Практично ми всі сьогодні опинилися заручниками блекауту, влаштованого російською федерацією. Єдине, що нас різнить, це те, як ми переживаємо ці непрості часи. Хтось впадає у відчай, хтось критикує владу та скаржиться, хтось дослухався до порад і завчасно закупив генератор, а хтось шукає прямо зараз шляхи подолання викликів і намагається самотужки стабілізувати ситуацію. Своїм досвідом наважилися поділитися педагоги Первомайської п’ятої гімназії. Тож як долають виклики сьогодення — в інтерв’ю з директоркою та завучем гімназії Наталією Коротковою та Любов’ю Степановою.
Для довідки: Наразі у Первомайську працюють за змішаною формою навчання всі гімназії та ліцеї, в яких обладнані укриття. Зокрема, це перша, третя, п’ята, сьома, дев’ята гімназії, одинадцята початкова школа, ліцеї «Престиж», «Лідер» та «Ерудит».
Запитання журналістки звучало так: «Сьогодні надважка ситуація в енергосистемі нашої країні. Не обійшла ця тема і наше місто. Безумовно, чи не найбільше відсутність світла позначається на освітянській галузі. Знаю, що сьогодні вам доводиться долати масу викликів. Як ви з цим справляєтеся і, власне, як виживаєте?»
Наталія Короткова, директорка гімназії №5: «Ми не зупиняємося, не зневірюємося. Ми шукаємо шляхи подолання цієї непростої ситуації»
— Ми змушені долати виклики. Завдячуючи бюджетним коштам, нам місцева влада обладнала дуже гарне укриття, за усіма нормативними вимогами. Придбали і вологоутримувачі, є у нас вентиляційна система і альтернативне освітлення, словом, укриття у нас дуже гарне. Ми навіть зробили місця для сидіння. Звичайно, якби не було такої ситуації з енергозабезпеченням у державі, було б набагато простіше, але ми долаємо ці виклики. На сьогоднішній день у школі запроваджена змішана форма навчання. Спочатку ми її бачили так: перші класи ходять постійно в школу, вчителі перших класів разом з батьками випрацювали собі такий алгоритм дій. Спочатку це було три дні офлайн, два дні дистанційна. А другі — дев’яті класи у школу ходять з 15 жовтня, ходили тиждень через тиждень. Чому так? Тому що укриття у нас розраховане на кількість учасників до трьохсот, а в школі навчається більше як 750 учнів. Тому ми не могли, звичайно, запустити в школу всіх. Це коли було світло, був і інтернет.
Потім, коли почалися сильні перебої з енергозабезпеченням, звичайно, ми всі розуміємо, що провести дистанційне навчання, коли немає ні світла, ні інтернету, неможливо. І багато хто з батьків переглянули своє рішення щодо форми навчання дітей і почали пускати дітей до школи. Сьогодні у нас ходить до школи майже триста дітей. Є такі класи, у яких вісімдесят відсотків учнів ходять, причому дозволили ми їм постійно ходити. Ми їх не ділимо на офлайн та онлайн-навчання.
Температура, звичайно, неналежна у школі. В середньому у нас в класах температура 10 градусів: оскільки вночі мало подається електрика, не встигають натопити школу, а у нас електроопалення. Система така: вночі гріється вода, за тарифом нічного режиму, вранці подається вода, насоси починають ганяти гарячу воду по системі. Звичайно, сьогодні це робити не можна через відсутність освітлення. Тому ми знайшли генератор, вчителі зібрали кошти власні, купили бензин і інженер теплової організації, яка нам подає енергію, приїхав і навчив наших працівників, як працювати з генератором. І сьогодні, 8 грудня, зранку ми мали запустити генератор. Але проблема в тому, що світла вночі подається дуже мало і вода в баках не встигає прогрітися. Сьогодні температура води була 32 градуси. Звичайно, поки вона обійде по всім батареям, то стане на 25 градусів, цього недостатньо. Втім, ми не зупиняємося, не зневірюємося. Ми шукаємо шляхи подолання цієї непростої ситуації.
