16 травня у Первомайську відбувся фестиваль середньовічної культури «Колесо історії». У дворику краєзнавчого музею розгорнулося яскраве дійство: з фотозонами, автентичними костюмами, обладунками та інструментами, ярмарком, іграми, частуванням і донатами на ЗСУ. Чому саме Середньовіччя, яка мета фесту і що планується далі: читайте, дивіться відео та фоторепортаж на Гард.City.
Що було на фестивалі
Сонячна й дуже тепла травнева днина, у музейному дворику гамірно: тут ганяє і розмахує іграшковими мечами дітвора, молодь грає в настільні ігри та знимкується у різноманітних фотозонах.
Містян пригощають апетитною юшкою та запашним глінтвейном. Діти ліплять глиняні вироби під керівництвом фахівця-гончара.
Двір прикрашений тематичною символікою, в затінку звучить колісна ліра та лунає стилізований спів.
Колісна ліра та середньовічні наспіви
Вхід — за донат від 50 гривень: музейники збирають кошти на потреби бригад ЗСУ, котрим допомагають вже декілька років.
Патріотичні сувеніри
Фестиваль тривав з 15-ї години до самого вечора, тож відвідати подію встигли чимало гостей.
«На кожному фестивалі ми відчували історію, жили нею»
Як виникла ідея середньовічного фесту, розповідає Андрій Киченко, організатор події, науковий співробітник Первомайського краєзнавчого музею та очільник клубу історичної реконструкції «Ранкова зірка».
— Чому саме середньовічний фестиваль? Тому що це моє, це частина мого життя, це частина мене. Я понад 17 років займаюся середньовічною реконструкцією, — говорить Андрій.
Фестиваль у Первомайську
Андрій пригадує, як раніше їздили на великі фестивалі в Кам'янець-Подільську, в Аккермані, Меджибожі, де було багато іноземних гостей. «Ми жили і співали, і танцювали, і билися в обладунках на цих фестивалях. На кожному ми відчували історію, жили нею. До початку повномасштабного вторгнення багато подорожували, але війна внесла свої зміни. І зараз, працюючи в музеї, я намагаюся, як можу, вчити цього тут, проводжу уроки живої історії для дітей. Також проводимо невеликі фестивалі, щоб люди Первомайська могли побачити те, куди вони поки що не можуть поїхати».
«Ми вивчаємо рештки шоломів, обладунків, рештки тканин, речей, зброї, вивчаємо книжки, лекції істориків. І на основі цього створюємо ці копії (стародавніх речей, — прим. авт). Я люблю все: середньовічну музику, обладунки і зброю, епоху турнірів. Коли створювали цей клуб, нас було троє: зі мною були Володимир Ржепецький і Геннадій Шостаков. Володимир допомагав нам кувати обладунки і зброю. А Геннадій був капітаном команди і тренував нас битися в обладунках, як тримати правильно меч і як ним бити по ворогах. Я не бачив жодного тренера в Україні, хто б міг так навчати, так передавати любов до своєї справи і таке відношення до дітей. На жаль, хлопців зараз зі мною немає. Володимир в 2015 році помер від раку, а Геннадій — зниклий безвісти на Запорізькому напрямку вже більше, ніж півтора роки. Багато наших друзів з фестивальної движухи з усієї України захищає країну, хтось віддав своє життя за нас. Через травму я не можу бути з ними», — каже Андрій. Тож вкладає сили у те, щоб зберігати спільну справу і підтримувати інтерес людей до живої історії.
«Найважливіше для мене було створити цей проєкт»
На питання, що було найскладнішим в організації фестивалю, пан Андрій, відповідає, що зробити таку подію та антураж до фесту загалом нелегко:
— Деякі речі, які ми створюємо, вигадуємо самі, щось побачили десь в Європі, а в Україні ще ніхто не повторював цього. Найважче було знаходити сили і час на це. Але це приємний тягар. Ми хочемо грати на інструментах, ми хочемо робити обладунки, ми хочемо робити речі. Дівчата хочуть шити нові сукні, вивчати танці і пісні.
— Я дуже радий, коли бачу дітей, які усміхаються, — продовжує Андрій. — На кожній екскурсії мені приємно, коли дітки не сидять в телефонах, а слухають і дивляться, бо їм цікаво. Вчителям дуже подобається, що діти, яким 15 хвилин не вистачає уваги на уроці, слухають мою лекцію 40 хвилин, бо їм все це цікаво, бо вони цього ніколи не бачили. Їм цікаво подивитися на дядька в костюмі козака або вікінга, або лицаря, який вправляється з мечем.
