Ще в 90-х роках минулого століття автоспорт заявив про себе на Первомайщині. Професійні автоперегони у нас більшою мірою пов’язані з іменами Миколи Хоменка та Ігоря Ульяницького. Їхній славнозвісний екіпаж неодноразово ставав переможцем всеукраїнських та міжнародних змагань. Згодом вони ж стали ініціаторами проведення автоперегонів на батьківщині. З часом Микола Хоменко відкрив школу автоманеврування та запровадив традиції перегонів. Серед традиційних — і змагання до Дня автомобіліста. Сьогодні, в умовах війни, автогонщик не відмовився від ідеї проведення змагань. Єдине — змінилися пріоритети. Тепер першочерговим завданням є благодійна допомога ЗСУ, а далі уже автодрайв. Журналістка поспілкувалася з головою автоклубу «AMV-Драйв» Миколою Хоменком і розпитала, як змінилося його життя та життя автоклубу зараз.
Микола Хоменко, голова автоклубу «AMV-Драйв»: «Ми ще поганяємо, ми ще зустрінемося на ралійних доріжках!»
— Автоспорт у вашому житті. Це спочатку було хобі, згодом стало професією. Пригадайте, будь ласка, з чого почався ваш старт у автоспорті і як ви перейшли у професійну галузь?
— Сказати, що це професійна галузь, то я не вважаю себе таким вже професійним автоспортсменом, але моє захоплення, коли воно почалося ще у 1979 році, воно дійсно стало сенсом мого життя. Автоспорту нині віддаю багато сил, цікавлюся, брав участь і намагаюся передавати досвід, який є. В нинішніх умовах автоспорт не вмер, він існує, але трохи в іншій іпостасі, бо дуже багато членів зараз допомагають Збройним Силам: це і ремонт, і підготовка техніки, це допомога запчастинами і участь автоспортсменів в обороні нашої країни. Автоспорт не відійшов від життя країни, він переживає за її долю, і всі в один голос кажуть, що ще прийде час, буде наша перемога. Ми ще поганяємо, ми ще зустрінемося на ралійних доріжках.
— 24 лютого змінило життя абсолютно усіх українців, в тому числі і ваше. Ви пам’ятаєте, як ви почули про початок війни і що ви тоді подумали?
— Сказати, що це було очікувано, ні. Це було несподівано, відразу таке ставлення негативне, бо в росії дуже багато друзів-автоспортсменів і ніколи навіть і думки не мав, що таке станеться, але життя, як би там не було, триває. Війна війною, а життя продовжується, і автоспорт як був, так і є, не відійшов від життя країни, як був, так і всіма силами намагається допомагати нашим Збройним Силам, нашим захисникам і це відображується в різних іпостасях: хтось служить в ЗСУ, хтось працює в автосервісі, готує техніку. Багато є питань, які автоспортсмени допомагають вирішувати сьогодні.
— Від початку був шок, потім ви прийшли в себе, а потім ви почали діяти. Які були перші кроки?
— Шок пройшов дуже швидко, бо як для військової людини такі стресові ситуації для мене не новинка, тим паче автоспорт дуже допомагав вирішувати такі стресові ситуації. Але на початку нападу на нашу країну ми чим могли, тим і допомагали нашим ЗСУ. Це були одноразові акції, це були донати для волонтерів, якісь перекази коштів. І члени клубу не стояли осторонь. Більше того, члени клубу щомісячно сплачують членські внески в розмірі ста гривень. Чисто символічна сума, яка іде на підтримку матеріальної бази. Але наразі всі ці кошти ідуть на підтримку волонтерів, ми передаємо на ЗСУ, на обладнання, на необхідні речі. Осторонь ми не стоїмо.
— Знаю, що на початку війни ви ходили до військкомату. Що вам там сказали?
— Не на камеру буде сказано (сміється — авт.), але в мене уже такий вік, що я не підлягаю призову. Але я звертався до керівництва 36-ї бригади морської піхоти. Про неї трішки згодом, але вік бере своє. Сказали, щоб допомагав у тилу.
— Скільки років ви віддали службі?
— 24 роки і два місяці.
— В яких напрямках працювали?
— Напрямки були різні. Спершу це спецрозділ МВС, потім окремий 10 спецбат ГРУ, потім наша ракетна дивізія. Вже коли розсипався Союз, я приїхав сюди і захватив уже демонтаж нашої ракетної дивізії, про що жалкую по сьогоднішній день.
Автоспорт не вмер!
«Це не відповідь, це просто агонія загнаного в кут звіра, просто передсмертна агонія»
— Як би ви як військовий оцінили б ситуацію сьогоднішню. Я маю на увазі з кримським мостом та терактом потім на Україну?
— Я вам скажу так: ЗСУ роблять свою справу, потихеньку, але методично, грамотно, стрегічно, а «отвєтка», яка прийшла за кримський міст Це не відповідь, це просто агонія загнаного в кут звіра, просто передсмертна агонія. Ні на хвилину у мене немає сумнівів, що ми переможемо, в тому, що за нами буде Перемога і ми це дуже гарно відсвяткуємо, але не на одне покоління ця агресія вселила і в розум і в душі людей ненависть до своїх колишніх сусідів, яких уже й сусідами назвати важко.
