На восьмий місяць великої війни студенти та викладачі Первомайського ННІ НУК імені адмірала Макарова поступово адаптуються до нових умов. Дехто намагається повернути старі звички, хтось починає будувати нові, а хтось вибудовує стратегію своєї поведінки. Спорт виявився для багатьох рятувальним колом не лише щоб відволікатись, а і справлятись з емоціями та відновлювати форму.
Журналістка поспілкувалась з первомайським тренером та викладачем фізкультури Миколою Флакеєм про нове значення фізкультури в умовах війни, способи повернення до занять та співзалежність спорту та інших джерел людського ресурсу.
«Спорт нам може дати багато ресурсу»
— Сьогодні спорт став не лише частиною здорового способу життя, а засобом порятунку від стресу, з яким ми живемо весь цей період. Як ще може спорт допомогти нам?
— Скажу так: нам довелося пережити важкий період адаптації до нового життя. Спочатку зовсім не хотілося нічого робити. Здавалося, який спорт, коли скрізь горе та біда? Ми кинулися з головою у волонтерські справи. Згодом зрозуміли, що кожен на своєму місці може принести більше користі. Я викладач фізкультури і достеменно знаю, що спорт нам може дати багато ресурсу, але для того, щоб ним займатися, потрібен стартовий запас енергії. У зв’язку з війною багато хто закинув заняття спортом. Студенти загалом підзабули, що є фізкультура. Тому ми спробували відновити їхні спортивні навички. Наразі запрошуємо до тренажерної зали, де якусь годинку студенти можуть приділити своєму фізичному відновленню. Рекомендуємо вправи, які допомагають подолати страхи та адаптуватися до нового життя. У нас багато першокурсників у цьому році, тому доводиться багато працювати ще й в цьому напрямку.
— Чи тренування допомагають у боротьбі зі стресом?
— Не скажу саме про воєнний стрес, бо він в принципі ще мало досліджений, але достеменно знаю, що фізична активність під час авралів на роботі, надзвичайних ситуацій у сім’ї, проблем у стосунках та інших допомагає пережити ситуацію з кращим фізичним та психічним здоров’ям.
— Кажуть, що спорт нас робить щасливішими?
— В цьому немає сумніву, бо ж тренування сприяють утворенню ендорфінів (хімічні речовини, що виділяються нашим мозком). Чим більше ендорфінів, тим щасливішими почуваються люди, до того ж ендорфіни діють як природне знеболювальне. Скажу більше: біг та заняття на свіжому повітрі сприяють також виділенню серотоніну — нейромедіатору, який часто називають «гормоном щастя». А загалом будь-які заняття спортом корисні: йога, чи тренування на біговій доріжці, або силові у спортзалі. До речі, ми маємо можливість проводити заняття і на стадіоні, і в тренажерній залі — і це важливо. Студенти можуть обирати собі варіант до душі.
«Просто одягни кросівки і вийди на вулицю»
— Як тренуватися під час війни?
— Як і до війни. Просто одягти кросівки і вийти на вулицю, спортивний майданчик або повернутися до спортзалу, як кажуть, дати м’язам згадати забуті відчуття. Єдине: якщо ви відновлюєте заняття чи регулярні тренування, рекомендую вам знизити робочу вагу, щоб не страждали ваші м’язи від крепатури. А ще обережно плануйте збільшення темпу, кілометражу або робочої ваги на силових тренуваннях. Не зайвим буде згадати про режим дня. Напрацюйте його в цей час самостійно, так, щоб організм звик прокидатися в один і той же час і лягати спати теж приблизно в один час. Пропишіть собі план тренувань, де головною метою буде регулярність. Нехай тренування будуть недовгими, але регулярними. Не забувайте про правила безпеки. Вони важливі в будь-який час, а в режимі воєнного стану й поготів. До речі, у нас в інституті є укриття, де під час тривоги можна сховатися. І наостанок: мисліть позитивно, частіше посміхайтеся і робіть із задоволенням те, що ви собі напланували.
— Як щодо спортивних традицій в інституті?
— Тут важко щось обіцяти. Ми мали гарну традицію спортивної спартакіади навесні, але не знаю, чи в цьому навчальному році вдасться її відновити. Будемо сподіватися на краще, безумовно. А щодо футбольних, волейбольних змагань, тут дещо простіше. Ми і сьогодні збираємося, проводимо перегони. Студентам це дуже подобається. Зрозуміло, що ми зараз не виїжджаємо в інші регіони на змагання, але це не страшно. Дух суперництва ми самі породжуємо на футбольному полі. Вірю, що зовсім скоро ми повернемося до звичайного нашого життя, а поки усім бажаю терпіння і пам’ятати, що здоровий дух може бути тільки в здоровому тілі.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