Після травми, яку я випадково отримав у середньовічному поєдинку в 2015 році, друзі думали, що я не буду цим займатися далі. Але мій лицарський девіз: «Dum spiro, spero» (лат. «Допоки дихаю, сподіваюся»). І допоки дихаю, сподіваюся: ми робитимемо нове. Наступний фестиваль , що планується у серпні, буде ще потужнішим.
«Радує, що людям це цікаво»
Завідувачка Первомайського краєзнавчого музею Олена Красіна розповідає, що цим фестивалем цьогоріч відкрився сезон музейників, які бувають різної тематики. Цей — середньовічний, присвячений водночас Дню музеїв, котрий буде 18 травня, та Дню Європи, який відзначають 9 травня. Музейники набувають більшого масштабу, що дуже радує працівників:
— Набагато більше стало розваг, додалися ігри, фотозони. Все це завдяки роботі клубу «Ранкова зірка», його керівника Андрія Киченка, нашого наукового співробітника. Сьогодні прийшло багато людей, що дуже радує. Адже у будь-якого організатора заходів найбільший страх, чи прийдуть люди. Сьогодні люди прийшли, активно долучалися до всіх наших розваг, і до танців, і до ігор. Радує, що людям це цікаво, потрібно. Бо мало моментів, де можуть відволіктися від якихось проблем. І в нашому місті дуже мало таких заходів, які направлені не тільки на розваги, але ще й отримання нових знань та умінь. Цей фестиваль саме такий: багато нового та відродженого, про що не знали, але сьогодні познайомилися, і воно зайшло.
Олена Красіна
Мета фесту, як розповіла Олена Красіна, не тільки дати людям розраду і нові знання, але й підтримати українське військо. Вже не перший рік колектив музею допомагає військовим: закупають захисну плівку, кріплення, скотч, інструменти.
— Може здатися, що це невелика допомога, але насправді вона необхідна, — каже Олена Пилипівна. — Вона в багатьох випадках рятує життя хлопцям: вони будують із цієї плівки нові позиції. Ця плівка допомагає швидко зробити укриття для захисту від негоди і від ворожих очей: через неї погано бачать тепловізори. Через те, що військові часто передислокуються, вони потребують її постійно, тому у нас такі специфічні збори: намагаємось виконувати запит.
Моменти фестивалю у Первомайську
Маєте стародавні речі, якими можете поділитися? Приносьте в музей
Практично всі речі, задіяні у фестивалі, виготовлені організаторами власноруч, каже Андрій Киченко: «Вкладаємо в образи і костюми власні кошти. Час від часу кидають донати саме на клуб, за які купуємо фарбу, деревину, матеріали, бо дуже багато ідей, дуже багато речей, які ми хочемо створити і показати людям. Але першочергово ми збираємо саме на ЗСУ» .
У краєзнавчому музеї збирають колекцію старовинних речей: вивчають, оцифровують, створюють виставки. Тож наукові співробітники запрошують людей приносити речі, якими можете поділитися.
— Якщо у когось з читачів Гард.City є вдома старий радіоприймач або платівки, або, можливо, у когось завалялася скриня, чи щось давнє з тих епох. Хтось може її викинути, але ці речі будуть дуже корисні саме у нас музеї, — каже Андрій Киченко. — Понад рік тому відкрили виставку платівок, патефонів, грамофонів і радіо. За цей рік вона збільшилася майже вдвічі. Людям це цікаво, подобається, і вони приносять нам нові експонати. Деякі діти навіть аудіокасет не бачили, що вже казати про платівки. Старий патефон їх дивує. Вони підспівують козацькому маршу, що грає з платівки, якій майже 90 років, з патефона, який заводиться вручну. І це враження на все життя. Як в мене враження від музею було, коли мене в першому класі привели сюди. А тепер я тут працюю і дарую такі враження людям.
Діти і музейна киця Попелюшка
— І саме такі враження в мене від цього заходу, — продовжує Андрій. — Як би не було важко, я буду їх робити, тому що так, фізично це втомлює, але якщо навіть декілька людей підійдуть, сфотографуються, і я побачу зацікавленість в їхніх очах, це вже того варте. Сьогодні багато хто дізнався нового про танці, або музику, про колісну ліру, про одяг. І у нас в планах багато-багато проєктів. Ми хочемо погуляти в цих костюмах в нашому парку, в Мигії, в Грушівці, знімати документальні передачі про середньовіччя. Хочемо, щоб про Первомайськ було частіше чути по всій Україні.
Завершився фесиваль виступом первомайського гурту Criptex, а насамкінець у музейному дворі розпалили велике вогнище.
Вечір у музеї
Читайте в наших архівах, як відбувалися попередні музейники у Первомайську.
