Без особливого пафосу, але тепло та щиро згадала футбольна громадськість Первомайська ексголкіпера муніципального футбольного клубу, захисника, який здобув вічну славу в бою з окупантами. Мова про Олега Монастирського. 9 листопада 2024 року відбувся другий щорічний турнір, присвячений пам'яті Олега. На майданчику ДЮСШ грали дитячі та ветеранські команди. Це було не про результат, а про вшанування.
Погожа суботня днина об'єднала всіх, хто знав Олена Монастирського як друга, партнера по команді, як джерело натхнення на здобутки.
Хто взяв участь
Як і торік, пам'ятний турнір був комбінованим: змагалися команди всіх місцевих дитячих футбольних шкіл: «Торпедо», «Вікторі», «Дербі», «Все для даху» та міської ДЮСШ. А окрім того зіграли й друзі Олега, які склали ветеранську команду Первомайська, а їхніми суперниками були гості з Одещини та Південноукраїнська.
«Ми знали його як відданого футболіста, воротаря, справжнього фаната своєї справи, для якого футбол був не просто грою, а стилем життя. Олег був душею команди, завжди захищав ворота з незламною впевненістю, так само, як згодом захищав рідну землю, віддавши за це своє життя», — розповів після матчів Сергій Федорченко, директор футбольної школи «Торпедо».
А поки дітлахи грали, дорослі згадували та обмінювались спогадами. Говорили теплі слова родичам Олега: вклонялись його батькові та сестрі. Свого часу Олег Монастирський захищав і ворота МФК «Первомайськ». І попри невисокий як для голкіпера зріст, він компенсував це самовіддачею та бажанням. Захисники перед його очима не могли стояти просто так, бо одразу ж чули фірмовий бас «Моні»: «Чого стали? Вийшли!»
Результати змагань
За підсумками змагань переможцями стали юні «торпедівці» Сергія Федорченка, срібні нагороди здобула команда «Дербі-2012» братів Чоловських.
Нагородження провели батько і сестра Олега, вручивши спеціальні пам'ятні медалі призерам, а переможці отримали кубок.
Серед ветеранів тріумфували закономірно первомайські футболісти, і не тому, що суперники слабкі. А тому, що інакше й бути не могло, сказали футбольні ветерани після матчів. І додали, «Моня» виходив тільки вигравати, хай хоч перед ним «Динамо» (Київ).
Щорічний турнір став важливою традицією, що дозволяє футбольній спільноті міста пам’ятати Олега не лише як героя, а і як гравця, який завжди надихав своїм прикладом. Його пам'ять живе в кожному матчі, і спонукає молодих футболістів боротися за свої мрії так, як він боровся за свої.
