За його плечима чемпіонство всесоюзного масштабу, кілька професійних клубів та сотні юних вихованців Первомайської ДЮСШ. І що головне — список вихованців постійно поповнюється і зараз. 30 червня 2022 року талановитий тренер і прекрасна людина Іван Іванович Мілько святкує свій 60-річний ювілей.
Початок футбольної династії
Спорт — штука складна. І справа тут не лише у надмірних фізичних навантаженнях, стертих ногах/руках на тренуваннях, тоннах поту і крові на шляху до перемог. Особливо тонка і складна в організаційному та емоційному плані структура — те, що залишається поза увагою зазвичай. «Спортивна кухня». Коли взаємодія тренера та спортсмена працює вже на рівні погляду, без слів. Або якщо й слів, то максимально коротких, не завжди літературних, але вкрай зрозумілих та вкрай вичерпних у кожній окремо взятій ситуації. На цю «спортивну кухню» Іван Мілько прийшов давно, і вже сягнув висот заслуженого «кухаря», але таке враження, що на ній він і народився. Ба більше, навіть династію футбольну започаткував.
Фото: amateur.footboom.com
Наслідувавши вподобання брата, Іван успадкував і його прізвисько. Брата в команді звали не інакше, як Біба. Тут треба пояснити — Андрій Біба, славетний радянський футболіст, без перебільшення кумир усіх хлопчаків у середині минулого століття. Отже, був старший брат Бібою, став Бібою і молодший.
Тоді футболісти з Первомайська були знаними далеко за межами міста. Все тому, що тренував у місті славетний Леонід Кривицький. Під його орудою 15-річні хлопчаки команди «Юність» перемогли у загальнодержавному турнірі «Шкіряний м'яч» в 1977 році. На рахунку юнаків з Первомайська чемпіонство України, шкільна спартакіада. Хлопцям навіть збирались присвоїти звання кандидатів у майстри спорту. Не склалось через прикру випадковість — у відповідальний момент захворів тренер команди, а потім про це банально забули.
Тодішнє покоління, яке раніше назвали би плеядою, а нині ком'юніті, подарувало чимало справді футбольних людей. Майже усі вони пов'язали життя з футболом. Не бачив інакшого для себе шляху й Іван Мілько. Криворізький «Кривбас», херсонський «Кристал», а також південноукраїнська «Олімпія» та первомайський «Фрегат». Це лише найяскравіші сторінки ігрової біографії. Тренерську кар'єру Іван Мілько вирішив присвятити дітям. Багато разів повторював, тому що так само себе присвятив дітям його перший тренер Леонід Кривицький.
Від гравця та тренера до душі компанії
Але поза тим, усі, хто знає ближче, скажуть без вагань — Іванич душа компанії. Будь-якої, будь де, завжди. І саме тому його люблять діти, та й дорослі футболісти. Бо з вуст Іван Іванича навіть сувора настанова чи питання-вимога лунає поблажливо. Та й якщо не всі, то дуже багато смішних історій (які у футбольному світі звуть не інакше, як «горбилі») ставалися або з ініціативи, або за безпосередньої участі Іванича.
Осінь кілька років тому. Футбольний сезон близиться до завершення. Доросла команда МФК «Первомайськ» здобула на обласному рівні усі можливі трофеї і прямує на матч за Суперкубок. Всі в доброму гуморі, сміються, жартують. Лунають анекдоти про мотивацію. І тут хтось із футболістів:
— Іванич, а от що нам за перемогу буде?
— Як що? Премія… — знизують плечима тренери.
— Так то ж після матчу вже. А от на перемогу нас що мотивує? — продовжують «травити» гравці.
— А що вам треба для мотивації? — хитро посміхаючись, приймає виклик Іванич.
— Нууу… Пісню у вашому виконанні.
— ?!?!?!?!!!??? — тут гра слів, яка не підлягає перекладу і не пройде цензуру.
— Нє, ну а шо? Ми весь сезон можна сказати викладались на повну заради цього! — команда відчувала, що зараз щось буде
— Так, ну добре! Але щоб ви так грали, як я співаю! А якщо раптом не виграєте, додому або біжите за автобусом, або співаєте під замовлення всю дорогу! — і за мить в руках Іванича опинився мікрофон, що був біля водія.
Протягом наступних кільканадцяти хвилин кожен із футболістів дізнався про себе багато нового, бо за мотивами відомого шлягера на ходу було створено рімейк зі строфою для кожного. Автобус від реготу ледь не йде ходором, та врешті, коли пристрасті вщухають, від Іванича надходить справедливе нагадування, що за пару годин на полі має відбутися не менш яскравий перфоманс, ніж оце щойно. Так і сталось. Гра видалась яскравою, переконливою на користь первомайців, а після одного з голів підопічні відповіли власним рімейком на адресу тренера.
Трибуни були, звісно, дещо в шоці, але на тренерській лавці лунав схвальний регіт.
Інь та Ян на чолі МФК «Первомайськ»
Взагалі дипломатичним навичкам Івана Мілька та його вмінню спілкуватись та залагоджувати будь-яку суперечку та зводити нанівець конфлікти варто віддати належне. Саме ці його якості роблять його в тандемі з емоційним та запальним Миколою Флакеєм на чолі МФК «Первомайськ», як Інь та Ян.
«Взагалі-то Ваньча (так Іванича називають лічені у світі люди, найближче оточення, з ким за плечима не один десяток років дружби і роботи) в нас спокійний. Але при цьому заводила. От в сенсі конфліктів, він точно за мир. Іноді мені здається, що вже би непогано й кулаком грюкнути, а він все якось згладити намагається. Але в той же час, якщо щось утнути, вигадати, підколоти когось, оці всі горбилі — це все точно він. Хоча, бувало й таке, що нас обох доводили так, що в роздягальні аж навіть я дивувався, бо слова вставити не міг, так він роздавав гравцям», — розповідає Микола Флакей.
З колективом ДЮСШ
Нині у житті футболіста, тренера, наставника триває 60 хвилина. За футбольним виміром, це лише середина шляху. Династію Мільків гідно продовжив син Вадим, який виступає в елітному українському дивізіоні, забивав донецькому «Шахтарю», грав у Єврокубках. На підході й перспективна молодь, адже онук теж подає футбольні надії. Тому нові перемоги — ще попереду.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
