Прем'єра шостої серії фільму «Гард. Перервати російське забуття» відбулася 17 лютого 2023 року. В ній автор розповідає про гайдамацтво Бугогардівської паланки. Олександр Кучеренко (Обрій) планує присвятити темі гайдамаків кілька серій свого науково-історичного фільму.
Нагадаємо: щоб переконати земляків підтримати повернення історичної назви Гард місту Южноукраїнську, Олександр Кучеренко створив науково-популярний фільм «Гард. Перервати російське забуття». Прем’єра першої частини відбулася 21 листопада 2022 року.
Гард. Перервати російське забуття. Гайдамацтво Бугогардівської паланки
Гайдамаччина — це явище, яке впродовж усього XVIII століття наводило жах на три (!) імперії: Річ Посполиту, царську Росію, Османську імперію.
Над причинами й змістом Гайдамаччини історики досі кришать списи. Що це було? Прояв релігійних війн, міжетнічні зіткнення, соціальне розбійництво чи визвольне повстання, селянська «революція» або ж нова козацька війна?
У той час землі сучасної Миколаївщини були прикордонням одразу трьох вищезгаданих імперій.
Це спричинило особливі умови для утворення гайдамацького руху. Переслідувані поляками, росіянами, турками, гайдамаки розташовували свої осідки у найменш контрольованому владою терені — на «трикордонні», біля мигійських порогів південного Бугу та р. Громоклія, на території Бугогардівської паланки (в тому числі у Гарді), та на межі з Єдисаном. (Очаківський степ, Ханська Україна). Ці землі були недосяжними для Речі Посполитої та Росії, а ногайські орди не мали достатньо сил, щоб покінчити із гайдамаками.
Запорозький Кіш, намагаючись маневрувати між власною «сіромою» та волею Москви, переслідував гайдамаків, проте не надто ефективно. Можна констатувати факт існування у 1750-1760 роках потужного козацького осередку поза межами російського впливу та поза юрисдикцією Коша.
Найпомітнішими ватажками цієї «свавільної громади» після смерті гетьмана Пилипа Орлика (який і на еміграції був певним авторитетом для козацтва, опозиційного Москві) були Гнат Голий (1742-1748), Марко Мамай (1748-1750), Іван Чуприна (1751 — не раніше 1758), Семен Чортоус (близько 1760), Найда (1761-1763), Харко (1764-1765) та Йосип Шелест (1766-05.1768).
На терені Бугогардівської паланки впродовж десятиліть діяла Мигійсько-громоклійська «Анти-Січ», або ж «Гайдамацька Січ», яку побоювалась і з якою була вимушена рахуватися паланкова адміністрація.
На цих територіях також діяли легендарні гайдамацькі ватажки Сава Чалий, Максим Залізняк та інші.
Крім Мигійського острова та узбережжя р. Громоклії найбільш відомі гайдамацькі табори розташовувалися у Балацькій, Романковій, Вербовій балках, в урочищі Корабельному тощо. Гайдамаки діяли в долинах річок Кодими, Мертвих Вод, при урочищі р. Чичиклії. Відомо, що гайдамаки залишили по собі цілі села на Миколаївщині: Арбузинка, Братське, с. Іванівка, Висунськ, Ганнівка, Кам'яно-Костувате, Крива Пустош, Мостове, Лісове.
Цілеспрямовані об’єднані військові акції все ж досягли своєї мети — самочинні гайдамацькі Січі на території Бугогардівської паланки було викорінено. Впала Мигія — гайдамацький осередок на Бузі. Зруйнована була й так звана Громокліївська Січ.
Проте кінець гайдамацького руху ще не настав. Насувалася Коліївщина.
Очікуємо на продовження.
Раніше ми писали: у травні 2020 року виповниться 252 роки з початку Коліївщини. Ця тема у Первомайську викликала неабиякий інтерес ще два роки тому, коли планували встановити пам’ятний знак на «честь» екзекуції Максима Залізняка. Дякувати Богу, того не сталося і ми не стали «вшановувати» публічне знущання над славним гайдамакою. До речі, його — знущання на березі Південного Бугу — ніколи й не відбувалося.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
