Для більшості людей початок року – ідеальний час, щоб почати нове життя: поставити правильні цілі, реалізувати задумане або ж відмовитися від шкідливих звичок.
Наші героїні довели: якщо людина дає собі слово, та ще й на Новий рік, зміни відбудуться. Тільки з Гард.City Ірина Завадська та Вікторія Трегубчак діляться успішним досвідом.
Ірина Завадська
Фото з архіву Ірини
Про причини змін
Ще в підлітковому віці, як частіше всього це й буває, «завдяки» подружкам спробувала зробити першу затяжку. Я не закашлялась, як це показують у фільмах, але і не скажу, що сподобалось. Огидний присмак і закрутилася голова, потім руки смерділи – це всі відчуття, що були на той момент. Могла б і не продовжувати, але ж подружки… Я не була авторитетною особою, скоріше, була майже сірою мишкою, тож, напевно, більше не хотіла відставати від них, чим замислювалась про те, що це все ж звичка та ще й яка шкідлива! Отак по одній–дві сигарети, минали роки, звичка укріплювалась. Я намагалася кидати палити, але з часом все починалося спочатку.
Фото із архіву Ірини
Як почати
Одного разу, коли в мене був переломний момент (тоді я багато чого змінила в своєму житті), якраз під новорічні дзвони я загадала бажання і пообіцяла собі: кину палити. Це був виклик своїй силі волі. Собі! І я кинула. Я принципово одразу викинула всі запальнички і більше ніколи не купувала сигарет.
Про складнощі
Багато хто заспокоює себе тим, що різко кидати палити не можна. А я вважаю, що тільки так і треба, бо там, де одна затяжка, там і дві, де одна сигарета, там і п’ять. О, спочатку було трохи тяжко, в мене рука тягнулася сама в сумочку, особливо у стресових ситуаціях. Ми навіть не помічаємо, поки шмалимо, наскільки це тяжка звичка. Допомагала візуалізація. Я уявляла, як люди, які мені зустрічалися по дорозі, коли палять, втягують в себе чорні клуби диму і вони осідають у цих людей всередині. Уявляла цей гидкий присмак в роті.
І результат
Фото із архіву Ірини
Як я раділа новим відчуттям! Тому що тільки після того, як припинила палити, насправді відчула, як це класно. Завжди добре себе почуваєш, світишся зсередини! І найголовніше – це кайф від того, що змогла. Не палю вже 8 років і дуже цим задоволена. Дуже погана звичка, краще не починати взагалі. Мені, буває, насниться, що палю, прокидаюся в холодному поту як від кошмарів. Я дуже люблю велоспорт, походи, якби палила, навряд чи змогла б цим займатися.
Вікторія Трегубчак
Фото із архіву Вікторії
Про причини змін
В Степківській ЗОШ І–ІІІ ступенів я працюю з березня 2014 року. Будучи на 4 курсі Кіровоградського національного технічного університету (фах – економіст), я почала працювати вчителем хімії. Спочатку я думала, що це тимчасове місце роботи, але з часом зрозуміла – це моє покликання.
Не маючи педагогічної освіти, я почувала себе досить невпевнено і дуже хвилювалася, що можу втратити роботу. Думки про отримання другої вищої освіти не давали мені спокою. У 2008 році я зробила перший крок до своєї мрії. Здала ЗНО, яке вперше ввели, а вступити до університету не вийшло. В силу різних причин я навіть не подала документи для вступу. І цими думками я прожила ще довгих два роки.
Як почати
Сталося так, що саме на зустріч Нового 2011 року зібрала вся родина і я під новорічні куранти загадала бажання отримати педагогічну освіту. Мене підтримали рідні. І так воно й сталося. В серпні 2011 року я вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету імені Винниченка на фізико–математичних факультет за спеціальністю «Математика», бо на той час, крім хімії, я викладала й математику, і душа лежала більше до цього предмету.
Про складнощі
Я була дуже рада, що нарешті вже студентка вдруге. Не скажу, що було легко. Поїздки на сесії давали своє: відставала по програмі з учнями, залишала свою донечку дома. Дуже важко було бути далеко від сім’ї. Поскаржитись на те, що важко, не могла, бо чула у відповідь від окремих людей: «А навіщо тобі було йти вчитись?» Та тому, що без педагогічної освіти не було жодного професійного зростання, в будь–який час могла звільнити місце для дипломованого спеціаліста, а при першій невдачі завжди чула, що ви ж без освіти, тому не все знаєте і можете. І ці слова я, мабуть, не забуду ніколи. Адже я мала освіту вищу економічну.
Фото із архіву Вікторії
Роки навчання непомітно минули. І от зараз я дипломований спеціаліст, пройшла атестацію, маю ІІ категорію. Це перші кроки до професійного росту. Другий рік уже працюю заступником директора з навчально–виховної роботи, а без педагогічної освіти такої посади не мала б.
Вчителі Степківської ЗОШ, які були моїми наставниками (адже я випускниця цієї школи) тепер мої колеги. Я дуже вдячна їм, бо саме вони прищепили мені любов до навчання, школу я закінчила на відмінно. Я почуваюсь впевнено, професійно росту.
І результат
Фото із архіву Вікторії
Головне – моя мрія здійснилася. І відбулося це не лише тому, що я так хотіла, а ще й тому, що поруч були люди, які мене підтримували. Моя родина: батьки, які допомагали і фінансово, і морально, донька і чоловік, які постійно залишалися самі, але ніколи не скаржилися і завжди безмежно раділи, коли я успішно здавала іспити.
Мої колеги, які допомагали методично. А ще я безмежно вдячна директору нашої школи Борису Пилиповичу Майстренку за те, що був і є мудрим наставником, порадником, повірив у мене, підтримував і підтримує досі.
