У журналістському об’єктиві знову первомайські дерева. Цього разу в подвір’ї будинку №18, що в мікрорайоні Коротченка. Тут між сусідами виник конфлікт. Одні наполягають на знищенні дерев, інші стали на їхній захист. Звернулися до журналістки-медіаторки.
«Натомість не можемо добитися, щоб зрізали насправді аварійне дерево»
Подвір’я будинку 18, що на Коротченка. Обідня пора. Надворі пролітає перший сніжок. Людей небагато. Біля третього під’їзду мене зустрічає місцева жителька Олександра Солтасюк. Жінка телефонувала до редакції кілька днів тому і попросила оприлюднити ситуацію, що сталася з деревами біля їхнього будинку.
— Ось дерево, — демонструє пані Олександра. — Воно було таке гіллясте, гарне, створювало затишок та тінь. Не розумію, чому його кронували? Кому воно заважало? Більше того, нас ніхто не запитував. Це сталося влітку. Я йшла і побачила, як комунальники збиралися різати дерево. Правда, вони зупинилися, бо люди почали обурюватися, чому, мовляв, знищувати живе дерево? Хтось сказав, що воно буцімто закриває своїм гіллям прибудову, що біля під’їзду. Сусідка (мова йде про Людмилу Доленко — авт.) почала кричати, що вона має дозвіл на спилювання дерева, і рішення виконкому треба виконувати. Врешті-решт, пересварившись, комунальники таки кронували дерево — і ось тепер воно має такий непривабливий вигляд.
— Більше того, ніхто сюди не виїжджав, у нас ніхто нічого не запитував. Ніхто не дивився, яке дерево треба підчищати, — обурюється пані Олександра. — Тут взагалі потрібно втручання «зеленого» господарства, щоб навести порядок у дворі. Ви подивіться, яка у нас зелена зона насправді. Вони таки припинили тут пиляти через тиск людей, але заїхали за будинок і збиралися відпиляти гілля іншим деревам, які буцімто теж комусь заважають і створюють загрозу життю людей. Загрози ніякої немає. Воно, гляньте, яке гарне: рівне, симетричне було. А що зробили: вирізали і просто знищили. Натомість не можемо добитися, щоб зрізали насправді аварійне дерево. Ось подивіться. Влітку тут повно осельні і гляньте, яке воно вже непевне.
— Чи писали заяву на комісію? — запитую.
— Писали, — розповідає жінка, — на будинкоуправління. Виїздили до нас, але нічого не змінилося. І нічого з тією деревиною зробити не можемо. А зараз знову ходить інформація, що приїдуть комунальники, коли листя впаде, і будуть різати живі дерева за будинком.
Поки розмовляємо, до нас долучається ще одна жителька — Марія Гавриш. Вона теж проти кронування і теж в курсі цієї ситуації.
Жінки в один голос кажуть, що зелену зону біля будинку треба рятувати. Бо скоро так виріжуть усі дерева.
— Якщо виноситься якесь рішення, — говорить пані Олександра, — то попередньо має відбутися розмова з людьми. З нами ж ніхто нічого не обговорював.
— У цьому році попиляли дерево без нашого дозволу перед будинком, — підхоплює розмову пані Марія. — Мені розповідали, що це сусідка має якесь рішення, але ми його не бачили.
Ми йдемо разом за будинок, де жінки демонструють дерева, які, за їхніми словами, мають теж піддатися кронуванню чи знищенню.
— Але ж кому вони заважають? — знову обурюються жінки. — Ми 35 років чекали, щоб деревина виросла і була тінь на наші балкони, а тепер що? Ми проти того, щоб так бездумно вирізали. Нам сказали: як тільки листя опаде, так і почнуть вирізати.
— Хто вам сказав про це? — цікавлюся.
— Сусідка, яка має дозвіл, — говорить пані Олександра. — Розумієте, треба ж нас попереджати. У нас і так тут зробили полігон. Ось випиляні уже дерева. То як тут можна на цьому осонні жити? Ні грама тіні немає, влітку немає, де сховатися. А зараз знову нам кажуть: листя опаде і будуть братися за це дерево. Я попросила майстра, щоб розібрався в ситуації, то ще й отримала на свою адресу негарні слова з боку сусідки.
— Я не була присутня, коли це все було, — говорить Марія Гавриш, — але я проти того, щоб знищували дерева.
Про вміння знаходити спільну мову
Щоб розібратися в ситуації, телефоную до ТОВ «Господар-2», яке по старинці люди називають будинкоуправлінням. Там керує Петро Пєстов. Запитую, чи в курсі цієї ситуації.
— Так, — відповідає посадовець. — Ми добре знаємо про цей конфлікт. Більше того, наш майстер у цьому розбирався. То ми дотримуємося думки, щоби люди самі розібралися. Я їм говорю, щоб вони визначилися, бо там так: хтось за, хтось проти. Жителі писали на спилювання дерева і навіть був ордер, але, здається, що він уже протермінований. Ордер видав виконком міської ради. Ви ж добре знаєте, що має бути дозвіл екологічної комісії. Тому ось така ситуація.
Далі пробую зв’язатися з іншою стороною. Це пані Людмила Доленко, яка, власне, і подавала запит до міської ради на спилювання дерев. Тривалий час не вдається зв’язатися, врешт-решт комунікацію налагоджено і нам вдається проговорити ситуацію.
Так, дійсно, Людмила Доленко зверталася з пропозицією на міську раду щодо кронування дерева. Цей факт вона не приховує. Каже, що гілля настільки розрослося, що заважало людям.
— Гілля стукало прямо в шибки, — розповідає Людмила, — тому я й подумала, що варто його кронувати. Окрім усього ще йшлося й про інші дерева та чагарники, але на повне знищення дерева ми не претендували. Ми подавали на розчистку і на спилювання одного аварійного дерева. А загалом будинкоуправління не дуже й поспішає, аби виконати це завдання. Ми отримали дозвіл на кронування й розчистку, і навіть протермінування подовжено. Але, як бачите, все на місцях. І не думаю, що хтось поспішатиме виконати цю роботу.
Я запитала, чи має пані Людмила дозвіл на кронування і спилювання. Вона відповіла, що так, і ми домовилися про зустріч. Втім, пізніше пані Людмила змінила свою думку і від зустрічі відмовилася.
— Я закону не порушила, — каже жінка, — тож і не зобов’язана вам демонструвати документ. Та і загалом, є багато інших нагальних тем, а ви про дерева. Не вважаю, що цю проблему варто оприлюднювати. Чому ви не говорите про безпритульних тварин, про загрозу, яку вони створюють. Ось тиждень тому мені довелося захищати дівчинку від нападу бродячих собак. Ось які теми підіймати треба, а ви про дерева.
Я спробувала пані Людмилі донести, що ми і про безпритульних тварин пишемо, і ще багато про що, і не можуть бути неважливими ті теми, з якими звертаються первомайці, особливо якщо вони про екологію. Однак дати гарантію, що вона мене почула, не можу. Як на мене, то в цій ситуації, яка склалася, більше про комунікацію та про вміння знаходити спільну мову. Бо і наша з нею комунікація, на жаль, була непростою.
Наостанок я все-таки перевірила, чи має первомайчанка Людмила Доленко дозвіл. «Має», — відповіли в управлінні ЖКГ на мій усний запит.
Нагадаю всім, що робити, щоб зупинити незаконну обрізку. Інструкцію про те, як захищати своє право на безпечне довкілля, розробила Ірина Кравченко, харківська екоактивістка. Дуже рекомендую ознайомитися.
