Війна сильно впливає на психологічний стан суспільства: постійний стрес, невизначеність і втрата відчуття контролю над своїм майбутнім, горе та втрати, яких зазнало багато родин. Дослідження засвідчують, що негативні емоції часто перетворюються на нові епізоди гендерно зумовленого та домашнього насильства, якщо така модель поведінки вже є в сім’ї.
Зростає ймовірність насильства й у родинах, які втратили звичне коло спілкування. Наприклад, у випадках, коли вони переїхали до безпечнішого міста, і хтось із членів сім’ї стикається з домашнім насильством, вони не мають поряд близьких, друзів, родичів, до яких можна звернутися по допомогу, не мають місця, куди можна піти від кривдника.
Це стосується і сімей, які були змушені виїхати за кордон, де вони опиняються взагалі поза звичним порядком речей: серед нових законів, правил, культури, мовного середовища.
Економічні проблеми
Безробіття, як наслідок війни, створює та посилює економічну залежність і, відповідно, підвищує ризик насильства. Воно може з’являтися в сім’ях, де раніше таких проявів не було, а там, де воно вже стало звичним, епізоди можуть частішати та ставати більш небезпечними.
Підсилюється також економічне насильство між представниками різних поколінь. Найчастіше воно виникає між молодими людьми чи людьми середнього віку та літніми людьми. В умовах, коли велика кількість людей втратили роботу і, як наслідок, стабільне джерело доходу, а пенсії й інші соціальні виплати приходять регулярно, в агресорів з’являється бажання привласнити собі ці виплати та розпоряджатися ними на свій розсуд, часто позбавляючи разом із тим літніх людей життєво необхідних їм ліків, медичної допомоги, продуктів. З такою ж проблемою стикаються й люди з інвалідністю, які потребують стороннього догляду.
Воєнні чинники та насильство
Небезпечною є і кількість зброї, яка з’являється у країні внаслідок війни. Зрозуміла мета, з якою люди її зберігають удома, але доступна зброя значно погіршує прогноз випадків домашнього насильства. Наявність у будинку зброї — це один із негативних маркерів.
Зоною ризику також стають військовослужбовці, які повернулися з фронту. Вони можуть страждати від депресій, ПТСР та інших ментальних проблем і, якщо не матимуть доступу до якісної психологічної реабілітації, це може сприяти збільшенню випадків насильства.
ВПО — найвразливіша категорія
Ця категорія населення є більш вразливою з ряду причин. Зокрема, психоемоційних, економічних. Є соціально-побутові причини, коли люди, які звикли мешкати в більших приміщеннях, постійно перебувають гуртом в одній невеликій кімнаті.
Переміщені особи можуть не знати, куди звертатися по допомогу та які інструменти профілактики та протидії насильству є в громадах, де вони зараз перебувають. Імовірно, хтось не довіряє органам та інституціям у нових громадах, боїться, що до приїжджих ставитимуться упереджено, не нададуть допомоги та підтримки. Подекуди люди досі живуть у тимчасових притулках і не мають вільного доступу до мобільного зв’язку й інтернету. Постраждалі також можуть вважати, що зараз не час звертатися з питаннями гендерно зумовленого насильства, що поліція зайнята важливішими справами та проігнорує їхнє звернення.
Гендерно зумовлене насильство на окупованих територіях
Ситуація з насильством на тимчасово окупованих територіях, де ані потерпілі, ані українські правоохоронці не мають доступу до належної процедури документування та розслідування злочину, не є контрольованою. Варто врахувати, що навіть маючи зв'язок зі службами психологічної допомоги, постраждалі від насильства не можуть розраховувати на повноцінну підтримку через окупаційний режим.
Якщо насильство має місце у родині, слід його зупиняти. Це можливо навіть в окупації та у зоні бойових дій, проте тут доведеться залагоджувати конфлікт без допомоги правоохоронців. У кризових ситуаціях, якщо є телефонний зв’язок чи інтернет, можна звернутися до фахівця за телефонами «гарячої» лінії для постраждалих від домашнього насильства, і отримати психологічну допомогу та поради, як врегулювати і змінити ситуацію.
Наразі існує проблема, що багато постраждалих утримуються від звернень до правоохоронних органів чи соціальних служб. Дорікають собі: зараз у країні війна, а я шукаю підтримки від домашнього насильства! Тобто самі постраждалі нівелюють цю проблему. Але ми маємо пам’ятати, що Україна бореться з таким явищем, як насильство, не лише на теренах війни із зовнішнім ворогом, але й з будь-якими проявами насильства всередині нашої країни.
Інформаційний продукт підготовлено у межах співпраці UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID. Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Інноваційні соціальні рішення» або уряду США.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
