Професійний футболіст, який по-справжньому знайшов себе у роботі з дітьми. Волонтер, хто з перших днів війни не припиняє допомагати всім, чим може. І нарешті, корінний первомаєць, що прагне бути корисним перш за все у рідному місті. Сергій Федорченко розповів нам, як виникла ідея відкрити філію школи «Торпедо» у Первомайську і чому це для нього нині одне з найважливіших і одночасно найприємніших завдань.
Ця історія починається не зовсім з футболу, а з волонтерства. Коли Сергій разом із колегою дізнались, що в Первомайську є багато переселенців, почали доставляти до міста гуманітарні вантажі. Дитячі гігієнічні засоби, памперси, дитяче харчування. І ось коли 10 чи 15 гуманітарних рейсів були позаду, Сергій збагнув, що дітей стає все більше і більше. А потреба в правильному дозвіллі зростає. Знаю Сергія дуже багато років, відтоді, коли він сам робив перші кроки у футболі. Тому завжди було неймовірно приємно спостерігати за спортивними його здобутками. А ще більше, коли він став дитячим тренером. І кожне фото в інстаграмі, на якому отой здоровий лисий «Федя», який наводив жах одним своїм виглядом на суперників, тепер обліплений усміхненими задоволеними дітлахами.
Від ідеї до набору груп
— Отже, побачили в Первомайську багато дітей, вирішили їх чимось зайняти. Точніше, футболом. Що було далі?
— Тоді ми поговорили з президентом клубу «Торпедо» Ігорем Барським. Сказали, що дітей все більше, і треба, аби вони були чимось зайняті. І що доцільно було би відкрити філію у Первомайську. Тим більше, що в Миколаєві нашу базу розбомбили, і в стадіон влучили. А бренд «Торпедо» добре знаний, треба продовжувати працювати, бажання є, бачення шляхів розвитку цього є.
— Як відреагував Ігор Барський?
— Ми спершу озвучили ідею, тоді взяли два тижні паузи, аби обдумати це все. А потім він схвально відгукнувся. Бо ми маємо весь інвентар необхідний, він, на щастя, під час обстрілів вцілів. Тому коли президент побачив, що це все цілком реально і є бажання, то він погодився з цією ініціативою. Ми вже все необхідне для занять привезли в Первомайськ, можна сказати, повністю підготувались.
На місці все вдалось організувати легко
— Як шукали місце проведення тут?
— Ми провели перемовини з директором Первомайського навчально-наукового інституту НУК ім. адмірала Макарова. Він пішов нам назустріч, бо розуміє, що це інвестиції в розвиток спорту. Тому ми дійшли згоди, що заняття будуть проводитись на майданчику інституту.
— Хто буде тренувати у Первомайську?
— Поки що це буду лише я один. Бо наші тренери з Миколаєва виїхали, хтось іншу роботу важливу зараз робить. Тому наразі це буду я. Але по мірі збільшення кількості дітей у групах буду залучати ще тренерів. Я вже провів попередні перемовини з двома молодими тренерами, яких дуже хотів би бачити на цій роботі. Поки не буду називати імен і відкривати подробиць. Але попередні домовленості є, щойно буде потреба, я цих людей залучатиму до тренувальної роботи.
— Заняття проводитимуться безкоштовно чи на платній основі?
— Заняття будуть платні. Для наймолодших хлопчаків 2017-2019 років народження вартість складатиме 700 гривень на місяць, при цьому вони матимуть 3 тренування на тиждень, тобто 12 тренувань на місяць сумарно. А для старших дітей 2011-2016 років народження вартість складе 500 гривень на місяць, з аналогічним об'ємом навантажень на початках, а згодом ми побачимо залежно від фізичних кондицій дітей. І будемо збільшувати до 4 чи 5 тренувань на тиждень. Але треба розуміти, що усі гроші йтимуть на супутні витрати, оренда майданчика і таке інше. Розрахунок складено так, аби ми просто в нуль виходили. Це абсолютно не бізнесова історія, не про заробляння грошей.
Вихованці їдуть за тренером
— Скільки є вже дітей, які бажають займатися?
— Точної цифри поки не назву, це буде зрозуміло вже коли сформуємо групи. Але за ці дні, відколи ми оголосили набір, зі мною сконтактували близько 50 батьків, діти яких хочуть займатися. Лише за вчора близько 20 дзвінків надійшло після новини-оголошення на вашому сайті. Я приємно здивований.
— З-поміж тих, хто хоче займатись, переважно місцеві чи переселенці?
— Поки важко сказати, знову ж таки, ми це з'ясуємо вже, коли зустрінемось з батьками та дітьми. На 23 та 24 липня ми запланували спільну зустріч. Але можу сказати, що багато звертаються, бо знають нашу школу, чули і розуміють, який це рівень підготовки і вимог.
— А є власні вихованці з Миколаєва, які евакуювались, в цьому числі?
— Так, є. Один мій вихованець 2011 року народження. Спілкувався з його мамою через центр для вимушених переселенців. Знаю, що їхня родина в місті. Дуже чекаю його на тренування і радий, що він тут і в нього все гаразд. А крім того, є в Южноукраїнську наш вихованець наймолодший, 2019 року народження. Ми з мамою теж розмовляли, вона коли дізналась, що тут відкривається група, висловила дуже сильне бажання, аби син займався. Навіть хоче спробувати набрати ще кілька хлопчаків його віку і вони будуть шукати можливість їздити до Первомайська на тренування спільно хоча би двічі на тиждень. Я цьому теж дуже радий. Це значить, діти тягнуться до футболу, хочуть, а отже, наша робота недаремна.
— А як взагалі працювати з дітьми? Порівняно з дорослим футболом.
— Бажання працювати з дітьми в мене було завжди. І ще в юності півроку тренував дитячу групу. Спробував, сподобалось. І от останні півтора року працюю у школі «Торпедо». І от вірите, це не робота для мене. Не просто робота. Це кайф, просто суцільне задоволення. Таке враження, що відпочиваю на цій роботі. Відчув, що дійсно знайшов оте от «своє», про яке всі мріють.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
