Коли весь світ завмирає в очікуванні зимової казки, дехто перегортає сторінку у своєму власному календарі. Як проходить свято для тих, хто у ці дні відзначає свій день народження?
Галина Білоус народилася 30 грудня
Перед самим Новим роком, коли всі завзято готуються до свята. То як воно — святкувати свій День 30 грудня, коли вулиці прикрашені святковими вогниками, а світ готується до дива?
Ніколи не думала про те, що у когось два свята, а у мене — одне. Навпаки, раділа. Знаєте, це як весь світ такий чудовий, чарівний, сповнений дива та очікування чогось дивовижного. Прикрашені вулиці, вогники, ялинки, гірлянди, сама атмосфера свята. Ось так і виходило, що сприймалося два свята, як одне ціле.
Звісно ж, це життя, не всі могли знати, коли у мене день народження. Часом вітали лише із Новим роком. Проте чомусь у дитинстві ніколи з цього приводу не засмучувалася. Навіть взагалі на цьому ніколи тоді не акцентувала уваги. Коли була маленька, навіть питання розподілу дня народження та Нового року не поставало, адже все встигали. Було свято. Справжнє свято, на яке я чекала. А ось потім, після заміжжя, почалося, як то кажуть, життя для інших. Одне свято чи два? Це питання взагалі відсунулося у бік, навіть про це не було коли замислювалися. А ось зараз іноді думаю: але ж я все-таки шось пропустила у житті, щось важливе. Взагалі, це залежить від кожного. Чи готові ви бачити перед собою дивовижний, яскравий світ, чи шукати приводи для образ. Звісно, я обираю перше.
Дійсно, іноді думаю, що не дуже уважно ставилася у своєму житті до якихось там збігів. Можливо, і є щось незвичайне. Адже у кожної людини після хрещення є янгол-охоронець. Можливо, мене ще боронить різдвяний янгол.
Світлана Слободенюк народилася на самісіньке Різдво — 7 січня, о 1.45
У радянські часи Різдва як свята у нас не було, але чекала свого дня народження, знала, що будуть вітання, приємності та подарунки. Звісно, коли вчилася, все ж таки жалкувала, що день народження перепадає саме на 7 січня. В цей час якраз були зимові канікули. А так хотілося, щоб і мене викликали перед класом, як інших! Не подарунки, ні! Хотілося, щоб були теплі слова та вітання. Самі розумієте, телефони були мало у кого в той час. А після канікул (виходили ж вже 13-14 січня) воно вже й забувалося, було неактуально. Тож після вже і не згадували. Певно, довго зберігалось відчуття, що десь «недовітали».
Тепер я дуже радію цьому надзвичайному збігу. Адже свято сімейне. Так чудово, коли збирається за столом вся родина, приїздять уже дорослі діти. Ми просто святкуємо, не розподіляючи день народження та Різдво, але я відчуваю якусь надзвичайну таємничу атмосферу. Передчуття дива.
А щодо містики у такому співпадінні, мабуть, щось таке є. Багато людей приходять до мене, аби поділитися, коли їм важко, порадитися. І я ладна допомогти всім, я не можу інакше. Небо готова прихилити, аби всім було добре.
А ще буває дивне передчуття, наче знаю, що має бути. Чи пов’язане це із датою народження, чи ні, але воно є. А взагалі, коли б ви не народилися, головне — робити добро. Не очікувати подяки, робити від щирого серця.
