Повномасштабна війна в Україні торкнулась абсолютно всіх сфер життєзабезпечення, чи не найголовнішою з яких є аграрний сектор. Процес посіву, збору, зберігання та реалізації продукції супроводжуються ризиками, небаченими за всю історію незалежності України. Як цьогоріч виживають великі та малі фермерські господарства, розповіла Оксана Лукіянчук голова фермерського господарства «Клаптик степу».
Фото: з особистого архіву Оксани Лукіянчук
«Гарантій прибутковості немає — немає кредитування»
— Якщо порівнювати цей рік з минулими: з чим цьогоріч зіткнулись фермери, з якими викликами?
— Якщо у нас, в Первомайському районі, де немає бойових дій, ситуація складна, то що вже говорити про території, де люди працюють на полях, які заміновані і під обстрілами? Для всіх регіонів ситуація критична по-своєму. Мені цього року шкода всіх аграріїв через те, що оборотних коштів у них немає. Їм потрібно якось заплатити орендну плату, податки, закупити оборотні засоби: насіння, засоби захисту та добрива. Добриво — це велика купа грошей, котру треба «закопати» в землю, аби щось виросло. Я цьогоріч під посів пшениці використовувала добриво амофос.
Ціна за тонну амофосу — 50 тисяч гривень. Ціна за тонну пшениці — 5 тисяч гривень. Потрібно 9-10 тонн пшениці здати, аби купити тону добрива. Це просто не вкладається в голові.
Довідка: амофос (скорочено від амоній та фосфор) — складне добриво, що застосовується як ефективне джерело нітрогену та фосфору для рослин.
— Тобто на сьогодні це збитковий процес?
— Ринок добрив у 2022 році впав на 70%. Тобто на сьогодні, в порівнянні з попереднім роком, в Україні добрив стало менше на 70 відсотків.
— Як власники господарств виходять із ситуації, що склалась?
— Багато хто працював за більш-менш адекватних технологій і вони розуміють, що озимину можна посіяти без добрив. Але навесні ти не обійдешся без азоту. Тому, що азот — основний формуючий врожай елемент. Ті, хто давно займаються озимими, розуміють, що за мінімальних затрат ще якось можна посіяти. Так що хтось буде робити все, скажімо так, «на мінімалках», багато хто взагалі буде сіяти без добрив.
— Чого чекати навесні?
— Це буде ще один виклик. Багато фермерів недоотримають прибутків. А всі компанії, котрі завозять сюди «оборотку» — насіння, засоби захисту — продають свою продукцію за новим курсом. Долар вже не 27, як було, а значно вище, тож і дистриб'ютори ставитимуть ціни, до яких далеко не всі будуть готові. На деякі препарати ціна вже злетіла вдвічі. Фермерам буде складно, тому що не буде кредитування, оскільки гарантій прибутковості ніяких немає. Крім того їм з чогось потрібно заплатити людям, чиї землі в користуванні господарства, а прибутків немає. Гроші дорожчають і їх немає. Господарства будуть виживати за рахунок того, що в них є, а в декого взагалі нічого немає. Для фермерів, які зараз з розумом не порахують гроші, наступний рік може бути останнім.
Адже у фермерів відповідальність не тільки перед собою — посіяти-зібрати. Ще є люди, яким потрібно щороку виплачувати орендну плату. Земля ж здебільшого орендована.
На території Синюхобрідської громади, де я зараз зареєстрована і де працює моє господарство, у мене найбільша орендна плата. Але в мене поки що тільки декілька пайовиків, оскільки господарство молоде. Висока орендна плата для пайовиків — це плюс. Для мене, як для людини, яка ще недоотримує прибутки — це мінус, це велика стаття затрат. Але, оскільки я маю на меті створення великого господарства, я йду своїм шляхом.
А от в деяких господарствах, де було багато пайовиків, рахувати можуть і так: наприклад, орендна плата 5 000 гривень за гектар. За 10 гектарів вони повинні сплатити 50 000 гривень. Але фермери це починають перераховувати відповідно до своєї ситуації з врожаєм і виходить, що людям вони дають в два рази менше грошей. Деякі пайовики входять в становище, а хтось, звісно ж, незадоволений.
— Більше тих, хто розуміє? Чи коли-як?
— Наприклад, ти живеш в селі. В тебе немає інших надходжень коштів, окрім як з паїв. Ти розраховуєш, що в такий-то період ти можеш розраховувати на ці гроші: щось внукам даси, щось відкладеш на свої потреби. А тобі кажуть, що тих грошей, що були, вже немає. Хочеш — бери готівкою, хочеш — зерном. В загальному це все складно охарактеризувати. Треба дивитись конкретно по кожному.
— Які твої стосунки з пайовиками?
— Я відповідально підходжу до взаємодії з людьми. І, знову ж таки, в мене найвища орендна плата. А от є такі господарства, які могли б заплатити людям, але не платять. Для мене в такій ситуації є свої плюси. Адже ті люди, які незадоволені і яких, скажімо так, фермери трохи ображали, можуть змінити свого орендодавця і я буду вдячна, якщо вони прийдуть до мене.
