Підвищена в’язкість крові – стан, котрий може стати причиною варикозного розширення вен, млявості та сонливості, а також підвищення тиску, інсульту чи інфаркту. Важливо вчасно діагностувати проблему та почати приймати препарати для розрідження крові. Їх повинен назначати лікар, адже самолікування може спричинити крововиливи.
Діагностика підвищеної в’язкості крові
Вказувати на підвищену в’язкість крові можуть наступні симптоми:
- відчуття сухості в роті;
- важкість в руках і ногах, оніміння біль та поколювання;
- загальна слабкість та пригнічений стан;
- сонливість і головний біль;
- поява вузлів на венах.
Для самостійної діагностики густини крові достатньо стиснути руку протягом 10 секунд, після чого відпустити її. Якщо колір з білого на звичайний змінюється швидко – вірогідність проблем мала.
За наявності симптомів підвищеної в’язкості, необхідно якомога швидше звернутися за медичною допомогою. Лікар дасть направлення на:
- загальний аналіз крові;
- коагулограму (дослідження процесу тромбоутворення).
Лише на підставі результатів обстеження лікар може призначити засоби для розрідження крові. Своєчасне лікування необхідне для нормалізації кровопостачання до органів та запобігання розвитку ускладнень.
Які ліки для розрідження крові вибрати
Розріджувальні препарати для крові лікар вибирає, спираючись на рівень густоти, стан пацієнта, а також на наявність тромбів. Розрізняють такі групи лікарських засобів:
- Фібринолітики – використовуються при гострих станах (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та інші захворювання, що загрожують життю). Вони розщеплюють фібрин і допомагають позбутися наявного тромбу. Введення засобів здійснюється лише медичним працівником в умовах стаціонару.
- Антикоагулянти – засоби, необхідні для пригнічення росту тромбів, що вже утворилися, а також для запобігання появи нових.
Антикоагулянти прямої дії – відрізняються швидким настанням ефекту. До них належать гепарин, який вводять лише в умовах стаціонару, та низькомолекулярний гепарин, введення якого можливе в амбулаторних умовах. Антикоагулянти непрямої дії блокують синтез вітаміну K, який сприяє згортанню крові. Вони є більш безпечними, проте ефект від використання настає значно повільніше.
Розповсюдженості набувають інгібітори активованих факторів згортання. Вони проявляють високу ефективність при пероральному вживанні, відрізняються меншою ймовірністю виникнення побічних дій. Їх використовують за тромбозу глибоких вен, неклапанної фібриляції передсердь та інших захворювань.
Під час використання препаратів для розрідження крові важливо постійно контролювати процес її згортання. За виникнення підвищеної кровоточивості необхідно в терміновому порядку звернутися за медичною допомогою.
