З 21 по 26 квітня в Миколаївській області відбувся щорічний обласний хореографічний фестиваль-конкурс Dance Day. Серед майже тисячі учасників до фіналу дійшли й колективи з Первомайщини.
Фото: Миколаївський обласний центр народної творчості
За даними Миколаївського обласного центру народної творчості:
- Хореографічний ансамбль «Перлинка», ДШМ Первомайська, керівниця Юлія Гребенюк — І місце у номінації «Народна хореографія» (VІІ вікова категорія).
- Хореографічний колектив сучасного танцю MODERN, ПК «Фрегат» Первомайська, керівниця Марина Кріпак — І місце за композицію «Вільна» у номінації «Сучасна та естрадна хореографія» (ІІІ вікова категорія).
- Хореографічний колектив Dance Way, ПК «Фрегат» Первомайська, керівниця Анна-Марія Дратковська — ІІ місце у номінації «Вільна хореографія» (ІV вікова категорія).
- Ансамбль танцю VOLONTE, ЦК імені Зарницької Первомайська, керівниця Мар'я Міхневич — ІІІ місце у номінації «Народна стилізація» (VІІ вікова категорія).
- Зразковий хореографічний колектив «Мадагаскар», Кам'яномостівський СБК, керівниця Наталія Андрієнко — ІІ місце у номінації «Вільна хореографія» (VІІ вікова категорія). Колектив зачарував глядачів ніжним тріо в українських костюмах та експресивним новоорлеанським джазом.
Журналістці вдалося поспілкуватися з керівницею хореографічного колективу «Мадагаскар» Наталією Андрієнко.
Про Dance Day: хореографія, що об'єднує громади
Фестиваль Dance Day — це не лише кoнкурс, а справжній марафон творчості. Цього року участь взяли 59 колективів із 19 громад Миколаївської області. Виступи охопили широкий спектр: від народного й класичного танцю до експериментальних постановок. Кожен колектив виконував два номери: українську композицію та танець народів світу. Судді оцінювали не лише техніку, а й глибину художнього задуму, відповідність костюмів, музику та вік учасників.
Фото: Миколаївський обласний центр народної творчості
«Навіть у повітряну тривогу — ці діти танцювали»
Для колективу з Кам'яного Мосту цей виступ був першим за останні чотири роки. І він відразу став тріумфальним. Тріо дівчат у стилізованих українських костюмах та композиція в стилі новоорлеанського джазу стали не просто танцем — а символом стійкості.
— Перед виступом оголосили повітряну тривогу, — розповідає керівниця колективу Наталія Андрієнко. — Ми десь далеко чули вибухи, було страшно, але нас відразу повели в укриття. Після — швидко переодягнулися й відразу на сцену. Жодної репетиції, але наші діти вистояли. Я горджуся їхнім блискучим виступом. До речі, нашій найменшій танцівниці — чотири роки. А ще ми дуже вболівали за наших колег із Первомайська. Вони теж дуже гарно виступали і відчувалося, що люди це роблять з душею. Сьогодні частина колективів на Миколаївщині, на жаль, розпалися, але ті, які збереглися, вони працюють з такою наснагою, що просто хочеться усім подякувати.
«Це не просто танці — це дихання у темряві»
— «Мадагаскар» сьогодні — це 21 дитина, серед яких — дошкільнята, — продовжує керівничка. — Попри війну, колектив продовжує жити, творити, рости. Тринадцятеро з них взяли участь у обласному фестивалі-конкурсі. А попереду — нові виклики й нові сцени.
— Маємо волонтерку-маму, яка шиє костюми всім дітям. А які вони в нас оригінальні та яскраві! Наступного року плануємо підтвердити звання «Зразковий колектив», а також в планах — поїхати на «Перлину Прибужжя», — з гордістю розповідає пані Наталя.
Фото: Миколаївський обласний центр народної творчості
Історія, що почалась із любові
Наталія Андрієнко переїхала до Кам'яного Мосту з Кишинева в 2005 році, залишивши спортивну кар'єру в минулому — вона майстер спорту з художньої гімнастики. Створення колективу «Мадагаскар» стало її покликом, а тепер і віддушиною.
— У мене син воює з 2014 року. Донька — військова. Зять — бойовий командир. Ми вдень працюємо, вночі не спимо. А танці — це те, що рятує. Це моє життя. Це — дихання у темряві, — говорить вона. — Я дякую Людмилі Ковальчук, яка колись спонукала мене із звичайного шкільного гуртка зробити хореографічний колектив.
Коли танець — це віра в перемогу
Склад колективу змінюється щороку. Одні діти виростають і йдуть далі, інші — приходять уперше. Шестеро випускників пані Наталі вже стали професійними хореографами. І це — найвища нагорода. Бо танець — це не лише про ритм чи пластику. Це про дух. Про віру. Про світле майбутнє. «Ми танцюємо, бо віримо, що буде перемога. Що буде світло. Що буде мир», — каже Наталія Андрієнко.
