Останній дощ, який пройшов цими днями, урвав терпець місцевим жителям вулиці Марії Раскової, що на Грензаводі, одному із найвіддаленіших районів Первомайська. Вони зателефонували в редакцію і попросили оприлюднити ситуацію. Журналістка Гард.City виїхала та поговорила з людьми.
Ями в метр та калюжі, що не обійти й не об’їхати. Це вулиця Марини Раскової. Місцеві кажуть, що ця дорога не бачила ремонту років з тридцять. Грейдером щорічно намагаються самотужки її підтримувати та користі від того ніякої. «Потрібен дренаж, — кажуть мешканці, — та кілька машин щебню». Тетяна Голубєва проживає тут усе своє свідоме життя. Розповідає, що скільки живе, стільки й пам’ятає цю проблему.
Мешканці: «Тут тридцять років дорога не робилася»
— Тут тридцять років дорога не робилася, — говорить Тетяна Голубєва. — Єдине, що своїми силами її прогортали, грейдера винаймали. В минулому році один раз нам дали грейдера безкоштовно, а то весь час за свої кошти робили. Хто здавав, хто не здавав. А тут уже й діти зі школи не можуть пройти, бо води до коліна. Ну, хіба ж це життя?
— Це така ситуація у вас, коли дощ іде? — цікавлюся.
— Із року в рік: після дощу, після снігу, — розповідає місцева жителька, — неможливо пройти. Тут створився своєрідний ківш через те, що немає дренажу, воді немає куди подітися. Вона мала б іти в балочку. Отут, бачите, попід хати утворився бортик, і ми власними силами по два рази на рік грейдером рівняємо, а воно все одно робиться ківш, бо воді немає куди діватися. Тут треба професійну техніку, професійну людину, яка б зробила порядок, бо амортизація транспорту дуже дорого обходиться на нинішній час. А діти, які ходять пішки цією дорогою, що до школи, що зі школи, то по коліна в болоті і мокрі. Сьогодні зранку (13 березня - авт.) тут було суцільне озеро. Воно вийшло з берегів і вже не знали, якими ямами йти.
— А коли темно, — вступає в розмову Наталія Фаренюк, — то це загалом страх і жах. Пройти дітям додому і людям на роботу і з роботи, і старим людям, практично неможливо. Дуже важко добиратися. Дуже тяжко пройти саме цей шматок. Діти мокрі йдуть. До школи ще не дійшли, а уже мокрі.
— Тут дуже багато машин проїздить, — продовжує Оксана Рудик, — і дітей багато ходить. Тут живуть люди, які хочуть, щоб не тільки в центрі все світилося і все робилося, а щоб щось було і тут. Такий чудовий куток і дуже хочеться, щоб допомогли і зробили.
— Десь дороги роблять, щось ремонтують, — продовжує Наталія Фаренюк. — Хай би привезли матеріал, який буде тримати все це болото. Бо було тут таке, що засипали і щебнем, і відсівом, то було дуже гарно. Потім так сталося, коли було дуже велике наводнення, прорвало у нас поля і звідти пішла сильна вода. Вона й вимила дорогу сильно, поробила такі страшні калюжі, які не дають ані дітям, ані дорослим пройти. Ми збиралися не один раз, але уже ніякий щебінь не допомагає. Тут уже не одна машина потрібна.
— Ви до когось зверталися з цією ситуацією? – цікавлюся.
Відповідає Ірина Панченко:
— Казала квартальна, що вона зверталася. І сьогодні я до неї телефонувала перед тим, як вам подзвонити, то вона сказала, що кудись дзвонила і їй відповіли, що приїдуть і подивляться. А коли це може бути — я не знаю. А ми живемо зараз і тут, і нам цю проблему треба вирішувати зараз і негайно.
— Зверталися до місцевого депутата, — говорить Наталія Фаренюк, — але вся допомога була, що прислали грейдера. Однак зараз грейдер не справляється. Тут має бути дренаж, а потім засипати нормально дорогу, щоб вона трималася бодай років з десять. Ніхто ж асфальту не просить. Бодай насипну.
— На роботу приходимо в болоті і мокрі, — бідкається Ірина Панченко, — а якщо дощ іде, то взагалі. А якщо машина проїде, то хоч за паркан стрибай. Це страшне, що робиться. Хіба це нормально, щоб так жити?
— Ми пригородні жителі і оце весь час страждаємо, — розповідає Лідія Климентова. — Оце прийдеш у город заталапаний, по коліна у грязюці. Діти в школу ідуть теж цим шляхом. І це вже не перший рік мучимося.
— До нас швидка не хоче їхати, — вступає в розмову ще одна жінка, — бо не може проїхати. Я викликала нещодавно чоловікові швидку, то знаю. Хоч бери та ту швидку піднімай. Таксі теж не хоче їхати, бо така дорога.
Сергій Баранов, водій:
— Ми тут щодня їздимо. Це не їзда, а справжні муки.
— Десь зверталися з цього приводу? — запитую.
— Я так розумію, що місцеві жителі зверталися. Я тут кожного дня проїжджаю, бо у мене тут син проживає, і я вожу його в школу. То ми користуємося цією дорогою. На жаль, не можемо використовувати ані мопед, ані велосипед, доводиться лише автівкою, тому що інших варіантів тут немає. Яма за ямою. Можливо, будуть у нас якісь кращі часи, бо дорога потрібна усім.
Їхати по цій дорозі, дійсно, страшнувато, бо ти не знаєш, що там під водою. Тож, коли сама тестувала цю вулицю, то намагалася бути максимально обережною. Бездоріжжя ще те! Та і актуальність проблеми очевидна.
По коментар звертаюся до начальника управління ЖКГ Первомайської міської ради.
Коментує Олександр Лисий: «Щодо того, що дана вулиця не бачила ремонту тридцять років, то це неправда»
— Ми знаємо цю ситуацію, але, на жаль, через фінансові проблеми в бюджеті нам не вдасться так швидко дорогу відремонтувати. При наявності коштів ми вийдемо і зробимо цю роботу. Але при тій кількості грошей, які у нас сьогодні є, то намагаємося відремонтувати після зимового періоду ямковість.
— Чи раніше входила ця дорога в перелік об’єктів, що підлягають ремонту?
— Ви маєте розуміти, що всі дороги, які не мають твердого покриття, постійно треба грейдерувати. Так не буває, що один раз прогрейдерували і вона буде стояти кілька років. Такого не буває. Такі дороги потребують постійного догляду. Підсипка та грейдерування, як правило, після сезонів, це після зими та восени перед зимою. Два рази на рік, як мінімум, треба тут працювати. Обіцяти, що це буде прямо зараз, ми не можемо. Якщо щось зміниться, то, звісно, ми все зробимо. Вона у нас в плані є, ми її бачили, буквально вчора ми розмовляли з квартальною. Тож все на контролі. А щодо того, що дана вулиця не бачила ремонту тридцять років, то це неправда. Ось переді мною документи, які свідчать про те, що буквально в минулому році восени проведено грейдерування, і не тільки по цій вулиці, а й по іншим. Є акти виконаних робіт, є фотофакти, тому люди лукавлять. Звісно, що зараз в таку погоду ми не зможемо нічого зробити. Треба, щоб все висохло. Тож за першої можливості, все буде виконано.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
