«Щоб протистояти російській дезінформації, самих креативу й емоцій уже не вистачить. Росіяни працюють системно й ефективно. Якщо ми не відповімо так само — успішні дії активістів і держави в перші два роки будуть змарновані», — пише Роман Вибрановський, голова правління Center for Human Capital.
Про витоки, розвиток та сучасність російської машини інформаційної пропаганди Роман Вибрановський пише в колонці на lb.ua. Наполегливо рекомендуємо прочитати всім! А нижче дамо кілька цікавих фрагментів, аби точно вас зацікавити.
«Іноді я дивуюся, як легко грати в ці ігри. Якби вони не мали свободи преси, нам довелося б її винайти для них» — це цитата, яку наводить дослідник історії дезінформації Томас Рід у книзі «Active Measures. The Secret History of Disinformation and Political Warfare» («Активні заходи. Секретна історія дезінформації та політичних воєн»). Вона належить першому керівникові відділу Д (дезінформація) КДБ Івану Агаянцу, і промовив він це наприкінці 50-х років минулого століття, після чергової успішної операції впливу.
Томас Рід зібрав у книзі найяскравіші й найефективніші приклади «активных мероприятий» за спогадами й архівними матеріалами.
Нині ми звемо це ІПСО, колись же росіяни робили «активные мероприятия»
У книзі десятки таких прикладів. Про те, як Москва розкачувала Європу й США. Платила бандитам, щоб вони плюндрували синагоги, підживлюючи імідж італійців і німців як «антисемітів». Зливала в пресу американські плани партизанської війни в Європі, додаючи вигадані історії про «можливість застосувати атомну бомбу проти Гамбурга». Результат — скандали між ФРН і США. За допомогою активістів розгортала в пресі істерію про те, ніби «американські пілоти можуть випадково скинути атомну бомбу, бо постійно втомлені». Або про те, як цинічно американці створюють «нейтронну бомбу», яка є «порушенням прав людини», — просування цієї технології Москві тоді вдалося зупинити.
Управління, яке здійснювало «активные мероприятия», до кінця СРСР було найбажанішим місцем роботи й кар’єри. Усі механізми й технології роботи відпрацювали в Німецькій Демократичній Республіці. Президент Росії починав кар’єру там, якщо пам’ятаєте. Ці історії були і є основою його «мислення».
Як із цим боротися?
Перше — це аналітика.
Із цим в Україні насправді все чудово: велика кількість громадських організацій, кілька державних структур дуже ефективно відстежують шаблони поведінки й задачі противника.
Друге — це канали донесення інформації.
Пояснення людям, що стоїть за пропагандистським шумом. З цим у нас не так добре, хоч не катастрофічно. Мова не про «Єдиний марафон» і «Суспільне». На щастя, в Україні добре працюють ефективніші канали: блогери, ютуб-канали, громадські активісти, які ефективно ведуть свої соцмережі.
Чого бракує — основного способу боротьби з впливом дезінформації.
Боротьба з причинами, а не наслідками сильно допоможе, і тоді «активные мероприятия» не досягнуть мети. Згадуємо минулу зиму: масована інформаційна кампанія проти енергетиків провалилася, бо всі бачили, як ті працюють. Підтверджено опитуванням центру Разумкова минулого тижня — більшість людей вважають, що влада впоралась із цим викликом.
Прикладами невдалих «активных мероприятий» Роман Вибрановський називає кібератаку на «Київстар» та останнє інтерв'ю Такера Карлсона з Володимиром Путіним.
У першому випадку йдеться про використання величезного ресурсу без якогось адекватного результату. Бо ж врешті фатальних наслідків для України ця атака не спричинила. А у другому випадку бункерний дід просто показав, який він маразматик, замість того, аби достукатися до потрібної цільової аудиторії. Він мав достукатись до консервативних американців, довести їм, що слід припинити підтримувати Україну. Але говорив не про їхні болі (ЛГБТ, аборти, міграційна політика тощо), а про Ярослава Мудрого та Богдана Хмельницького. Врешті що це було, не збагнув навіть пропагандист Карлсон. Цільова аудиторія і поготів.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
