У воді, що ледь помітно коливається, відображаються навколишні квартали та прибережні галявини. І якби не сирени, що раз по раз розривають повітря, то ніщо б не турбувало птахів на прозорому дзеркалі озера та містян, які прийшли подихати свіжим повітрям.
Кілька років тому група місцевих активістів на чолі з ветераном ООС Андрієм Чередніченком облаштувала навколо озера у мікрорайоні «Фрегат» справжню рекреаційну зону. І щойно сягали якогось результату у благоустрою, вже подумки формували подальші плани, як вдосконалити та покращити вже і, так гарну місцину. Нині, навіть попри те, що ідейний натхненник і основний рушій покращень біля озера Андрій Чередніченко боронить у лавах ЗСУ Україну, його справа не завмерла. Про озеро дбають, і Андрій весь процес ретельно контролює і менеджерить. Як то все відбувається, ми побачили на власні очі.
Ліричний відступ
Фото: архів Гард.City
Осінь в цих місцях неповторна. Все нещодавно зелене пожовтіло-почервоніло і стало по-особливому затишно. Хай і дещо сумно. Біля озера дівчина з малям запускають жовте листя по воді. «Мамо, а татко ж побачить цей наш лист із неба?..» — зачаровано питає малеча. «Побачить, сонечко, неодмінно побачить…» — зітхаючи відповідає дівчина, по щоці якої котиться сльоза.
Фото: архів Гард.City
Взимку біля озера по-своєму гарно. Здається, ніби зупинився час. На лавці, обійнявшись, сидить літнє подружжя. «Все ж, не слід було їхати, лишалися б вдома!..» - буркотить чоловік. «Ми неодмінно повернемось додому, місто вже звільнене, але поки все відбудують і полагодять. А ми між тим і тут вдома, бо в Україні», - заспокоює його дружина.
Фото: архів Гард.City
Весну біля цього озера неможливо не любити. Бо саме тоді сюди віднедавна щороку прилітають лебеді. Подібно до цих граційних птахів такими ж закоханими є двоє молодих людей, які тамують втому й сон кавою. «Скоро місто обласним центром стати зможе, принаймні за кількістю населення! Кілька нових породіль за ніч надійшли, так в нас із демографією повний порядок буде!» —- жартує він. «Це точно. До нас ще кілька родин приходили вчора по гуманітарку. А ми не мали одягу для немовлят, дуже швидко роздаємо його. То варто було пост написати — пів години не минуло, на тиждень вперед навезли», - втішено додає вона.
Усе це цілком ймовірно ще станеться на берегах цього озера, такі, бо вже часи. А поки що…
Толока на озері мікрорайону «Фрегат» триває практично безперервно
А поки що настало літо. І вже перший його ранок був спекотним. Та біля озера прохолодно. І тому велелюдно. Напередодні ввечері Андрій Чередніченко звернувся до містян по допомогу. Треба прибрати скошену траву. Бо тих, хто її скосить, він вже знайшов. А от прибрати запропонував усім небайдужим, перше — мешканцям прилеглих будинків. Утім людно біля озера саме через спеку і прагнення відпочити біля води. Через те, що була середина тижня, і до того ж День захисту дітей, на заклик попрацювати відгукнулись одиниці. Але ініціатор мінітолоки все розуміє, і в телефонній розмові дякує й тим небагатьом, хто приїхав.
Андрій ЧередніченкоФото: архів Гард.City
«Звісно, день святковий, та й посеред тижня. Мені навіть писали знайомі, що дуже хотіли б прийти, але не можуть. А щодо організації цього дня, то в соцмережах в одній із місцевих спільнот побачив оголошення про покіс трави. Ми саме мали таку необхідність, адже пройшли дощі, трава активно стала рости і слід було оперативно її скосити. Отже, звернувся до автора оголошення, Едуарда Терлецького, він погодився покосити береги озера. В нашому розпорядженні було трохи грошей, отже, якраз змогли оплатити роботу. Крім того, на волонтерських засадах нам зголосились допомогти «партизани з Кам'янки», як вони себе самі назвали («Кам'янкою» у Первомайську називають район вулиці Кам'яномостівської — ред.). Пальне для бензокіс надала безкоштовно людина, яка воліла зробити свій внесок анонімним. Отак все і склалось», — розповів Андрій Чередніченко.
Що ж, склалось, то й добре. Отже, цього ранку на озері велелюдно й шумно. Переважна більшість дихає повітрям, активна меншість шумить бензокосами. Йду знайомитись. На початках народ сором'язливо уникає розмови: «Та нашо вам, як мене звати, он, дивіться, яке озеро гарне!» — жартома відмахуються ті ж таки «партизани». Серед них одного впізнаю, колись жили у сусідніх будинках на Кам'янці, де ж іще. Відтак, аби не мозолити людям очі, прямую до озера. Ловлю себе на думці, що тут дійсно стало дуже й дуже гарно.
