Первомайці, які потрапляють у район телевежі, не можуть не звернути увагу на новий храм, верхівка якого виблискує синіми та жовтими кольорами. «Як писаночка», — усміхаюся, розглядаючи величну будівлю перед розмовою зі священником ПЦУ Володимиром Головчаком. Я вже знаю, що Вербну неділю прихожани храму святого Архистратига Божого Михаїла будуть зустрічати тут.
Храм святого Архистратига Божого Михаїла
Про будівництво храму
Володимир Головчак згадує, який об’єм роботи довелося виконати, і аж крутить головою: «Ой матір Василева!» Згадує, що років вісім тому зайшли на захаращений, зарослий пустир, і ось уже є можливість відправити службу у великому храмі — адже люди не поміщаються у старому приміщенні, дуже тісно, прихожан побільшало.
Заходимо до будівлі, де на висоті працюють будівельники. Задираю голову: «Високо!» — «Чотирнадцять з половиною метрів», — відповідає панотець.
Священник Володимир Головчак у новозбудованому храмі
Кручу головою на всі боки: масштаб будівництва вражає. «На які кошти?» — прямо запитую священника Володимира. Отримую відповідь: все пожертви.
— Коли тут, у Первомайську, починали служіння, не так просто було, — згадує Володимир Головчак. — Хоч і починалося все в часи, коли вже була АТО. Однак свідоміше люди почали ставитися, коли почалася повномасштабна війна. А переді мною в той час постав вибір: чи інтенсивніше допомагати армії, чи продовжувати будівництво храму. А ми й будували, й допомагали. Один із прикладів: у 2023-му все, що заколядували, повністю передали нашому військовослужбовцю із Первомайська на купівлю транспорту. А коли у минулому році вже робили купол (а його вартість була пів мільйона), то люди дуже допомогли, і самі воїни скидалися. І не тільки купол, тоді і дах зробили, і вікна поставили. І заплатили за роботу майстрам, а така робота досить вартісна.
— Тобто, храм зведений на людські пожертви?
— Тільки так. Один каже: «Я не особисто вам як священнику допомагаю, а тому що ви будуєте єдиний у Первомайську храм Православної церкви України, щоб держава відроджувалася. Робите добру справу». Допомагають люди і з нашого міста, і з інших міст України, із Києва, із заходу, вони не афішують себе. І родичі мої завжди долучаються, до ста тисяч я привіз, коли приїхав від рідні, дали, хто скільки міг.
— Коли люди мають віру споконвічну, вони розуміють, за що то будується, для чого будується і що в цьому храмі буде відбуватися, — наголошує мій співрозмовник. — Адже за кожну людину, яка долучилася, будуть молитися. Її вже не буде в цьому житті, а за неї ще молитимуться — згадуватимуть фундаторів, будівничих святого храму.
— А зараз чи є кошти, щоб закінчувати роботи?
— Є невеликий залишок, але й залишилися не такі коштовні роботи. Основне було: купол, дах, стіни. А тепер шпаклівка тощо — слава Богу, люди долучаються, хтось коштами, хтось будівельні матеріали дає.
Володимир Головчак розповідає, яка смачна вода зі свердловини, яку вже облаштували на території, та що ще він планує зробити
По периметру досить просторої території вже висадили ялинки — 90 штук. А ми переходимо на обговорення свят, які зовсім скоро на нас очікують.
Великодень. «Молимось за Богом бережену Україну нашу»
— Зовсім скоро на нас очікують великі християнські свята.
— Напередодні Великодня є ще свято — Вхід Господній в Єрусалим, де Ісус Христос йде добровільно на страждання заради всього людства. Це свято в народі ще називається Вербна неділя. Люди приходять до храму, після богослужіння відбувається освячення верби: благословен, хто йде в ім'я Господнє, Бог Господь і з'явився нам. А після того вже буде слідувати Страсний тиждень, тому що Великдень — це не один день, це певне наближення до цього Свята. І вже тоді саме Воскресіння Христове. Великдень — це не бути в храмі Божому з кошиком, щоб освятити дари, а насамперед це відчуття радості духовної, Божественної. Суть не у фізичному насиченні, а у духовному, нашої душі — вічної і безсмертної.
«Суть не у фізичному насиченні, а у духовному, нашої душі — вічної і безсмертної»
Напередодні великодніх свят ми будемо служити, починаючи зі Страсного четверга, потім у п’ятницю винос плащаниці для поклоніння, і субота само собою перед Великоднем, а у сам Великдень — у нашому новозбудованому храмі богослужіння почнеться о 6-й годині ранку. Для того, щоб люди мали можливість зайти, комфортно себе відчути у храмі, не тіснитися, вільно поставити свічечки, помолитися за своїх рідних і близьких. І особлива наша молитва — за наших воїнів-захисників. До речі, кожної середи, о 17-й годині в літній час, і о 16-й — взимку, ми молимося за перемогу і за Збройні Сили України.
