6 квітня у Первомайську відбулася прем’єра вистави «Чекаючи на Ґодо» народного театру «Рефлекс і Я». Показали її на сцені Дитячо-юнацького центру національного відродження, причому нечисленні глядачі камерної вистави розташувалися просто на сцені.
Про що вистава «Чекаючи на Ґодо»?
Це яскравий зразок театру абсурду. П'єса написана ірландським письменником Семюелем Бекетом у далекому 1949 році. І з тих пір вона не втрачає прихильників, кожен із яких інтерпретує її смисл по-своєму. На сцені — два головних персонажі, які безкінечно й даремно чекають когось на ім'я Ґодо.
Режисерка театру Тетяна Гаврилюк
Перед прем’єрою для Гард.City подію прокоментувала режисерка Тетяна Гаврилюк:
«Сьогодні у нас прем‘єра камерної вистави за твором Семюеля Бекета «Чекаючи на Ґодо», театр абсурду. Ми взяли таку тему, тому що вважаємо, що вона зараз дуже актуальна, це наша Україна, наша сучасність. Ми побачили у цій п’єсі боротьбу — багато століть ми хочемо бути вільними, але, на жаль… Грають сьогодні Едуард Козачок, Анастасія Кіданова, Лілія Тарнавська, Нікіта Шкода. Є у нас і другий склад, у ньому грає Богдан Похалок, тобто, одна роль у нас розігрується».
А далі глядачі зайняли свої місця — і почалося. Близькість до акторів створює унікальну атмосферу зануреності у дію. Театр задіяв не лише слово, щоб донести до глядачів свою ідею, а й музику, звукові ефекти, гру світла та тіней. Все разом тримало увагу, хоча тривала вистава досить довго — майже 2 години. Іноді сценою пробігав смішок, але більшість часу глядачі були задумливими.
По закінченню питання: «Та коли ж прийде той Ґодо?» — нікуди не зникло, так і залишилося витати в повітрі.
Із цим запитанням журналістка і звернулася до виконавця однієї з головних ролей Едуарда Козачка відразу по завершенні спектаклю. «А пан Ґодо прийде?» — «Обов’язково прийде», — впевнено відповів актор
— Про що ця вистава? — допитуюсь далі, бо дуже хочу почути думку саме Едуарда.
— Ця вистава про пошуки та очікування щастя — це моя суб’єктивна думка, те, що я зараз можу сказати про це.
— Чи довго тривала підготовка? Адже вистава дуже емоційно насичена та довга.
— Вистава дуже важка. Титанічно важка, я б сказав. Готувалися з осені 2023-го і до сьогодні, більше, ніж півроку.
Додам, що вистава була благодійною: глядачі могли покласти свій внесок до банки. Зібрані кошти будуть відправлені на допомогу ЗСУ.
І ще одне: дорогою додому я все напівжартома, напівсерйозно допитувалася у свого чоловіка, з яким на прем’єрі ми були разом: «Слухай, так прийде Ґодо врешті-решт? Зможе продертися крізь агресію навіженого сусіда? Та кажи, я хочу знати!»
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
