Знайомтеся: сьогодні ми завітали в гості до первомайської поетеси Наталії Терещенко. Пані Наталія розповіла журналістці Гард.City 10 цікавих фактів про себе та свою творчість.
«Є плани видати збірку для дітей: окрім казок, там будуть квести та розмальовки»
Пані Наталія пише про наше місто та наші краї: степові, річкові, сонячні. Самі лише назви віршів уже звучать, наче музика. «Магія Мигії», «Степові сни», «Вальс акацій». А хочете дізнатися, як це — «Бути Синюхою»? Читайте вірші, поринайте в їхню музику та романтику, адже наразі це саме те, чого потребує душа, щоби трохи відволіктися від новин та стресу, знову сповнитися сили та снаги, щоби рухатися вперед.
— Як ви почали писати вірші, коли, чи пам'ятаєте свій перший вірш?
— Перші римовані рядки у мене склалися в п’ятому класі, коли писала твір-опис весни. Мене саму така несподівана здатність до римування навіть дуже здивувала, а мою вчительку Ніну Костянтинівну — порадувала, вона навіть прочитала цей віршик вголос усьому класу. А мій перший вірш, який надрукувала місцева газета, називався «Запах осені», я його написала у 25 років.
— Скільки збірок видали та які?
— Усього я видала 3 поетичних збірки: «На крилах справдженого сну», 1996 рік, «Посмішка в стилі ретро», 2009 рік, «Сотворіння літа», 2009 рік.
Поетичні збірки Наталії Терещенко та збірка «Степове многоріччя»
— Який, на вашу думку, вірш найкращий?
— Сподіваюсь, що мій найкращий вірш ще попереду.
— Чи присвячуєте комусь свої вірші?
— Гарне питання! Дякую вам за нього. Вірші-посвяти були з самого початку мотиватором моєї творчості. Я писала їх моїм колегам, рідним, знайомим. Є також посвяти відомим митцям — Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Миколі Вінграновському, Ігору Павлюку, Олексі Різниківу, Богдану Бастюку, Лесі Романчук... На жаль, деякі вірші не збереглися. Саме посвятою був перший вірш, який підказав ідею створення циклу «Іменослов». Це вірші про імена, що стали основою моєї першої збірки.
— Хто з поетів є ідеалом, прикладом?
— Ідеалів чи прикладів для себе в поетичній сфері ніколи не намагалась знайти. Але є багато творів, якими зачаровуюсь. Є вчинки творчих людей, котрі викликають повагу й захоплення. Це, перш за все, митці з міцним вольовим стрижнем, які не підлаштували свою творчість під владні забаганки, не плазували перед жодною владою чи політичною силою.
— Що дає натхнення писати?
— Натхнення — річ така непередбачувана, котру важко пояснити, пов’язати з тими чи іншими обставинами, речами чи місцем перебування. Іноді глибокі, яскраві враження закарбовуються в пам’яті, а потім оживають, трансформуючись у вірші. А іноді навпаки, незначні на перший погляд деталі дають поштовх новому твору.
— Які маєте плани?
— Наразі у видавництві вже готовий макет моєї збірки для дітей «Чарівне коло». Це цікавий проєкт, який містить, окрім казочок про природу, тести на спостережливість, вірші-квести і розмальовки-квести. Збірка буде надрукована невеликим накладом. Користуючись нагодою, анонсую це видання і сподіваюся, що воно невдовзі буде доступне читачам.
«Захоплююся Самчиківським розписом, доглядаю за трояндами та фотографую»
— Чи є захоплення, крім поезії?
— Окрім поезії, захоплююсь Самчиківським розписом. Це самобутній вид мистецтва, походить з села Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області. Давню традицію відновили місцеві майстри. Звісно ж, мій рівень — аматорський, але, використовуючи елементи цієї техніки навіть на аматорському рівні, відчуваєш її благотворний вплив.
Мальовка. Самчиківський розпис
Крім самчиківки, мене приваблює догляд за трояндами, художнє фото.
«Найважче писати про війну»
— Які улюблені теми, про що легко писати, а про що складно?
— Мабуть, не буде несподіванкою моє одкровення, що найважче писати про війну. Перших 3 місяці я перебувала ніби в якомусь заціпенінні. Бо такого наглого жаху й горя світ ще не бачив. Але нам нема де подітися від цієї страшної реальності — маємо з цим не лише жити, а й знаходити фізичні й душевні ресурси, щоб цьому всьому якось протидіяти. У творчих людей є в руках така зброя, як слово. То вже — хто як може. Тож поступово з’явилися вірші, як крик душі, як протест, як оплакування загиблих і дяка героям. Зібравши коло однодумців, я запропонувала онлайн-проєкт «Бентежні вірші. Миколаївщина 2022». І у нас вийшло! Тепер це вже наша історія, проєкт можна переглянути в ютубі.
— З ким із сучасних поетів чи письменників бажали б піти на каву?
— Є багато цікавих сучасних поетів і поеток, з якими я б залюбки поспілкувалася за чашкою кави. Але пріоритет належав би моїм неймовірним віртуальним подругам — мисткиням з Тернополя, з якими мене пов’язує давня творча дружба.
Леся Романчук — письменниця, авторка багатьох збірок, романів, пісенної лірики, членкиня НСПУ, якій я завдячую виходом моєї другої збірки і передмовою до неї.
Марія Гуменюк — талановита поетеса, яка опікувалась виходом моєї третьої збірки у 2009 році в Тернополі. На початку війни, коли ворог окупував частину Миколаївської області, пані Марія, не вагаючись, зателефонувала мені і запропонувала усій моїй родині прихисток у Тернополі, над яким тоді ще не нависла загроза окупації. Мати таких друзів — велике щастя і привілей.
Довідка
Наталія Євгенівна Терещенко народилася у Первомайську. Навчалася у 4-й школі. Вищу освіту здобула у Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича, закінчивши з відзнакою факультет романо-германської філології.
Учасниця багатьох літературних конкурсів. У 2008 році здобула перше місце в конкурсі «Поетичні майстерні». Увійшла до п’ятірки переможців Всеукраїнського поетичного конкурсу «Подорожжю Чумацьким шляхом» що проходив у 2009 році. За підсумками конкурсу вийшла поетична збірка. Також у 2009-му пані Наталія здобула перемогу у конкурсі журналу «Дніпро» в номінації «Сучасна українська байка та гумореска».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