«Перші договори я занесла до землевпорядника 22 лютого»
— Як давно працює ваше господарство? Коли зареєструвались?
— Перед Новим роком я зареєструвала фермерське господарство. Це йому скоро буде один рік. А перші договори я занесла до землевпорядника 22 лютого. Тобто, за два дні до війни.
— І як працюється в такий надскладний рік? Скільки гектарів у твоєму користуванні?
— Поки що 41 гектар. В порівнянні з іншими ФГ це небагато.
— Але і з ними вистачає роботи, так?
— Звісно. Вистачає і роботи, і проблем. Вигідно працювати на сьогодні, починаючи від 100-150 гектар. Це та площа, з якою ти можеш виходити в плюс. Дякуючи тому, що у мене за спиною є компанії, які можуть допомогти мені перекрити ряд інвестицій у фермерське господарство, я можу йти вперед.
— Що вирощуєте ви?
— Соняшник. На сьогодні, в негоду, якщо їхати від Первомайська дорогою, наприклад до Києва, то комбайнів у полях ти не побачиш. Дощі. Така погодна ситуація не дає змоги зібрати врожай.
— Скільки соняшник може простояти в полі незібраним?
— З кожним днем такого простою якість соняшника гіршає. Через те, що зменшується олійність, він набирає кислотність і тоді, аби зробити якісну олію, тобі потрібно буде знайти десь сухий соняшник. Чим менші показники якості сировини, тим менше зернотрейдер тобі за неї заплатить. Тож погодні умови суттєво впливають на якість врожаю. Соняшник — культура олійна і псується вона дуже швидко. А ще й до всього його їдять горобці. Є такі гібриди соняшника, що коли він «зачекався» на збір, то просто сам осипається від вітру.
Є багато одноосібників, які здавали врожай одразу з поля. Цьогоріч вони збували в середньому, наприклад, по 4 тонни зернових по ціні 3000 за тонну. Мені шкода цих фермерів. Вони навіть не вийшли в нуль. Але буває так, що треба швидко реалізувати врожай через відсутність складів, наприклад. Такі ситуації бувають у дрібних господарств. Хто зберіг свій врожай, той розуміє, що він гроші вклав, а зерно в нього ще у сховищі, гроші не обернулись. Він чекає ціни, за якою можна здати. Наприклад, в нього ще є якісь гроші в обороті від попередніх років. Але за цей рік всі підуть в мінус. Як по соняшнику, так і по кукурудзі. До речі, якщо порахувати врожай соняшника в нашому регіоні, то в середньому ця культура на 2 тонни з гектара може вийти. В нашому районі середня ціна за тонну соняшника — 15 тисяч гривень. За інформацією моїх знайомих, які займаються трейдингом, — завезти тонну соняшника в порт коштує 1000 гривень. Плюс ускладнена логістика, машина може довго простояти в очікуванні вивантаження, вантаж може зіпріти. Тож навіть на цій культурі фермери цього року не зароблять. Треба затягувати поясочки і за мінімальних технологій заходити в наступний рік. Хто має якісь оборотні кошти, той ще зможе якось закупити залишки насіння, засобів захисту. Цей рік був складний, а наступний буде в рази важчий. Тому що до тих проблем, що були, додадуться ще й ті, що з'являться потім.
— Олія здорожчає?
— По факту повинна здорожчати. В світі дефіцит олії. Взагалі скрізь є гарна ціна і на олію, і на зернові. Немає ціни в Україні через бойові дії. Наші хлопці, які встигли сертифікуватися, укласти договори з якимись європейськими країнами і вивезли врожай, — тим ще якось пощастило. А тим паче, що зараз в Україні також дефіцит фур для транспортування сировини.
— Транспортування на великі відстані — це ж і певні ризики, так?
— Звісно. У нас були знайомі, які везли зерно в Румунії через Дунай. Вони два тижні туди добирались і за цей час зерно зіпріло. Ледве здали його там фуражом. Сказали, що вийшли в мінус.
А врожай є. Ще в нас соя буде і кукурудза.
Яка користь з врожаю, що просто лежить у тебе в сховищах? Треба ж навколо нього крутитись, аби ніхто в зерні не завівся, щоб це все не зіпсувалось. А по факту — тобі треба за щось сіятись, купити пальне, запчастини до техніки. Статті витрат не змінилися, тільки збільшилися. Зараз від держави є субсидії для фінансування малого фермерського бізнесу. Малі підприємства можуть отримати 3 100 гривень на гектар. Це стосується господарств, в яких від одного і до 120 гектар, можуть претендувати на таку допомогу від держави. Минулого тижня ми також подали заявку на таку субсидію.
Є багато полів, з яких просто неможливо нічого зараз зібрати через обстріли. Є такі, де міни. Хлопці розміновують, потім збирають врожай. В таких регіонах насправді складно все. А у нас поки не стріляють, можна працювати. І працювати треба через те, що аграрна сфера — це та жилка, яка тримала, тримає і триматиме Україну. Її потрібно тільки розвивати. Бажаю всім аграріям працювати, тримати аграрний фронт і продовольчу безпеку України!
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
