Щоосені Бузький Гард дивує багатством кольорів. Стрімкі гранітні схили над річкою із зелених стають строкатими, наче палітра живописця. Сонячні, жовтогарячі, пурпурові кущі й дерева навіть похмурої днини світять, доки не облетить листя. Ловімо ці моменти та збираємо їх у фотоальбом. Нині Гард.City зібрав для вас колекцію осінніх світлин одразу з трьох локацій Миколаївщини: подорожуймо разом.
Мигія: малий млин Скаржинських
Неподалік відомої мигійської локації, млина Скаржинських, є менш відоме, але також дуже мальовниче місце. Малий млин Скаржинських складно помітити з дороги серед кущів і дерев.
Йдіть на шум води, і побачите казкову картину: мурований арковий міст над водою, плесо, в якому віддзеркалюється вціліла після повені 1840 року стіна колишнього млина, та каскади невеликих, проте мальовничих водоспадів.
Тут повсякчас шумить вода і складається враження, що заховався від усього світу.
Малий млин Скаржинських
Осіннє сонце ледь вловимо пригріває мигійські береги, над Бугом кудись до моря пливуть хмари.
Мигія
Грушівка, Дубровка
У Грушівці хмарно: осіння погода мінлива, і сонячні дні все частіше зміняються дощовими або похмурими. Тріпочуть на вітрі прапори на виїзді з села до бузьких схилів.
Грушівка. Прапори
Та варто вийти на вершечки скель над Бугом, і починається свято кольорів. Під сірим небом світяться осінні дерева, палають на схилах пурпурові кущі «димового дерева» — скумпії.
Таку назву декоративний чагарник отримав завдяки своїм суцвіттям, схожим на пухнасті клубки диму. Улітку листя скумпії зелене, а восени перетворюється на справжній феєверк кольорів.
Малинове, помаранчеве, пурпурове і багряне листя скумпії створює відчуття свята навіть в похмуру погоду.
Та повернемося до Грушівки. Унизу, між Дубровкою та островом козака Мамая, шумлять бузькі пороги. Стримить у холодній осінній воді скеля Червона. Йдуть понад Бугом, понад скелями, понад світом осінні хмари.
А десь при березі у спокійній воді харчується водоростями лебідь.
Лебідь
На острові вище за течією, що зветься Великим (бо він є найбільшим на Південному Бузі), стоять золоті дерева. Вони сумно дивляться у воду, яка тут, в рукаві річки, останні роки схоже швидше на болото, бо через зміну клімату та посушливі літа сильно впав рівень води.
Острів Великий (Болгарський)
На березі подекуди яскріють на колючих кущах червоні ягідки глоду та шипшини - зимова пожива для пташок та вивірок.
А на мільйонорічних каменях нічого не чули про осінь вічнозелені смарагдові лишайники.
Час вирушати назад. Прапори тріпочуть, небо розвиднюється. Між хмар вже видні шматочки блакиті.
Розвиднюється
Гард, бузькі пороги
Ще одна подорож цієї осені — до місць, де була Буго-Гардівська паланка. Поміж стрімких берегів, гранітів та осінніх дерев струмує синя стрічка Бугу, помережана порогами.
Вітер гуде у гілках глоду, гонить небом череди кучерявих, білих, наче карпатські вівці, хмар. Сонце грається променями: то підсвітить дерева на берегах, то знов сховається за хмару.
Бузький Гард
Жовтень стоїть над світом, мов золоте шатро. Споглядайте, ловіть миті, закарбовуйте на світлинах.
Погортайте осінні фотоальбоми минулих років.