— Чому не молимося насамперед за мир? — священник запитально дивиться на мене і сам відповідає. — Тому що миру без перемоги не може бути. Насамперед, це перемога, а після того, щоб Господь благословив нас і наш справедливий мир. Завдяки кому ми можемо трудитися, працювати? Завдяки нашим воїнам-захисникам, які не пускають ворога сюди, а ми маємо кожен по можливості допомагати.
— Всенощної не буде? — цікавлюся, згадуючи події останніх років: карантин, потім вторгнення російського агресора, коли ми всі дізналися, що таке «комендантська година».
— Так. Це не страшно. Коли богослужіння починається вранці, як схід сонця, то і діти можуть прийти до храму, тому що в ніч дітей люди до храму зазвичай не беруть, шкодують будити. І старшим людям пенсійного віку, які вночі не можуть прийти, так легше. Тут, у Первомайську, ми ще всенощну не служили. Храм маленький, а нічна служба довга, надворі вночі навесні холодно, щоб там стояти. Зате рано стільки багато людей збирається!
— Повернемося до «кошиків». Великдень — це не прийти на посвяту кошика і наїстися паски. Якщо людина не приймає причастя, вона не є членом церкви?
— На жаль, поки що у Первомайську культура віросповідання саме в плані причастя досить низька. Однак вже до 100 людей є у нашій парафії, які систематично приходять, щоб прийняти причастя. Є й такі, хто кожної неділі причащаються, хтось — раз на місяць, є такі, що раз на рік.
Звісно, є й таке, досить грубе, порівняння: «свято кошика». Всі йдуть: «Ой покропіть мені, покропіть, ой, ще ви тут не докропили». А суть у молитві, а не у воді. Спільна наша молитва, щоб Бог благословив ці страви. І страви будуть тоді смачні, коли людина постувала. Чому ми освячуємо ті страви, які не можна було їсти протягом посту? Навіть смак їхній не такий, коли людина не їсть 50 днів яйця, сир, м’ясо. То коли вона споживає на Великдень, відчуває особливий смак. Ось не їжте цілу зиму свіжого огірка, а коли починає йти молодий — він такий смачний! Ми хочемо насититися ним. Так само і в цій їжі: не дозволялося, а коли дозволили, людина себе підготувала психологічно, психічно, морально, духовно. Основне, щоб все в міру було, бо можна так наїстися, що швидку викликати (сміється — авт.).
Купол храму
Приходьте на службу вчасно і не слухайте забобонів
— Поговоримо про забобони. Коли у кошики на освячення кладуть ножі, алкоголь.
— Це не треба. Є певні страви — м’ясні, молочні, яйця, хрін, сіль, паски само собою.
— Водичка?
— Не треба водичку. Є певні свята, коли за чином освячення святиться вода, водичка не освячується на Великдень. А вино, коньяки, горілки, все таке інше — не треба. Є такий вислів: «бабський типікон». (Типікон — книга зразків, збірник церковних приписів, — авт.). Хтось там сказав, вчилися, не вчилися — все знають. Приходиш, а тут достаток — хоч бери стіл заставляй, все є: і випити, і закусити, і погуляти.
— Шкаралупу від освячених яєць куди діти?
— Погано, коли купують наліпки з іконами Ісуса Христа, Божої Матері, а потім обдирають і кидають у сміття. Ліпше цього не робити. Тоді вже краще спалити, правда, не знаю, як це робити в умовах квартири. Якщо це сама шкаралупа від яйця, то вона природня, викинути в сміття — гріха немає.
— Ще один забобон. Стоїть на Великдень родина і хтось намагається між ними пройти.
— Я такого і не чув, — сміється священник. — Хоче пройти — то нехай іде. Це все забобони, вигадані людьми. Основне — щоб люди розуміли, що свята великодні починаються не з самого дня Великодня, а з тих подій, що наближають нас до цього Великого свята у Страсний тиждень. Якщо немає можливості йти у церкву, то щоб почитали вдома святе Євангеліє, страсті Христові. Послухали, адже зараз є можливість по телебаченню побачити. Коли людина відбуває ці події, то вона вмотивованіше ставиться до самого свята Великодня. І приходьте на службу вчасно, ви відчуєте радість, велике піднесення, побачите, як наповнюється храм людьми.
Розклад богослужінь буде такий:
- Вербна неділя — початок 8-8.30, після того освячення верби, хто принесе. А хто не принесе, то ми зазвичай приготовляємо, щоб роздати людям.
- Страсний четвер — о 16-й годині.
- П’ятниця — о 15-й годині вечірня з виносом плащаниці.
- Субота — 8-ма ранку, літургія.
- Неділя — початок о 6-й годині ранку.
Привітання священника Володимира Головчака з прийдешніми Великодніми святами
Раніше ми писали: 21 липня 2023 року у Первомайську на храм Святого Архистратига Божого Михаїла Православної Церкви України встановили купол, на який всім миром збирали кошти.
