Ворожити на Катерини — давня українська традиція. Народні повір'я свідчать, що свята Катерина допомагає дівчатам знайти свою любов. Тому цей день ще називають святом дівочої долі і ворожать на судженого. Чи збереглася ця традиція сьогодні — перевірили студентки Первомайського навчально наукового інституту НУК імені адмірала Макарова, завітавши до краєзнавчого музею.
Буде Перемога! Буде світло! Буде радість! І будуть щасливі люди!
Про ворожіння дівчата чули, читали, але самі уперше брали участь. Та ще й в такій таємничій атмосфері: без світла, при свічках, каганцях та в присутності хлопців. Час багато що змінив, тож довелося адаптуватися до нових умов сьогодення. Втім, обряд від того не став гіршим, навпаки — привабливішим та цікавішим.
Дівчата накинули на себе хустки, бо ж в Україні цього дня День хустки, посідали за старовинною лавкою в імпровізованій українській хаті та налаштувалися на обряд.
Господиня музею Олена Красіна, знана ворожбитка в музейному колі, розповіла дівчатам про обрядовість, особливості й способи ворожіння в Україні та про заступницю Катерину:
«Свята Катерина була заступницею незаміжніх дівчат та жінок, допомагала вагітним та в сімейному благополуччі, і при цьому вона сама ніколи не була заміжньою. Це була гарна освічена жінка із заможної родини, знала іноземні мови, жила вона в четвертому сторіччі до нашої ери. Це було великою дивиною і батьки ніяк не могли їй знайти достойну пару. І ось їй наснився сон, де вона побачила Матір Божу і маленького хлопчика. Маленьке дитятко протягувало до неї руки і вона зрозуміла, що тільки Ісус зможе бути її нареченим. Коли вона стала повнолітньою, знову їй наснився Ісус, який одягнув їй обручку. Коли вона вранці прокинулася, вона дійсно побачила обручку. Від того часу вона вважала себе нареченою Христа, але це були язичницькі часи, тож імператор зажадав мати її за дружину. Але, оскільки він був язичником, вона дала йому категоричну відмову. Також вона пропагувала християнство, дуже багатьох навернула до християнства, за що була покарана, посаджена в тюрму. Катували її, щоб вона зреклася Христа, але вона не скорилася. Після цього її стратили на площі, відрубавши голову. Тіло її було поховано, що цікаво — рани на її тілі зникли. Тому що їй Бог допомагав триматися. Вона зберегла вірність Христу, своєму нареченому, і з того часу дівчата звертаються до неї з проханням про гарну долю. Цей день вважають днем заміжніх дівчат, жінок. До речі, у Франції незаміжні дівчата цього дня одягали капелюшки з блакитними стрічками. І в цей день вони мали право залицятися до чоловіків, могли навіть поцілувати. Під час Другої світової війни, коли до Парижу увійшли війська англійські і це якраз був грудень місяць, і вийшли на вулиці катеренетки, як їх називали, і почали обнімати чоловіків, цілувати, то американцям дуже сподобалася цей звичай, а пуританські англійці були дуже здивовані і не зрозуміли, що це відбувається.
А у нас в цей день збиралися дівчата на дівочі вечорниці, на які хлопців не запрошували, тому що в цей день загадували свою долю. В цей вечір дівчата, які сподівалися на заміжжя в наступному році, намагалися дізнатися, чи буде те заміжжя, чи ні, чи будуть заручини, чи ні. І це був перший день ворожіння, потім був ще другий. І останні ворожіння були вже перед Різдвом, бо дівчата протягом року більше не ворожили. Тому саме сьогодні ми збираємося на ворожіння».
Цього разу використовували магію, пов’язану з виливанням воску та вогнем і водою, як символами чоловічого й жіночого начала. Аби вгадати, в який бік дівчина вийде заміж, наливали у миску воду, розбивали на дві половини горішок і, вийнявши зернятко, ставили в шкаралупу запалену свічечку та пускали той «човник» на воду посередині миски. То він плив в той бік, у який треба дівчині, то навпаки, а бувало, що й стоїть на місці. Дівчата пускали і два «човники» — на себе й на свого коханого, і, затаївши подих, стежили за ними. Вони то крутилися по колу, то в різні боки, а в кінці або сходилися, або розходилися і зупинялися.
Аж дух перехопило і від магії виливання воском. Тут не лише дівчата, а й хлопці побачили свої образи. Було цікаво, пізнавально, весело, таємниче та головне — з надією.
А ще ворожили на Перемогу. Бо ж бажання нині на всіх одне — Перемога, світло, радість. Ворожбитка напророкувала: буде Перемога! Буде світло! Буде радість! І будуть щасливі люди!
Носіть хустки — сьогодні це дуже модно!
А ще директорка музею розповіла про День хустки, який в Україні святкують з 2019 року.
«Сьогодні в Україні відзначається День хустки. Хустка — дуже важливий атрибут української жінки. Від початку це була не хустка, це був шматок полотна, який називався обрус. Певним чином його зав’язували, в кожному регіоні по-своєму. Хустка стала символом жіночої покори, відданості і мала різне призначення. Для прикладу, були повсякденні. Це шматок лляного полотна, яким зазвичай прикривали обличчя, особливо від сонця під час роботи на полі. Білолицими дівчата прагнули бути завжди, бо вважалися найгарнішими. Дівчата, зазвичай, хустки не носили, вони тільки накидали на плечі і коли заходили до церкви, тоді накривали голову хусткою. Навіть якщо хустка була на голові, то обов’язково з-під хустки мали бути видно чи вінок, чи стрічку, щоб всі бачили, що це незаміжня жінка. Вишивали ще спеціальну хустку, яку називали вельйон. Це та хустка, яку дівчина зав’язувала під час сватання на руку своєму судженому, якщо вона погоджувалася вийти за нього заміж. А потім цієї хусткою її покривали Ця хустка вишивалася чи сріблом, чи золотом і вона використовувалася під час офіційної церемонії. Далі хустка після заміжжя була невід’ємним атрибутом жінки, бо без хустки жінка не могла вийти на вулицю з неприкритою головою, то вважалося непристойним. І хустка в цьому плані була важливою. Тому наші українські модниці придумали тисячі варіантів, як можна зав’язати так, щоб і кучері було видно, і так, щоб гарно і пасувало. Дуже полюбляли червоні, зелені хустки, звичайно, чорна, але вона обов’язково мала яскраві кольори. З’явилися хустки не просто вишиті, а й печатні. Різновид їх дуже чисельний і кожна з них мала свій тип зав’язування. Сьогодні ми теж про це будемо говорити. Вона залишається у нашому гардеробі. Тому носіть хустки — сьогодні це дуже модно!»
Тепер студенти готуються до Дня Андрія, вивчатимуть обряд української Калити.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