— Ви говорили про те, що у вас багато друзів-автоспортсменів в росії. Ви з ними сьогодні спілкуєтеся?
— На жаль, ні, хоч я знаю, що вони, більшість із них категоричні і вони дуже засуджують цю агресію. Вони готові спілкуватися, готові приїздити на змагання, але сьогодні вони поставлені в такі рамки, що їх навіть на якісь міжнародні змагання не допускають.
— Допомога автоклубу ЗСУ велика. Знаю, що ви ще готували автівки і наразі теж готуєте?
— Звертаються військовослужбовці по ремонту автомобілів, ми допомагаємо. Намагаємося кошти не брати за свою роботу, а що стосується запчастин, то магазини нам роблять великі знижки. Таким чином допомагаємо.
— Це ви говорите про ваше СТО?
— Так.
«Першочергова задача – провести захід як благодійний на підтримку 36-ї окремої бригади»
— Знаю, що зовсім скоро у Первомайську відбудуться змагання. До Дня автомобіліста ваш клуб готує автоперегони. Що це будуть за змагання? В який спосіб ви плануєте їх провести і загалом хто має бути присутнім?
— Загалом, це у нас уже стає традиційним. Війна нам завадила провести жіночі змагання «Капризулька», але, дякувати богу, є можливість провести до Дня автомобіліста. Але це другорядна наша задача.
— Що планується?
—По-перше, взяти участь у цих змаганнях може будь-хто при бажанні і при наявності автівки. Треба пройти реєстрацію, заплатити мінімальний внесок. Він буде спрямований на підтримку 36-ї бригади. Далі отримати схемку, відповідно номера чекати своєї участі для старту. Ми запрошуємо усіх бажаючих, запрошуємо і глядачів. Готуємо зараз майданчик. Десь на вісімдесят відсотків він уже готовий. Щоб було комфортно і учасникам, і глядачам, щоб вони могли комфортно спостерігати за змаганнями. Забезпечимо і гостей, і учасників і кавою, і чаєм, може, якісь смаколики. Але в основному все це направлено на те, щоб зібрати кошти для 36-ї бригади.
— До учасників змагань будуть якісь особливі вимоги?
— Особливих вимог немає ніяких. Всі учасники змагань рівні, єдине — автівки будуть розділені на передньопривідні, задньопривідні та повнопривідні. Кожен буде виступати в своєму класі, і в кожній номінації будуть свої переможці. Перше, друге та третє місце в кожному класі. Абсолютного переможця ми не будемо виводити. Для цього потрібно провести декілька етапів, щоб був абсолютний переможець. Як в минулому році ми робили.
— Чи є вже певні учасники?
— Є учасники, є, вже дуже багато дзвінків, бо ми уже давали оголошення і листівочки роздруковували. Є уже безліч дзвінків. Люди цікавляться. Вже є зареєстровані учасники. 12 осіб погодилися взяти участь у цих змаганнях, але думаю, що учасників буде набагато більше.
— Розкажіть про змагальну трасу.
— Вона уже практично готова — з фішками, основними фігурками і найголовніше — є схема. Та її ніхто не побачить до початку змагань. Окрім усього, траса в цьому році незвична і дуже наближена до реальних умов життя. Скажемо так, що навіть учасники, які уже брали участь у наших змаганнях з автоманеврування, такої доріжки не бачили і не знають. З чим це пов’язано? Я намагався змоделювати схему проходження, щоб виникала різноманітна дорожня ситуація, яка трапляється в повсякденному житті при експлуатації транспортного засобу за містом чи в місті. Тут все, що завгодно, на будь-який смак, на будь-який колір, хто як зможе їхати, тому швидкості великої тут не буде. Треба просто бути уважним, орієнтуватися і швидко ухвалювати рішення. Якась доля секунди, як правило, рятує людське життя, і на майданчику є можливість не тільки позмагатися, а й вдосконалити свої водійські навички. Це начебто тренування. Тому ось таким чином. Схемку по майданчику ви бачите, але власне схеми ніхто не буде знати до 29 числа.
— Зараз ми не можемо пройтися і подивитися?
— В учасників буде 50 хвилин пішохідного проходження для ознайомлення зі схемою. Це буде в день проведення змагань. До дати проведення змагань майданчик закритий. Ніяких тренувань, ніяких заїздів не буде. Всі в однакових умовах.
— В екстремальних?
— Можна і так сказати. Це все залежить від того, наскільки людина зможе зорієнтуватися, тому що на дорозі ситуація змінюється щосекунди, і ті, хто знаходиться за кермом, знають: рішення іноді доводиться ухвалювати миттєво.
— Наостанок, що б ви побажали усім українцям, первомайцям та і усім людям?
— Терпіння, тихого мирного неба, швидшої перемоги!
Від авторки: наостанок я таки проїхалася трасою, бо теж нерівно дихаю до автоспорту і здавна маю водійські навички. Скажу так: отримала масу задоволення! Обов’язково прийду на змагання і задоначу гроші на Збройні Сили України.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
