У нас немає іншої перспективи, окрім Перемоги, для якої і заради якої ми всі живемо. Ця подія, хоч коли вона станеться, безперечно, буде найбільшою у житті кожного. І це слід усвідомлювати. Та поки ми наближаємо час перемоги, паралельно все ж намагаємося думати про цивільні справи. Сьогодні запитуємо у первомайців: яку проблему, на ваш погляд, треба вирішувати в першу чергу в громаді?

Олена Красіна, науковиця

— Найперше, що сьогодні треба вирішувати, — це бомбосховища в школах. Я вважаю, що на сьогодні це дуже гостра проблема. Тому що все таки в тих умовах, в яких знаходиться наше місто, діти можуть і мають право на очне навчання. За літо не змогли зробити бомбосховище в найбільшій, одній із трьох шкіл, яка має одинадцятирічне навчання! Як на мене, то це просто жах. Я вважаю, що діти мають право на повноцінне навчання. Ми просто бачимо результати цього віддаленого навчання, тому я думаю, що міська влада має зробити все, щоб діти могли навчатися очно.

Маргарита Швець, дружина полоненого

— Та нас у місті багато проблем, які треба вирішувати в першу чергу. Та найбільший акцент я би зробила на відношенні місцевої влади до жителів своєї громади, до участі у вирішенні проблем людей. Я би ще звернула увагу на комунальні послуги, особливо ті, які стосуються водопостачання. Це найперше, що зробили «некрасиво». А все інше, що стосується перейменування, чи подібне щось — не на часі, як кажуть. Я людина, яка дотична до війни не просто словами. У мене брат воює на передовій, чоловік у мене з перших днів поїхав боронити Маріуполь і потрапив у полон. І ми це, на жаль, переживаємо самостійно, нікому до цього діла немає. Так хочеться, щоб менше хлопців гинуло і більше поверталися живими, щоб менше отаких виставок було, як нині відкрилася в музеї. Треба сімдесят відсотків місцевого бюджету — щоб ішло на зброю. Ось що болить.

Юрій Петроченко, активіст

— Мені здається, що зараз не вистачає усім нам людяності, чемності, дружності. Це саме головне. Я не буду говорити про вирішення соціальних або ж побутових проблем, а ось не вистачає нам людяності та найголовніше — миру. Швидше б він прийшов. Бо це сьогодні найважливіше.

Ольга Волошина, волонтерка

— Найперше — це допомога ЗСУ. У нас іде війна. І це найглобальніша і найсерйозніша проблема. Наступне, на що б я звернула увагу, — це ціни на воду. Бо вони наразі непосильні для людей.

Лариса Качуровська, педагогиня

— У мене нетипова думка. Це, в першу чергу, проблема відповідальності самих членів громади. Не чекати, що щось зробить влада. Наприклад, викидати сміття в баки, а не поряд; не порушувати правила співжиття в громаді. І пам'ятати, що ми повинні допомагати тим, в чиїх руках наше життя.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися