Коли згадуємо про українське кіно, на думку перше приходить культова стрічка Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Але ж український кінематограф, як і поетичне та філософське кіно, на цьому не зупинилось. Пропонуємо вам добірку сучасних кінокартин, які за глибиною не поступаються своєму славетному предку.
«Мамай», режисер Олесь Санін
Дипломний фільм Олеся Саніна створений на основі кримськотатарських легенд. Санін виступив водночас режисером і сценаристом та доклав руку до художнього оформлення й написання пісень до стрічки. Фільм є авторською версією історії виникнення одного з провідних образів українського епосу — християнина з тюркським ім’ям козака Мамая.
Оператор фільму Сергій Михальчук отримав за свою роботу низку фестивальних нагород. А у 2004 році він разом із режисером Олесем Саніним, композиторкою Аллою Загайкевич і виконавцями головних ролей Вікторією Спесивцевою та Андрієм Білоусом був відзначений Державною премією України імені Олександра Довженка.
Подивитись фільм можна на Takflix.
«Ми є. Ми поруч», режисер Роман Балаян
Головний герой — хірург Олексій, який втрачає хрещеного сина під час операції. У спробі втекти від думок про трагедію, чоловік виїжджає в тихе місце, з яким у нього пов’язані особливі спогади, і раптово зустрічає незнайомку, яка потребує допомоги.
Чорно-біла стрічка вийшла після 12 років перерви у фільмографії режисера. Радимо також подивитися його класичний фільм «Польоти уві сні та наяву».
Стрічку можна переглянути на Megogo, Sweet.tv.
«Атлантида», режисер Валентин Васянович
Події відбуваються на сході України «за рік після закінчення війни». Донбас звільнили з окупації, проте ці території непридатні для життя. Головний герой Сергій у минулому військовий, а тепер працює на металургійному заводі й намагається звикнути до цивільного життя, проте це значно складніше, ніж йому здавалося.
Прем’єра відбулась у 2019 році в межах програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю, де фільм відзначили головною нагородою. Попри тематику, режисерський стиль Васяновича меланхолійний і статичний. Автор використовує довгі та широкі плани, через що його стиль порівнюють з Роєм Андерссоном.
Подивитися стрічку можна на Megogo і Takflix.
«Памфір», режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук
Дебютний повнометражний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука розповідає про колишнього контрабандиста Леоніда (Памфіра), який повертається додому із заробітків за кордоном. Родина героя вмовляє його залишитись удома до святкування Маланки, а син разом із батьковими документами на виїзд підпалює місцеву церкву. Спроба компенсувати збитки змушує Памфіра повернутись до незаконної діяльності.
Оператор стрічки Микита Кузьменко також працював над кліпами Гаррі Стайлза, Post Malone, The Weeknd, Cardi B та Doja Cat спільно з режисеркою Танею Муіньо. Кузьменко зображує маланкові обряди з притаманною святу експресією та еклектикою, а атмосфера осінньо-зимової Буковини тут не може не захоплювати.
Подивитися фільм можна на Netflix і Takflix.
«Будинок «Слово». Нескінчений роман», режисер Тарас Томенко
Це стрічка про представників «розстріляного відродження», заснована на багаторічному дослідженні документів цієї епохи. Тарас Томенко разом Любов’ю Якимчук спершу створили документальний фільм «Будинок "Слово"» у 2017 році, тож ігрова стрічка стала логічним наступним кроком.
У 1927 році в Харкові за наказом Сталіна збудували будинок, в якому оселилися українські митці — поети, письменники, художники та режисери. Одного дня в будинку з’являється новенький — коректор, який мріє стати частиною харківської богеми. Аби оселитися тут, йому дійсно знадобився талант — талант підслуховувати та переповідати все почуте агенту НКВС.
Стрічка детально відтворює побут героїв протягом буремних 1920-1930-х років і вражає точністю кастингу. Більшість сцен у фільмі чорно-білі, але кольори поступово змінюються на користь темних відтінків відповідно до настання темних часів.
