволяє. Спрацьовувало. Зараз вже й не пропонують.
Часом, відчуваю певний дискомфорт у компанії, де п'ють. Коли всі навколо вже сп'яніли і розв'язується язик, потім доводиться гадати — наскільки правдива інформація, яку почув. Чи не збрехав співбесідник. В цьому і полягає дискомфорт. В цілому, якщо п'яні всі, ніхто не чіпляється, бо знають, що я не вживаю.
