У Первомайську місцеві жителі мікрорайону ПМК-226, зокрема, вулиць Шовковична та Січнева, просять владу встановити «лежачий поліцейський» — пристрій примусового зниження швидкості руху. Люди звернулися до журналістки і розповіли, що після того, як дорогу відремонтували, водії почали їздити швидше, відповідно, ситуація стала небезпечнішою. Паралельно підняли ще кілька проблемних питань. Подробиці далі.
Це вулиця Шовковична, а це — Січнева. Сьогодні обидві мають привабливий вигляд та практично ідеальний стан покриття. «В пору б радіти, — кажуть місцеві жителі, — та ні, бо тепер ці вулиці є об’єктом підвищеного ризику як для людей, так і для домашніх тварин».
Мікрорайон ПМК-226 у Первомайську
Ця ситуація — про ризик
— Вочевидь водії легкових та вантажних транспортних засобів, — розповідає Сергій Позняков, місцевий мешканець, — вирішили, що вулиця Шовковична — це автомагістраль, що дає їм право їхати зі швидкістю понад 80 км на годину. Майже кожен дім на цій вулиці має домашніх улюбленців. У мене теж був, тепер немає… Тут багато тварин та дітей, якщо дитині ще можна пояснити та намагатися вгледіти, то що ж робити з чотирилапими? Для якого вийти за межі будинку — це справжня лотерея: зіб'ють чи не зіб'ють.
— Я як бабуся, як активістка, яка займається захистом прав дітей, — говорить Олена Константинова, — бачу, що ця ситуація про ризик. І враховуючи, що я водійка-початківець, то бачу ще, як на дорогах себе ведуть наші діти, у яких є скутери. І це про відповідальність батьків. Тобто, це про безпеку дорослих, дітей і тих, хто створює небезпечні ситуації на дорозі. Думаю, що це має бути врегульовано нами самими. Якщо ми пустимо на самоплив, то тоді буде біда. Колись було так, що вся громада навчалася, окультурювалася. Ми зараз загралися в толерантність. Думаю, що це питання варто підіймати, про це треба говорити. І про відповідальних батьків теж — тих, то садить дітей за транспорт. Треба приймати міри. Думаю, що треба ставити обмежувальний або попереджувальні знаки.
— Я не раз була свідком того, як автомобілі летять нашими вулицями на величезній швидкості, — додає Яна Семенова. — Особливо, коли виходила гуляти з дитиною на возику. Ще коли сонячна погода, то нічого, а коли дощ — то це великий ризик. По-перше, ти весь брудний, бо ж зрозуміло, що машина пролетіла на швидкості, а по-друге, страшно стає за життя. А ще у нас тут дуже багато дітей, які катаються на велосипедах, мопедах. Їм немає, де кататися, вони не поїдуть в центр. Але тут небезпечно і для них, і для нас. А щодо водіїв, які летять, для них має бути обмеження. То було б добре, аби це були «лежачі поліцейські» або обмежувальні знаки. Це б вирішило питання. Найбільший рух у нас тут вранці та по обіді, а ще увечері. Коли дітки сходяться погуляти. То за межі дороги треба дитину брати лише за руку, і неважливо чи їй півтора роки, чи десять — однаково страшно. А так би лежачі поліцейські їх би зупиняли, вони б не летіли, швидкість була б меншою і гальмівний шлях був би меншим теж. От ми дитині купили велосипед і ролики, а кататися дитині немає як — то автівки летять, то собаки в зграю збираються, або нетвереза молодь.
— Ви знаєте, страшно виходити на вулицю, бо не знаєш, чи то ракета летить, чи то щось інше, — до розмови приєднується ще одна місцева мешканка, Олена Цибульська. — Інтенсивність руху тут що вдень, що увечері. Ситуація дуже небезпечна, особливо, коли дітки вибігають з магазина, а машини летять. Вони ж не дивляться, куди біжать, це ж діти. І про це ми говоримо давно, відколи дорогу зробили. Було погано, коли дороги не було, тепер нова проблема намалювалася.
— Якось увечері я йшла у магазин. Дощик накрапав, і я вирішила піти навскіс через дорогу, — каже Любов Семенова. — Бачу, що летить машина, а я не встигаю перейти, то я швидко увімкнула на телефоні фонарик і підняла уверх, щоб водій побачив, що щось світиться. Та де там, він прогнався на швидкості і таке враження, що якби я сама не додала швидкості, то точно б була потерпілою. Він навіть і не пригальмував. А коли Сергія Познякова збили собачку, то я практично була свідком цієї ситуації. Просто в цей момент із-за рогу будинку виходила дівчинка, і коли я почула скрегіт гальм автівки і щось бахнуло, то я подумала, що біда з дитиною. А коли вийшла, то бачу, що збили собаку. То хіба це не привід для того, щоб ми сьогодні говорили про це?
— У нас ще є одна проблема — це молодь, якій увечері ніде дітися, — ділиться думками Яна Семенова, — то вони біля магазину засідають і там таке творять. А ще у нас зграя собак. Моя дитина вийти боїться на вулицю, в магазин чи до сміттєвого баку. Вона три рази перехреститься, перш ніж вийти на вулицю. Вони ж кидаються, а ще у нас є безхатько, біля якого агресивні собаки. Тут їх близько десяти і більше. Днями таке тут творилося. Тварини влаштували свої бійки, що страшно було вийти.
— Питання дуже нагальне для нас, — наполягає Тетяна Федоренко. — Сама біжу через дорогу тепер, щоб встигнути. Ще маємо кілька проблем. Це наш безхатько, який тут проживає, і останнім часом він став агресивним. Нещодавно ударив продавчиню ногою в спину. А десь місяць тому він напав на дівчат. Він ще й веде себе непристойно: то інтимні місця дівчатам демонструє, то в колодязь плює та мочиться. Не знаємо, що нам з ним робити.
Проблем, як з’ясувалося, в мікрорайоні вдосталь. Їх бачать і чують практично усі жителі, та озвучити вирішили лише зараз. Серед нагальних — дозвілля молоді, проблема безпритульних тварин, людей-безхатьків та встановлення лежачих поліцейських. Щодо останньої проблеми, то люди підготували колективне звернення на міського голову, збирають підписи і сподіваються на позитивну відповідь.