Любов Степанова, заступниця директорки гімназії №5: «Ми дуже багато самі виконуємо усілякої роботи»
— Відкриттю закладу передувала велика кропітка робота. Ми провели анкетування серед батьків, тому що батьки — наші партнери і батьки — наші замовники. Ми провели анкетування, де вони висловили свою думку. Ми не примушували їх, тому що сьогодні реалії війни є реаліями. Потім ми налагодили дистанційне навчання. Ми протягом тижня облаштували усі кабінети до мережі інтернет: де за свої кошти, де батьки допомагали. Тобто, ми не сидимо на місці, ми не топаємо ніжками, щоб хтось нам щось робив. Ми дуже багато самі виконуємо усілякої роботи. Далі ми організували для всіх класів екскурсію до укриття, щоб для дітей воно не було шоком. Кожен класний керівник провів інструктаж. У нас працює постійно психологічна служба з дітьми. І у нас дуже багато дітей-переселенців. Ми також надаємо їм допомогу і тримаємо на контролі. Уміємо їх заспокоїти і влити у колектив. Вчителі паралельно проходять сертифікацію, курси НУШ, модулі, реєструються скрізь. Ми сьогодні ідемо в ногу з вимогами часу, єдине — нам не вистачає теплого режиму закладу. От уже і вчора просяться вчителі, там, де інклюзія. Ми проводимо усі координаційні ради. Діти іще просяться до школи, але немає світла, немає опалення.
Ми сьогодні телефонували до директора Первомайської філії АТ «Миколаївобленерго» Димешляєва. Розповіли ситуацію. Він вислухав нас і зрозумів, що ми не плачемося, а просимо три-чотири години світла, щоб можна було запуститися котельню. Бо у нас працівники уже в шість годин ранку на роботі і готові прогрівати, щоб ми зустрічали дітей уже в теплому приміщенні. Пообіцяв нам, що він візьме під особистий контроль подачу енергії. І ми уже самі будемо налагоджувати роботу генератора. А чи нам вдасться, побачимо.
— Сьогодні онлайн-навчання є?
— Змішана форма навчання зараз проходить дуже важко, тому що немає інтернету. От сьогодні проводилися уроки онлайн, вчора їх не було.
— Як це відбувається? В класах сидять діти офлайн, а інші — онлайн?
— Так, вітаємося і з тими дітьми, що онлайн, і з тими, що онлайн. Нам ще не вистачало техніки шкільної, то дуже багато вчителів принесли свої домашні ноутбуки, привезли свої комп’ютери, камери купили і встановили. Тобто, в кожному кабінеті є техніка, де вчитель проводить уроки, і десь відсотків 30 — це власна техніка педагогів.
«Ми сьогодні не плачемо, ми просимо нам піти назустріч і забезпечити нас енергією хоча б уночі, щоб можна було зранку запустити генератор»
Всю посильну роботу ми зробили. Ми дуже хочемо працювати і діти дуже хочуть навчатися. Вони дуже радіють спілкуванню. У нас в кабінеті організатора кіпа дітей, вони там складають плани, організовують заходи, ви б бачили їхні очі! Вони горять: вони і співають, і танцюють, ось тільки холодно дуже.
Ми сьогодні не плачемо, ми просимо нам піти назустріч і забезпечити нас енергією хоча б уночі, щоб можна було зранку запустити генератор. Вікна ми утеплили, все зробили, нам тільки трішечки тепла потрібно! Ми постійно на зв’язку з усіма, від кого залежить ситуація. Нас чують, з нами спілкуються, але результат який — то інша справа. Нам відповідають. Навіть заступник Кіма відгукнувся. Біля перших класів батьки чергують. Вони допомагають вчителям. Навіть в укритті ми працюємо, там і уроки проводяться! Ми готові і надалі витримувати труднощі, аби тільки результат!
— Дякую за досвід. Це приклад для інших, як сьогодні долати виклики!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