Намагаюсь згадати, коли був тут востаннє, не проїжджав повз, а саме отак сидів біля води. Згадати складно, бо раніше це місце привабливим аж ніяк назвати не можна було. А його розквіт припав саме на період моєї кількарічної відсутності у місті. Дзеркальну поверхню озера розсікають птахи, серед води стоїть система аерації, вздовж берега — місця для відпочинку, серед яких о 10-й ранку жодного вільного. Навряд би я повірив, якби кілька років тому, коли біля берегів озера хіба мили свої автівки місцеві мешканці, хтось сказав, що скоро тут все зміниться настільки радикально.
«А ти так на вєліку оце і ганяєш? — колись сусід, а тепер «партизан» (ха, знач він мене теж впізнав!) підсідає до мене на лавку, і ніби читає мої думки. — Скажи, гарно тут тепер? Але ж от хіба можна отак от, щоби взяти і не напаскудити там, де відпочиваєш?!»
В руках у чоловіка мішок, куди він збирає розкидані по березі недопалки та пластикові склянки.
«Ну от ви ж тут відпочиваєте, от вам же тут добре, чисто, гарно, ну, чого не можна прибрати за собою?!» — з-під лавки мій співрозмовник дістає ще жменю пластику, із розпачем кидає все до мішка.
Розговорились. Дізнаюсь, що мій сусід-«партизан» роботу на одному з підприємств міста поєднує з таксуванням, у вільний час волонтерить. Від початку війни він один із небагатьох відчайдухів, які наважувались виїздити за межі міста, а подекуди і до районів бойових дій, аби евакуювати звідти людей. Відтак, побачивши війну на власні очі, тепер відчуває своєрідний стокгольмський синдром — болісно реагує на зухвалу поведінку деяких земляків у відносно мирному та спокійному місті.
«Виходить так, що пацани там (на фронті — ред.) за нас б'ються, а тут деякі не розуміють, що війна не десь далеко. Вона тут. Знов не розуміють, як у 2014-му. Бо в нас тихо, затишно, все працює. Ось бачите, такі місця є, куди прийти, відпочити. Шкода, щоправда, коли допомогти привести це місце до ладу небагато охочих знаходиться. Але ще більше шкода, коли сміття по собі лишають!»
Стає спекотніше, косарі ховаються у затінок, аби перепочити. Заразом підхоплюють тему розмови. Кожен ділиться спогадами про те, де і як застала його війна, до яких рішень це призвело. А відтак — хто чим став займатись. Хтось волонтерив, хтось власним коштом вивозив людей з гарячих точок, хтось доставляв гуманітарні вантажі. А нині гуртом докладають руку до благоустрою рідного міста. Між іншим, цей процес на озері мікрорайону «Фрегат» триває практично безперервно. Попри фактичну відсутність на місці, Андрій Чередніченко вдало менеджерить усі процеси та долучає до них усіх охочих.
«На місці постійно є хтось із хлопців, з ким тримаю зв'язок. І щойно якісь є потреби, пишу по всіх спільнотах, і просто напряму людям, кого знаю, чи до кого можна звернутись з тих чи інших конкретних питань. Ніколи не мав проблем із цим. Зокрема, зараз вже на фінальному етапі роботи містка, який ми встановимо через стічний жолоб. Якщо нічого не зміниться, плануємо вже найближчими днями провести точні заміри на місці і тоді встановимо його. Крім того, наш добрий друг, місцевий коваль Дмитро Вавриняк, подарував скульптуру символу цього року — синього тигра. Його теж будемо встановлювати в рекреаційній зоні біля озера. Зараз триває публічне обговорення конкретного місця. Ми хочемо почути побажання містян, і врахувати їх під час вибору місця», — розповідає Андрій Чередніченко.
За глобальну мету активіст собі ставить втілити в життя все, що увійшло до плану вдосконалення території біля озера. За цим задумом тут мають бути і дитячі та спортивні майданчики, спеціально облаштований паркінг, кафе, доріжки навколо водойми тощо. При цьому Андрій наголошує на тому, що всю інфраструктуру має утримувати на балансі одна організація або ж підприємець. Аби не поділяти відповідальність і не ускладнювати експлуатацію зони відпочинку. В цьому процесі дуже розраховують на активну підтримку та організаційну допомогу влади міста. Та поки це все у перспективі, біля озера підтримують ідеальний порядок, йдучи маленькими кроками до великої цілі. Як ми всі — до бажаної перемоги.
P.S. Поки ми готували матеріал до публікації, активні та небайдужі «батьки фрегатівського озера», як їх називає Андрій Чередніченко, встигли встановити місток раніше запланованого. Як все відбувалось — незабаром читайте на Гард.City.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
